ѕо ц≥й м≥сцевост≥ кочували к≥мер≥йц≥, ¤ких п≥зн≥ше зм≥нили ск≥фи. ѕриблизно в V≤≤ Ц V≤ стол≥тт≥ до нашоњ ери греки починають колон≥зац≥ю ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ ≥ засновують своњ торгов≥ фактор≥њ на узбережж≥ „орного мор¤. ¬важаЇтьс¤, що саме греки заснували на м≥сц≥ нин≥шнього Ѕ≥лгород-ƒн≥стровського м≥сто, назвавши його “≥ра.
јле Ї й ≥нша думка про походженн¤ першого поселенн¤ з ц≥Їю назвою. ≤ ¤ думаю, що буде доречно навести де¤к≥ в≥домост≥ з пут≥вника про Ѕ≥лгород-ƒн≥стровський, ¤кий ¤ купив б≥л¤ фортец≥ вл≥тку 2005.
Д≤снуЇ багато сперечань й припущень з приводу назви м≥ста “≥ра. —права в тому, що саме слово “≥ра, напевно походить в≥д древньоњ назви ƒн≥стра Ц “≥рас (ск≥фське). Ѕеручи до уваги, що греки р≥дко називали м≥ста негрецькими словами, з глибини в≥к≥в доход¤ть в≥домост≥, що приблизно в цьому географ≥чному район≥ знаходилось таке соб≥ м≥сто ќф≥уса (м≥сто зм≥й). ѕо св≥дченн¤м античних ≥сторик≥в, ¤к≥ згадували ќф≥су, м≥сто було добре захищене з в≥йськовоњ точки зору й буквально киш≥ло зм≥¤ми.
¬≥домо також з древн≥х джерел, що пр¤мо напроти середньов≥чноњ фортец≥, де зараз знаходитьс¤ ƒн≥стровський лиман, знаходивс¤ великий остр≥в, ≥ ƒн≥стер в цьому м≥ст≥ мав два рукави. ћожна припустити, що городище ќф≥уса ¤краз ≥ знаходилось на цьому остров≥. ¬ звТ¤зку з глобальним потепл≥нн¤м й п≥дйому р≥вн¤ океану остр≥в був затопленим з≥ вс≥ма спорудами. ∆ител≥ були змушен≥ переселитис¤ в “≥ру. ’оча ќф≥уса ≥ “≥ра по сут≥ ¤вл¤лис¤ одним ≥ тим же м≥стом, в ќф≥ус≥ переважало грецьке населенн¤, а в “≥р≥ м≥сцеве Ц ск≥фське. ќсь так м≥сто “≥ра з цим ≥мТ¤м про≥снувало до середини IV ст. н.е.Ф.
ƒосить ориг≥нальна верс≥¤, ¤к на мене. јле нехай буде.
Ќу а щодо зм≥й, то й зараз в лиман≥ повно зм≥й. ’то не в≥рить може подивитись фото на сайт≥ ѕетра ¬ласенка - http://sk.vlasenko.net/belgorod-dnestrovskij/index.html . “ам, до реч≥, Ї не т≥льки фотки зм≥й, а й фортец¤ м≥сцева у вс≥й крас≥ зазн≥мкована. ј хто хоче ¤кусь ≥нформац≥ю почитати, то заходьте до Ѕлеки Ц http://www.castles.com.ua/index.php?id=bd .

Ќу а в мене сво¤ розпов≥дь. ѕоњхали дал≥.
ќсновну частку жител≥в “≥ри складали вих≥дц≥ з грецького м≥ста-держави ћ≥лету. « часом метропол≥¤ п≥дпадаЇ п≥д владу перс≥в ≥ починаючи з середини ≤V ст. до н.е. “≥ра отримуЇ неоч≥кувану незалежн≥сть. ѕри цьому уклад житт¤ њњ жител≥в суттЇво не зм≥нивс¤. ’≥ба що власну монету стали карбувати й при оборон≥ м≥ста в≥д кочових племен ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ¤ стали б≥льше на власн≥ сили розраховувати.

