Головна сторінка
Подорожі по світу
Фінляндія

Спокійна скандинавська країна. Взірець маленької нації, що на протязі століть не мала своєї держави, але змогла зберегти національну самобутність.


Фінські племена прийшли на терени нинішньої Фінляндії на початку нашої ери. Поступово сформувалось три найбільші етноси: суоми, хаме та кар`яла. Поклонялись ті племена язичеським богам.
Часті набіги на сусідні шведські землі, привели до того, що шведи у відповідь провели декілька каральних рейдів. Їх називають зараз Хрестовими походами. Справді у походах 1157, 1249-1250 та 1293-1300 років фіни були хрещені. Заодно шведи приєднали територію Фінляндії до свого королівства. В той же час Новгородські князі підпорядкувало Карелію своїй владі.


Після захоплення Фінляндії, Швеція вже почала поглядати на Руські землі, і навпаки Росія не проти була розширити свої володіння на Балтиці. Але довгий час тримався такий собі статус-кво. В 1323 р. між Новгородом та Швецію був заключний Нотебургський договір, який визначив кордони їх володінь. Швеція взялась за анексію Скандинавії, а Москва, поглинувши Новгородське князівство, почала збирати руські землі.
Столицею Фінляндії був Турку, де було зосереджене світське й церковне керівництво. На території Фінляндії діяли шведські закони та система освіти, але було відносне самоврядування місцевого населення, яке було представлене у шведському парламенті.
Як і в Швеції, починаючи з 1527 р., була проведена Реформація церкви. Фінляндія стає лютеранською. В 1548 р., єпископом Турку Мікоелом Агриколою, був перекладений на фінську мову Новий Завіт. Цей Агрикола, до речі, вважається основоположником фінської літературної мови. В 1642 р. була видана Біблія на фінській мові. Шведський генерал-губернатор Пер Бразі заснував перший вищий учбовий заклад у Турку.


.

Під час Північної війни (1700-1721) між Швецією і Росією бойові дії проходили в основному на території Фінляндії. Війна супроводжувалася голодом та епідеміями, від яких загинула майже половина населення країни. Після перемоги в війні до Росії, за Ніштадтським мирним договором (1721), відійшли південний захід Карелії з узбережжям Фінської затоки.
Прагнучи відвоювати землі, завойовані Петром I, Швеція оголосила в 1741 р. війну Росії, але вже через рік шведи визнали свою поразку. За Абоським мирним договором 1743 р. до Росії відійшла територія до р.Кюмійоі з укріпленими містами Вільманстранд і Фрідріхсгамн.

В період наполеонівських потрясінь Європи, Фінляндія знову стає ареною шведсько-російського протистояння. На зустрічі в Тільзіті (1807) Олександр I і Наполеон домовилися: якщо Швеція не приєднається до Континентальної блокади Англії, Росія оголосить шведам війну. Війну оголосили. Перебіг військових дій закінчився повною поразкою Швеції. За Фрідріхсгамнським мирним договором 1809 р. до Росії відійшли вся Фінляндія і Аландські острови.
У 1809 р. було створене Велике князівство Фінляндське. Великим князем був звичайно російський цар. Його волю представляв у Фінляндії генерал-губернатор. Був створений сейм у Фінляндії і особлива комісія у фінляндських справах (пізніше комітет у фінляндських справах) у Росії. Лютеранська церква зберегла свій статус. Діяла власна поштова служба і система судочинства.

У 1812 р. столицею князівства був оголошений Гельсингфорс (Гельсінкі). Університет з Турку в 1828 був перенесений в нову столицю. Професор цього університету Йохан Снельман, будучи ще й сенатором, добивається від Олександра ІІ того, що в 1863 році фінська мова, разом зі шведською, стає державною мовою Фінляндії.

.

