|
Голоби
Селище міського типу Голоби розташоване на півдорозі між Луцьком і Ковелем, прямо на трасі Е 85 (М 90).
Назва села досить романтична, здається що вона зійшла зі сторінок якогось роману Г.Сіннкевича. Ну а насправді, багато хто вважає, що назва «Голоби» пішла від назви людей, що возили ліс. Їх в давнину називали – головби. В історичних джерелах, до речі, збереглися згадки про те, що місцевий люд справді возив ліс до Луцку - «справляв службу возом і топором». Ще є версія, що назва походить від видозміненого польського «goloborze» - «голого від бору або лісу місяця». Ще є досить наївна легенда, що ця місцевість належала жорстокому пану. Особливо непокірним підданим він начебто «голив лоби» і віддавав в солдати. Ну а з часом назва села «Гололоби» спростилась в нинішні «Голоби».
Колись тут було старослов''янське поселення, але його зруйнували монголо-татари. Коли ці землі були включені до складу Великого князівства Литовського поселення потихенько відроджується. За часів Польсько-Литовської держави Голобами (Головбами) володіли магнати Сангушки, Збаразькі, Ярузельські (цікаво, чи не предки це останнього керівника соціалістичної Польщі? ).
Саме за Юзефа Ярузельського в 1711- 1728 роках був побудований місцевий костел св.Михаїла. Зберігся він до наших днів, але стан його, м`яко кажучи, не дуже...
Цей костел внесений в реєстр архітектурних памяток й в різних довідниках, а також і в неті, наводяться його сухі описи:
«Костел цегляний, обштукатурений, хрещатий у плані прямокутною ризницею і паламарнею з виділеним в об`ємі прямокутним притвором і дзвіницею над ним. Первісний основний об`єм костелу складений з жолобкової цегли. Однонавову будівлю розширили за рахунок бічних приділів (рамена хреста), над апсидою – трьохсхилий, ризниці, паламарні і невеликого приміщення для сходів, що ведуть на хори. Приділи декоровані по кутах пілястрами, основний об`єм підпирають із заходу по кутах невеликі контрфорси. Склепіння циліндричне, з розпалубками. Над вікнами приділів – білокам`яні хрести. Фасади памятника позбавлені декору. Стіни і зводи усередині розписані темперою.»
Так було колись. А зараз реставрація, що почалась після здобуття незалежності Україною, ніяк не завершиться. Не дивно. Не чисельна католицька громада селища достатньо коштів не має, а Польща осилити реставрацію всіх костелів на нашій землі не в змозі.
Після Ярузельських Голобами володіють шляхтичі Вільги. На той час в Голобах проводяться великі ярмарки, куди зїджались купці навіть з Литви. В другій половині XVIII століття Вільги будують на території села родинну садибу, розбивають парк та сад, облаштовують великий став. Є правда дані, що Вільги будувались не на рівному місці, а закінчували будівництво, яке почали Ярузельські.
Садибний будинок Вільгів був зруйнований в ХІХ столітті. На початку ХХ ст. на його фундаменті була побудована нова споруда, але й вона не дожила до наших днів. Від колишнього садибного комплексу Вільгів залишилась лише брама в`їзних воріт. Нажаль, її фотографії я не маю:-(
В 1783 році Людвіг Вільга виділяє кошти на побудову в Голобах православної церкви св.Георгія.
Церква була побудована досить швидко й увібрала в себе як барокові риси, так і риси класицизму.
Поруч є досить колоритна дерев`яна дзвіниця, яка дещо дисонує з мурованим храмом.
В самій церкві є досить прикольний розпис. На ньому зображене сцена де присутній лев. Лев той, що правда, дуже нагадує ... Сталіна:
Крім того в церкві є шикарний іконостас. Його можна побачити на сторінці Блеки про Голоби:
http://www.castles.com.ua/index.php?id=holoby
Там же можна побачити старі поштівки з архітектурними памятками Голоб ХІХ століття.
Після розподілу Польщі в кінці XVIII , Голоби відходять, як і вся Волинь, до Російської імперії.
Згодом селище переходить як посаг до Підгородецьких, потім до графів Ронкірів.
Під час війни з Наполеоном 1812 року, Голоби перебували у вирі бойових дій. В цій місцевості діяла 3-тя російська армія генерала О.Тормасова. В самому ж містечку розміщувався штаб французьких військ Шварценберга. Після відступу французів тут деякий час перебував штаб російського генерала Барклая де Толлі.
В середині ХІХ століття споруджується залізниця Київ – Ковель – Брест-Литовськ, що пройшла через Голоби. В 1863 році починає працювати залізнична станція, що пожвавила економічний розвиток містечка.
В 1906 році відкривається двокласне училище з 5-ти річним строком навчання.
З початком Першої світової війни на Волині знову ведуться активні бойові дії, а по річці Стохід (південніше Голоб) проходить лінія фронту. Коли світова війна переросла в громадянську, а пізніше в радянсько-польську через Голоби знову декілька раз проходила фронтова лінія.
По Рижському договору між Совітською Росією й Польщею, Волинь включається до складу Польщі. В 1939 році Сталін повертаю західну України до складу відновленої імперії.
В 1957 році селу Голоби надано статус селища міського типу.
Селище включене до списку історичних міст і селищ України.
Ось здається й вся інформація про Голоби, яку я зміг знайти. В принципі селище не дуже цікаве, але, як я вже згадував, розміщене воно на трасі Луцьк-Ковель. Тому якщо буде час й бажання то під час подорожі по Волині нічого не варто заглянути сюди на годину-другу. Навіщо? Та хоча б для того, щоб подивитись, як йде реставрація 300-річного місцевого костьолу.
|