ј про долю “≥ри за час≥в пануванн¤ в ™вроп≥ –иму добре написав ≤ван  расовський:
Дѕерш≥ римськ≥ в≥йська з¤вились в “≥р≥, очевидно, в трет≥й чверт≥ ≤ ст.. до н.е., але вже п≥сл¤ завоюванн¤ ƒак≥њ “ро¤ном римськ≥ загони в м≥ст≥ знаходились пост≥йно. ¬≥йськовий гарн≥зон м≥ста був в≥дносно невеликим й спочатку складавс¤ з солдат V ћакедонського лег≥ону, але вже в середин≥ ≤≤ ст. н.е. в нього входили солдати трьох лег≥он≥в - V ћакедонського, ’≤  лавд≥Ївого й ≤ ≤тал≥йського. ѕро проходженн¤ служби в “≥р≥ солдатами цих лег≥он≥в св≥дчать знайден≥ при розкопках м≥ста клейма на черепиц≥ з вказ≥вкою найменуванн¤ лег≥он≥в. Ѕ≥л¤ м≥ськоњ пристан≥ знаходилась сто¤нка в≥йськових корабл≥в ћезийськоњ флотил≥њ, основна база ¤коњ була б≥л¤ м≥ста Ќов≥удан на ƒунањ.  р≥м того, в “≥р≥ також розм≥щувались допом≥жн≥ загони римськоњ арм≥њ, гарн≥зон розм≥щувавс¤ в≥дособлено, в окрем≥й частин≥ м≥ста Ц так зван≥й Дцитадел≥Ф. Ќа ц≥й територ≥њ були проведен≥ значн≥ буд≥вельн≥ роботи, зм≥нене плануванн¤ м≥ста. ќборонна ст≥на раннього елл≥нського пер≥оду в перш≥ стол≥тт¤ нашоњ ери була п≥дсилена додатковим камТ¤ним панциром. ¬улиц≥ по тим часам були досить широк≥ (до 3 метр≥в), вимощен≥ плитами з кам≥нн¤...
ћайже за 200-л≥тн≥й пер≥од перебуванн¤ римського гарн≥зону в “≥р≥ тут проходили службу тис¤ч≥ римських солдат й оф≥цер≥в. “≥ра ¤вл¤лась своЇр≥дним форпостом, значно в≥ддаленим в≥д нижньодунайських кордон≥в ≥мпер≥њ. —пираючись на в≥йськовий контингент римл¤н, а у випадку необх≥дност≥ при п≥дтримц≥ м≥сцевого населенн¤ м≥сто под≥бно хвилер≥зу довгий час приймало на себе перш≥ хвил≥ удар≥в варварських племен, що пр¤мували до кордон≥в ≥мпер≥њ. ѕосилившись в середин≥ ≤≤≤ ст. н.е. натиск цих племен змусив римл¤н сконцентрувати свою увагу на дунайському в≥др≥зку кордону. ќдин за одним п≥д натиском гот≥в падали античн≥ центри цив≥л≥зац≥њ. ѕрийшла черга й “≥ри...
¬ 238 роц≥ нашоњ ери “≥ра пала. ћ≥сто було спалене, розграбоване й зруйноване. „ерез де¤кий час житт¤ в м≥ст≥ в≥дродилос¤, але “≥ра вже б≥льше н≥коли не змогла дос¤гти свого минулого процв≥танн¤ й блиску.Ф

¬ 370-371 роках гот≥в розтрощили гунськ≥ племена. ¬они надовго затримались в ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ, поки в перш≥й половин≥ V ст. јт≥лла не пов≥в њх у глиб ™вропейського континенту.

Ќа початку V≤ ст. угри й болгари займають ѕ≥вн≥чне узбережж¤ „орного й јзовського мор≥в. “≥ра, ¤ка називаЇтьс¤ вже Ѕ≥лгородом в V≤≤ Ц VIII стаЇ одним з найб≥льших м≥ст цього рег≥ону.
¬ 677-679 роках Ѕ≥лгород був резиденц≥Їю болгарського хана јспаруха. —аме зв≥дси в≥йсько болгар рушило на ¬≥зант≥ю, ≥ вже в 680 роц≥ на мап≥ ™вропи зТ¤вл¤Їтьс¤ нова держава - Ѕолгарське царство.
« V≤≤≤ стол≥тт¤ Ѕ≥лгород вже у сфер≥ впливу ранньословТ¤нського племен≥ тиверц≥в. ¬ 915 роц≥ Ѕ≥лгород був зруйнований печен≥гами.
„ерез Ѕ≥лгород прол¤гав шл¤х вс≥х кињвських правител≥в, що час в≥д часу зд≥йснювали походи на ¬≥зант≥ю. ¬ 907 роц≥ тут бував ќлег (¬≥щий), в 941-943 роках Ц ≤гор –юрикович, в 955 роц≥ Ц кн¤гин¤ ќльга, в 967 роц≥ Ц кн¤зь —в¤тослав. ћо ще когось забув, то вибачаюсь.