З 1860 була впроваджена власна грошова система. А в 1878 році Фінляндія отримала право на формування власної армії.
Під час правління Олександра ІІІ і особливо при Миколі ІІ, Росія почала проводити політику на русифікацію Фінляндії. Були прийняті деякі спроби обмежити автономію, але фіни завзято захищали свої права. В 1904 р. навіть був вбитий генерал Бібіков, що ввів дію військово-польових судів у Фінляндії. Але після революції 1905 р. царський уряд пішов на поступки фінам. В 1906 у Фінляндії був прийнятий новий парламентський статут. Був створений однопалатний парламент, а населенню надавалось загальне право голосу. Жінки вперше у Європі отримали право голосувати на рівні з чоловіками.
Через деякий час Микола ІІ знову спробував обмежити автономію країни, але грянув 1917 рік.

Після повалення Тимчасового уряду, Фінляндія проголосила свою незалежність. Потім була фінська громадянська війна. Карл Маннергейм за допомогою кайзерівських військ зумів зупини лівих і влітку 1919 Фінляндія була офіційно проголошена республікою. З 1920 р. Фінляндія член Ліги Націй.

До початку Другої світової війни Фінляндія дотримувалася нейтралітету, але відносини з СРСР поступово погіршувалися. Особливо після укладення пакту Молотова - Ріббентропа. Сталін зажадав передачі ряду земель у Карелії і військової бази на п-ові Ханко. Фіни дипломатично послали Сталіна куди подалі.
У відповідь, 30 листопада 1939 року радянські війська напали на Фінляндію. Ця війна, що увійшла в історію під назвою "зимової", по суті, була програна Червоною Армією, що зазнала набагато більших втрат, ніж Фінляндія. Сталіну не вдалося включити Фінляндію до складу СРСР, хоча уряд Карело-Фінської РСР вже був сформований. Знаменита фінська лінія Маннергейма деякий час стримувала наступ Червоної Армії, але в січні 1940 р. була прорвана. Надія фінів на допомогу Англії і Франції виявилася ілюзією і 12 березня 1940 р. в Москві був підписаний мирний договір. Фінляндія поступилася СРСР п-овом Рибальським на півночі, частиною Карелії з Виборгом, північним Приладожжям, а п-ів Ханко був переданий Росії в оренду терміном на 30 років. Що цікаво, навіть після підписання перемир`я, Червоній Армії був даний наказ штурмом оволодіти Виборгом. Виборг взяли, але даремно поклали ще багато червоноармійців.



В 1941 Фінляндія, будучи союзником Німеччини, дійшла до кордонів 1939 року й зупинила війська.
У 1943, коли СРСР переламав хід війни на свою користь, президентом Фінляндії став Маннергейм. Будучи людиною не дурною, він відразу почав шукати шляхи виходу з війни. У вересні 1944 р. Фінляндія підписує угоду про перемир''я з Англією і СРСР і зобов''язується сприяти виходу з країни німецьких військ. У лютому 1947 р. між Фінляндією і СРСР був підписаний договір, за яким Фінляндія віддавала район Петсамо, обмінювала п-ів Ханко, що орендувався, на район Порккала-Удд (повернутий Фінляндії в 1956 р.) і виплачувала репарації розміром 300 млн. доларів.

Після Другої світової війни Фінляндія була тісно пов’язана з СРСР торгівельними угодами й лише після розвалу Союзу переорієнтувала свою економіку на Європейський ринок.

На сайті http://terijoki.spb.ru я знайшов цікаву статтю Валентина Рожина про Маннергейма. Хоч фінський народ має чимало неординарних особистостей, але Маннергейм заслуговує на особливе місце в історії Фінляндії. Я сам переконався наскільки поважно ставляться фіни до свого героя.
Приведу деякі цитати з тої статті:

“У Маннергейма - 700 биографов, это - второе место после Ленина.
Маннергейм имел 123 ордена и другие государственные награды, в том числе все боевые награды России до 1918 года. Для сравнения: у Леонида Брежнева, который очень любил награды, было их 115. В Георгиевском зале Кремля выгравировано имя Маннергейма. Он знал восемь языков. Был ранен и имел 14 переломов - 13 от лошадей, которых очень любил. Однажды кобыла ударила его по чашечке левой ноги: сшивали ногу серебряной проволокой, и она стала короче.
Маннергейм был везучим человеком. Зафиксировано шесть случаев, когда он выходил из землянки, а в землянку попадал снаряд. Один его адъютант погиб в русско-японскую войну, трое - в Первую мировую. Был случай: лошадь, на которой



