Фото Сергія Клименка

В VIII – IX столітті в урочищі діяв крупний ремісничий центр, тут виявлені залишки близько 20 гончарних печей. Вони розташовані на північно-західному та південно-східних краях пагорбу що розташований вздовж моря.

Печі, а точніше те що від них залишилось помітні завдяки залежам перепаленої глини та завалам керамічних уламків. В деяких місцях пласти тих завалі досягають метрової товщини.

Місцеві гончарі виготовляли масивні амфори та інший посуд, який знаходять зараз не тільки в Криму, а й в північному Причорномор`ї та Приазов`ї.

Крім гончарного центру в урочищі Чобан-Куле, на мисі Агіра збереглися залишки середньовічної фортеціі.

У всіх довідниках ця фортеця називається просто «Башта Чобан-Куле». Колись це був сильний замок площею близько 0, 68 га (приблизно 210 х 50 метрів), а до наших часів збереглися лише башта-донжон та напівзруйнована кріпосна стіна довжиною 230 метрів. На стиках куртин виявлені фундаменти ще двох башт діаметром близько 5 метрів.

Про час побудови достовірних відомостей немає. Можливо починали його будівництво ще візантійці (поруч виявлені залишки грецького храму XIV – XV століть), а можливо заклали його генуезці, коли отримали контроль за торгівлею в Чорноморському басейні.
Відомо достеменно, що в XV століття Капсіхор та місцева фортеця контролювалась генуезьким консулом з Судака (Солдаї). Але вже в третій чверті того століття побережжя від Алушти до Судака стали контролювати «місцеві феодали» італійці за походженням брати Теодоро, Андреотто та Діметріо ді Гуаско.
Про цих хлопців написано дуже багато. В архівах банку Св.Георгія, до якого в другій половині XV ст. перейшов контроль за чорноморським колоніями Генуї, збереглися документи, які освітлюють діяльність цих братчиків у Криму.
Відомо, що ді Гуаско самовільно захопили частину кримського узбережжя й відмовлялись підкорятись солдайському консулу, до юрисдикції якого відносилась ця місцевість. Вони встановлювали свої мита і податки та чинили власне судочинство, причому не завжди справедливе. Не нехтували вони також контрабандою та звичайним розбоєм. Резиденція ді Гуаско була в Чубан-Куле й з цього укріплення чхати вони хотіли на грізні окрики з Судака. Втручання правителя генуезьких колоній в Криму з Кафи в цей конфлікт було невільовано щедрим підкупом останнього. Суперечки тривали декілька років, а край ним поклали влітку 1475 року турки-османи, захопивши всі кримські фортеці, в тому числі Судак та Чобан-Куле.

Кому цікава історія конфлікту ді Гуаско з консулом Солдаї Христофора ді Негро раджу зайти сюди:
http://www.morskoe.com/guasco.shtml

Після турецького завоювання фортеця припиняє своє існування й поступово руйнується. Коли Крим став власністю Російської імперії Капсихорська долина перейшла у власність правителю канцелярії Г.Потьомкіна Віктору Семеновичу Попову. Йому до фортеці було діла мало й башта Чобан-Куле поступово стає просто цікавим місцевим екзотом. Ним вона залишається і в наш час. Нещодавно в башті були проведені роботи по її консервації та укріпленню. Реставратори розчистили також її з середини.

Зараз башта Чобан-Куле має 8-9 метрів висоти, стіни в основі досягають 3-метрової товщини. Вхід в башту розміщений південно-західного боку. Всередині башти зберігся камін, басейн для води та амбразури. Збереглися й фрагменти фортечних стін товщиною 1,1 – 1,2 метрів. В деяких місцях стіна досягає 2,5 метрів.

Ось здається і все. Хоча ні! У підніжжя пагорба, на якому стоїть Чобан-Куле, можна оглянути також руїни винного підвалу.