ѕ≥сл¤ розпаду  ињвськоњ –ус≥ м≥сто входить до складу √алицько-¬олинського кн¤з≥вства й могло стати головним портом нового корол≥вства. јле... јле на –усь нахлинули монголо-татари. ¬ 1241 Ѕ≥лгород захоплюють орди хана Ќога¤, ≥ на цих земл¤х закр≥плюЇтьс¤ Ќогайська орда.
¬ 1288 роц≥ м≥ж ЌогаЇм ≥ генуезькими купц¤ми був укладений догов≥р за ¤ким Ѕ≥лгород стаЇ власн≥стю генуезц≥в. ¬ 1362 роц≥ њх господарюванню в Ѕ≥лгород≥ поклало край повстанн¤ жител≥в м≥ста. Ѕ≥лгород стаЇ в≥льним м≥стом й починаЇтьс¤ його бурхливий розвиток.  арбуЇтьс¤ власна монета, в≥дроджуЇтьс¤ торг≥вл¤, розвиваютьс¤ ремесла. „исельн≥сть жител≥в виростаЇ до 20000 жител≥в.

≤ван  расовський:
Д¬ к≥нц≥ XIV стол≥тт¤ Ѕ≥лгород вв≥йшов до складу ћолдавського кн¤з≥вства, що знаходилось п≥д протекторатом ”горського корол≥вства. ¬ 1359 роц≥ ћолдав≥¤ здобула незалежн≥сть й почала швидко розвиватись. “ут величезну роль з≥грала „етат¤-јлба, ¤к тод≥ називавс¤ Ѕ≥лгород. „ерез „етат¤-јльбу йшли основн≥ торгов≥ потоки й м≥сто ¤вл¤лось одним з найб≥льших центр≥в культури й ремесла ћолдавського кн¤з≥вства. —аме тому молдавськ≥ господар≥ прид≥л¤ли особливу увагу зм≥цненню обороноздатност≥ м≥ста. ¬ цей пер≥од було багато зроблено дл¤ в≥дновленн¤ старих й буд≥вництва новий оборонних кр≥посних споруд. Ќа буд≥вництво було з≥гнано близько двадц¤ти тис¤ч буд≥вельник≥в. ¬ 1420 роц≥, коли турецький флот осадив „етат¤-јльбу, далекогл¤дна пол≥тика молдавських господар≥в дала св≥й результат Ц ворог в≥дступив н≥ з чим, а буд≥вництво укр≥плень було продовжене. ѕо зак≥нченню буд≥вництва фортец¤ займала близько девТ¤ти гектар≥в земл≥ й ¤вл¤ла собою фортиф≥кац≥йну споруду, оточену пТ¤тнадц¤тиметровим ровом, ¤кий був заповнений водою з перекидним мостом й досить високими ст≥нами з б≥йниц¤ми.
ƒовжина зовн≥шн≥х ст≥н складала приблизно два к≥лометра, вс¤ фортец¤ мала чотири двори. —т≥ни були звТ¤зан≥ 26 баштами, 12 з ¤ких були бойовими. ¬ 1453 роц≥ п≥д тиском турок-осман≥в пала тис¤чол≥тн¤ столиц¤ ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ  онстантинополь. « цього часу до Ѕ≥лгорода нев≥дворотно наближувалась б≥да, але в 1470 роц≥ молдавський господар —тефан ¬еликий розбив п≥д Ѕ≥лгородом двухсоттис¤чну турецьку арм≥ю, й тим самим в≥дт¤гнув час турецького ≥га. ќкр≥пла ќсманська ≥мпер≥¤ не полишила своњх заз≥хань ≥ вже в 1484 роц≥, п≥сл¤ 16-ти денноњ осади, Ѕ≥лгород був захоплений султаном Ѕа¤зедом. « цього часу Ѕ≥лгород отримав нову назву - јкерман.Ф

¬ 1538 роц≥ турецький султан —улейман утворюЇ нову адм≥н≥стративну одиницю в склад≥ своЇњ ≥мпер≥њ Ц јкерманську райю.





“урки значно посилюють јкерманську фортецю. ≤ правильно робл¤ть, бо јкерман був ¤к ласий шматок сала до чарки медовухи дл¤ украњнських козак≥в. «апорожц≥ в XVI Ц XVII стол≥тт¤х пер≥одично зд≥йснювали наб≥ги на околиц≥ м≥ста, а в 1594 роц≥ нав≥ть захопили фортецю. “урки в боргу не залишались ≥ також з причорноморських берег≥в зд≥йснювали наб≥ги на ѕод≥лл¤ , Ѕрацлавщину й нав≥ть ¬олинь.
«а час≥в турецького пануванн¤ на територ≥њ фортец≥, в центр≥, так званого, громадського двору була побудована мечеть. јрхеологи вважають, що була вона побудована на фундамент≥ православного храму ’≤≤-’≤≤≤ стол≥тт¤. Ќ≥ в≥д мечет≥, н≥ тим б≥льше в≥д храму зараз н≥чого не залишилось. «алишивс¤ лише м≥нарет, хоча й не такий високий ¤к був при османах.