ехал Маннергейм в горах, упала в пропасть. Но всадник успел ухватиться за дерево, свисавшее над пропастью, и остался жив.
Финский генерал, но держал при себе портрет русского царя и даже в годы войны с СССР у него - русский денщик Иван Карпатьев.
Родился Карл-Густав-Эмиль Маннергейм 4 июня 1867 года как третий сын шведского барона Карла-Роберта Маннергейма и финской графини Елены-Жулии. Когда Карлу было 13 лет, отец обанкротился и убежал от семьи и кредиторов. Осталась жена с семью детьми. Умирает мать. Детей разобрали родственники. Карл попал к деду. Поначалу внука определили в Финский кадетский корпус. Однако накануне выпуска он уходит в самоволку, и его исключают из кадетского корпуса. Затем за два месяца Карл оканчивает Шведский лицей и получает аттестат зрелости.
С 1887 г. Карл живет в России. Он по большому конкурсу поступил в Николаевское кавалерийское училище, окончил первый курс - четвертым по успеваемости из 84, на втором курсе он уже унтер-офицер. У него во взводе рядовым будущий генерал Мамонтов. В 1889 состоялся выпуск. Последний выпускной экзамен - кавалерийская джигитовка. На незнакомой лошади надо было преодолеть 13 барьеров. Лошадь оказалась норовистой. Перепрыгнув 13-й барьер, она сбросила наездника оземь. Однако все препятствия были преодолены, и Маннергейм получил "5". Прапорщик Маннергейм отправился в Польшу для службы в Пятой саперной бригаде. Эта служба сделала из него отличного фортификатора.
Мечтой Маннергейма была служба в гвардейском кавалерийском полку, куда зачисляли лишь с разрешения императора и императрицы. Отличная служба, дворянское происхождение и ходатайства высокопоставленных родственников помогли осуществить эту мечту. Конечно, сыграли свою роль и его великолепные физические данные: рост - 186 сантиметров. Родственники даже подарили ему 4 тысячи рублей, ибо зачисляемый в кавалергарды должен был за свой счет приобрести шесть воинских форм (в том числе шинель с бобровым воротником) и две лошади определенного размера и цвета.
Служба в кавалергардах проходила отлично. В 1896 г. была коронация императора Николая II. Из 50 кавалергардов отобрали четверых ассистентов императора. Среди них - Маннергейм.
В 1892 году состоялась женитьба Маннергейма. Он бракосочетался с Анастасией, дочерью генерал-лейтенанта Арапова.
Но вот грянула война 1904-1905 гг. Он, доброволец, 32 дня добирался до Мукдена. В полку для него не оказалось свободной офицерской должности. Полк, к тому же, не участвовал в боях.
Но он получает задание на разведку и блестяще выполняет его. В результате у него - первый боевой орден - орден Святой Анны II степени. Он, подполковник, становится помощником командира полка по строевой части. Вторая боевая операция - конный рейд в глубь позиций японцев. Затем Маннергейму дают два дивизиона для обороны штаба 2-й Маньчжурской армии. Он становится полковником.
Полно было и неприятных событий. В один день убиты его ординарец и любимая лошадь Талисман. Кстати, этой лошадью у Маннергейма очень интересовался унтер-офицер Буденный, тот самый - Семен Михайлович.
После отпуска Маннергейм пытается поступить в Академию Генерального штаба. Но... провалил экзамен по русскому языку. Так он Академию никогда и не закончил, вопреки слухам о противоположном. Это, однако, не отразилось на его военной карьере.
Маннергейм был членом Русского географического общества, а также другом Семенова-Тяньшанского. В 1906 г. он познакомился с генералом Корниловым, который ведал отделом по Китаю в Генеральном штабе. Итогом этих связей стала военно-научная экспедиция во главе с Маннергеймом в Китай. Экспедиция прошла 14 тысяч километров, продолжалась два года. Итог экспедиции - пачка новых карт для Генерального штаба и масса материалов для Русского географического общества, Финского национального музея и Финно-угорского общества, а также - второй орден Маннергейму.
В 1908 г. Генеральный штаб направляет Маннергейма "лечиться" в Японию. На самом деле - это разведывательная командировка. Необходимо знать о портовых сооружениях в двух японских городах. Маннергейм в этой поездке - гражданское лицо, швед. Отчет об этом задании заслушал царь. Потом состоялась двухчасовая беседа, из-за которой Николай II опоздал на ужин. У Маннергейма - третий орден.



