Головна сторінка
Подорожі по Україні
Хмельниччина
Чорнокозинці

Село Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області. Розташоване в кілометрах 25 на захід від райцентру на лівому березі річки Збруч.
Відоме руїнами свого замку, та не менш мальовничими ( романтичними, величними... добавте в це намисто свій синонім) руїнами католицького костелу.

В Чорнокозинцях та його околицях досліджено декілька курганів. Є сліди трипільської землеробної культури.

Перша письмова згадка про село датується серединою XV століття, але цілком ймовірно що поселення існувало й в більш ранні часи. Причому поселення було укріплене.
В книзі «Фортифікація України» про чорнокозинську фортецю можна прочитати що:
«Час побудови припадає на кінець XIV- начало XV в. З середини XV і до кінця XVIII в. замок належав Каменецким католицьким єпископам і використовувався як літня резиденція. Протягом XVI- початку XVII в. витримав ряд татарських нападів, особливо спустошливим був напад 1516 г. Після здобуття турками в 1672 році Кам''янця, Чорнокозинський замок протягом 2-х років оборонявся від напасників. На початку XVIII в. замок відбудовується.»

Так як, містечко знаходилось на порубіжжі польських володінь, то в Чорнокозинцях перебував прикордонний гарнізон. Хоча, не завжди від допомагав місцевому люду - в ХVI та ХVII cтолітті Чорнокозинці не раз спустошувались турками, татарами та молдованами. Збереглося свідчення того, що 1538 році волохи вирізали все населення чорнокозинської округи, яке не змогло сховатися за стінами замку.

В 1588 році польський король Стефан Баторій надає Чорнокозинцям магдебурзьке право з відповідними привілеями. Були надані також деякі пільги для відбудови містечка після татарських набігів та для посилення замку.

В 4-томнику «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» про замок пишеться наступне:
«ЗАМОК (РУИНЫ) - КОМПЛЕКС СООРУЖЕНИЙ, вторая половина XIV — начало XVIII вв.
Замок, руины костела и ворота усадьбы расположены на вершине и юго-восточных склонах холма. На протяжении XV—XVI вв. укрепления замка неоднократно обновляют. К концу XV в. он превращен в значительный оборонительный пункт. На одной из террас южного склона замкового холма закладывается ансамбль костела Иосифа. В 1674 г. замок был разрушен и в конце XVII — начале XVIII вв. восстановлен с расширением территории и достройкой к северной оборонительной стене двух двухэтажных корпусов. Тогда же были проведены значительные ремонтные работы в костеле с устройством подпорных стен и лестниц (не сохранились), а на юго-восточных склонах холма сформировалась дворцового типа усадьба (не сохранилась) с оградой и воротами. Замок, вторая половина XIV — начало XVIII вв.

Состоит из двух разновременных частей: древней, южной и северной начала XVIII в. Южная часть замка представляет собой относительно ровную площадку. В ее юго-западном углу, на склоне, сохранились остатки башни диаметром 17 м и толщиной стен 3,2—3,6 м с фрагментами четырех щелевидных бойниц. Оборонительная стена замка между корпусами имеет толщину 1,9—2 м. В ней сохранились три бойницы и ворота с расширяющимися в обе стороны щеками и прямоугольным световым проемом. Фрагментарно сохранилась перемычка ворот начала XVIII в., устроенных на месте одной из древних бойниц. На пересечении северной и западной оборонительных стен замка стоит малая башня. Северная, дворцовая часть замка начала XVIII в. представляет собой два двухэтажных каменных корпуса, которые примкнули к древней, северной стене замка и образовали прямоугольный двор.

Толщина стен 1,1—1,3 м. В западном корпусе — 3 анфиладно расположенные помещения. Перекрытия — плоские по балкам и коробовый свод. Восточный корпус, Г-образный в плане, включает квадратный объем из трех помещений и одно, выступающее в южную сторону. Перекрытия во всех помещениях плоские по балкам. Стены корпусов, образующих двор, сохранили гнезда от консолей двухъярусных деревянных галерей.

Памятник в своей древней части относится к типу раннего регулярного замка. Ворота, начало XVIII в. Расположены на террасе восточного склона замкового холма. Построены в период строительства дворцового сооружения. Каменные однопролетные. Высота около 5 м. Основой ворот являются два квадратных в плане пилона со стороной 1,1 м, поставленные на расстоянии 4,7 м и увенчанные пирамидально сложенной кладкой. Световой проем ворот 3,7 м, перекрыт полуциркульной перемычкой. В уровне ее пяты проходил деревянный брус для крепления створок ворот (не сохранились). Ворота были оштукатурены. С обеих сторон ворот примыкает каменная ограда. Западный отрезок длиной около 5 м упирается в склон холма, восточный, длиной 2 м, подходит к дороге и, поворачивая вдоль нее, образует подпорную стену. Ворота являются образцом малых архитектурных форм начала XVIII в. Иосифа Костел (руины), 1608 г. Сохранились фундаменты и фрагмент стены главного фасада в стиле барокко конца XVIII в.»




Ось така довідкова інформація.
Від себе додам. Один місцевий господар зараз пристосував в`їздні ворота колишньої біскупської резиденції під ворота власної оселі. Старовинна 5-метрова брама досить оригінально виглядає поруч з сучасним хлівом.

Повертаємось до історії села.
В 1674 році турки захоплюють Чорнокозинці. Як і все Поділля, Чорнокозинці перебували під владою Порти до 1699 року.
По поверненню Поділля Польщі, в Чорнокозинці повертається й літня резиденція кам`янецьких єпископів. Поруч з замком зводиться палац, який до наших часів, нажаль, не зберігся.
В XVIII столітті в Чорнокозинцях будується декілька дерев`яних православних церков. Значну реставрацію було проведено і в костелі св.Іософата, він набуває явних барокових рис.

В 1795 році Поділля включається до складу Російської імперії.
В 1815 році замок й палац біскупів переходить у власність Сарнецьких й використовується як їх родинна резиденція.

В 1894 році католицька парафія була скасована й костел був перосв`ячений під православну церкву.
Гарна була церква, але під час Другої світової війни в храм влучає авіабомба (дані не перевірені) й спричиняє такі руйнування, що відновлювати його вже не було сенсу.
Як на мене, то це найбільш романтичні руїни в Чорнокозинцях й в мене при згадці про це невеличке село Хмельниччини в пам`яті постає саме фасад місцевого костелу, а не залишки замку чи чудові Збручанські краєвиди.

На сторінці використані фотографії Петра Власенка з сайту
http://ua.vlasenko.net/chornokozyntsi/index.html



Hosted by uCoz