ѕ≥сл¤ приЇднанн¤ ѕравобережноњ ”крањни до –ос≥њ, московськ≥ цар≥ стали погл¤дати на ѕравобережж¤ ”крањни та Ѕессараб≥ю. ¬ 1711 роц≥ молдавський господар  антем≥р та ѕетро ≤ заключили союз про приЇднанн¤ ћолдав≥њ до –ос≥њ, але в≥н ви¤вивс¤ не вдалим ≥ –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ довелос¤ на де¤кий час в≥дмовитись в≥д своњх територ≥альних пос¤гань на „орному мор≥.
¬ середин≥ XVIII ст. –ос≥йська ≥мпер≥¤ починаЇ активне просуванн¤ по берегам „орного мор¤.
–ос≥йськ≥ в≥йська брали јкерман в 1770, 1779 та 1806 роках, але по мирних угодах м≥сто залишалось п≥д владою “уреччини. Ћише в 1812 роц≥ по Ѕухарестському мирному договору п≥вдень Ѕессараб≥њ разом з јкерманом в≥д≥йшов до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. “урки евакуювались, а татари, що проживали в ц≥й м≥сцевост≥ були переселен≥ в  рим.
¬ јкерман≥ залишилось всього 1700 жител≥в. —в¤то м≥сце пустим не буваЇ, ≥ в Ѕессараб≥ю пересел¤ютьс¤ нащадки запорожц≥в. «годом до них приЇднуютьс¤ н≥мецьк≥ колон≥сти, а пот≥м болгари й гагаузи.

« розвитком артилер≥њ й в≥йськовоњ тактики фортец¤ јкермана втрачаЇ своЇ в≥йськово-стратег≥чне значенн¤ ≥ в 1832 роц≥ вона була зн¤та з реЇстрових стратег≥чних обТЇкт≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ¬ 1859 роц≥ фортец¤ була передана в управл≥нн¤ м≥ськоњ влади.
¬ 1896 роц≥ јкерманську фортецю передали ќдеському товариству ≥стор≥њ й старожитностей. ÷е власне й вр¤тувало цю ун≥кальну споруду в≥д повного руйнуванн¤, ¤ку м≥сцевий люд потихеньку розт¤гував на будматер≥али.
¬ 1913 роц≥ зал≥зна дорога зТЇднала м≥сто з  ишиневом, а в 1917 роц≥ з ќдесою. ѕеред революц≥Їю в јкерман≥ д≥¤ло три цукрових заводи, дв≥ тютюнов≥ фабрики, близько семидес¤ти млин≥в. ћ≥сто було також ≥ крупним риболовецьким пунктом.



¬ роки громад¤нськоњ в≥йни в п≥вденн≥й Ѕессараб≥њ хаз¤йнували й сов≥ти, й н≥мц≥-колон≥сти, й б≥льшовики, й ден≥к≥нц≥, й ще бог зна хто...
ѕо договору м≥ж –ад¤нською –ос≥Їю й –умун≥Їю, Ѕессараб≥¤ разом з јкерманом була включена до складу корол≥вськоњ –умун≥њ. ¬ 1939 роц≥ –ад¤нський —оюз вводить туди своњ в≥йська, ¤ких зм≥нили в 1941 роц≥ н≥мц≥ з румунами.
ѕ≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни ц≥ земл≥ хоча й вважалис¤ п≥д румунською юрисдикц≥Їю, насправд≥ управл¤лис¤ н≥мецькими оф≥церами з ќдеси. ™ досить характерне п≥дтвердженн¤ цьому. ¬≥д н≥мц≥в поступило розпор¤дженн¤ з≥брати вс≥х Їврењв в карТЇр≥ на територ≥њ нин≥шнього порту й розстр≥л¤ти. –умунський комендант јкермана в≥дмовивс¤ виконувати цей наказ. ѕрибула н≥мецька зондеркоманда цей наказ виконала, а разом з Ївре¤ми розстр≥л¤ла й румунського оф≥цера, ¤кий насм≥ливс¤ не п≥дкоритись н≥мц¤м.
ѕ≥сл¤ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни јкерман був перейменований у Ѕ≥лгород-ƒн≥стровський.

«араз на територ≥њ фортец≥ ведутьс¤ перманентн≥ розкопки.
Ѕ≥л¤ головних вор≥т розм≥щений невеличкий базарчик з≥ стандартним набором сувен≥р≥в, всередин≥ дек≥лька к≥оск≥в та нехитр≥ атракц≥ончики.
„омусь не покидаЇ в≥дчутт¤ того, що дати ладу такому великому туристичному обТЇкту в м≥сцевоњ влади не вистачаЇ не сил, не кошт≥в. ћожливо при наступному моЇму прињзд≥ в Ѕ≥лгород-ƒн≥стровський в мене такого в≥дчутт¤ вже не буде. Ѕудемо над≥¤тис¤ на це...