В 1911 г. Маннергейм - генерал-майор. Его назначают командиром отдельной 3-й гвардейской кавалерийской бригады императорских уланов в Польше. Однако вскоре оказывается в южной части России, напротив Австрии. В первый день войны 4-я армия, в которую входила бригада, не была развернута в сторону фронта. Маннергейм получает задание задержать изготовившуюся к броску австрийскую армию, превосходившую бригаду по численности в 5 раз. И остроумно выполняет это задание. К хвостам лошадей были привязаны ветки и метлы, и лошади несколько раз прошли вблизи и вдоль фронта по пыльной дороге. У австрийцев создалось впечатление, что это - огромное войско, и наступление их было отложено на пару дней. Итог - 4-я армия развернулась за эти два дня. Командир бригады получил золотое георгиевское оружие.
В другом случае бригада отбила город Яров и захватила 40 обозов. Маннергейм получил Георгиевский крест.
Затем Маннергейм стал командиром 12-й кавалерийской дивизии, которая входила в армию генерала Брусилова. К концу войны он - командир кавалерийского корпуса и генерал-лейтенант. В сентябре 1917 г. упал с лошади, сильно ушиб колено левой ноги, отправлен в госпиталь, а затем в резерв. 1 января 1918 года подал рапорт об отставке и был уволен.
В Финляндии Маннергейм организовал Белую армию и в мае 1918 одержал победу в гражданской войне. В 1919 баллотируется в президенты Финляндии, но его не избирают. В июле 1919 он подписал Конституцию Финляндии. В 1920 создал Лигу помощи детям. В 1931 назначен председателем Совета Обороны. В 1933 г. ему присвоили звание фельдмаршала, а в 1942 г. - маршала Финляндии.
Он известен главным образом по термину "линия Маннергейма". Это - линия оборонительных укреплений на Карельском перешейке, построенная по его инициативе и под его руководством.
Позиция Маннергейма, главнокомандующего финской армией, была такова. Он был против сближения с Германией, за сближение с Англией и Францией. Черчилль был его другом. Маннергейм считал, что Советскому Союзу надо уступить без войны. Но с ним не посчиталось финское руководство. Война началась без его желания. Но он был главнокомандующим финской армией и эту свою роль выполнял блестяще.
В 1941 году, когда началась новая война СССР и Финляндии, ему было 74 года. Он руководит армией, которая за два с половиной месяца прошла на Карельском перешейке до бывшей границы СССР - Финляндия остановилась в 32 км от Ленинграда.
Гитлер прилетал в Финляндию на 75-летие маршала в 1942 году и наградил его Железным крестом
Интересную оценку дал Маннергейму Сталин. Коммунистке Херте Куусинен было поручено составить список главных финских военных преступников. Она составила. В этом списке был и Маннергейм. Сталин Маннергейма вычеркнул красным карандашом и написал: "Не трогать".
В 1944 г. он избран президентом Финляндии. Умер в феврале 1951 в Швейцарии от неудачно сделанной операции. Ему было 83 года”.

Майже всі фото для цієї сторінки взято на: http://www.turexpert.ru/finland/photogalery/



Hosted by uCoz