Головна сторінка
Подорожі по Україні
Тернопільщина
Касперівці

Село Касперівці, Заліщицького р-ну, Тернопільської обл., відоме з 1469 року. Розташоване воно у місці де річка Тупа впадає у Серет, за декілька кілометрів від Дністра.
Багато істориків вважає, що назва Касперівці походить від польського імені Каспар, Кашпар, але деякі дослідники стверджують що назва походить від курдських “kas” - яр, виярок та “pira” - міст. Й дійсно в Касперівцях багато ярів та балок. Каньйон Серету, що тут говорити. Місце надзвичайно красиве.

У Касперівцях на лівому березі Тупи розміщена пам'ятка природи геологічного походження — унікальні відслоєння з рештками моховаток і голкошкірих вапняків (шо це таке, я поняття не маю, але кажуть що такі утворення зустрічаються дуже рідко).
Досліджені на території села та його околицях, також залишки періоду пізнього палеоліту, трипільської, гава-голіградської, липицької, слов'янської та давньоруської культур. Найвідоміша з цих старожитностей, це так звана мустьєрська пам’ятка Касперівців - один з найцікавіших об’єктів середнього палеоліту Східної Європи. Вона широко відома в науковій літературі. Культурний шар, що знаходився під товщею лесових відкладів, був частково розмитий і перевідкладений ще у плейстоценовий період, але незважаючи на це горизонт виявився досить багатим на археологічні матеріали, зокрема викопну фауну. Культурно-історичне місце Касперівців не визначене повністю й донині, хоч пам’ятка має надзвичайно важливе значення як перше стратифіковане поселення мустьєрської культури в континентальній Україні.

500 років тому це було невеличка поселення, навіть декілька поселень На території села, що має зараз назву Містечок, у 1619-1641 роках було містечко Лутомірськ. Ця територія входила до Кам''янецького повіту, Подільського воєводства, королівства Польського.
Близьке розташування до кордонів Польщі з Диким степом, становило постійну небезпеку татарських набігів. Ці набіги відбувались в XVI – XVIIІ століттях досить часто. На території Касперівців, часто розбивались татарські табори, куди зганяли ясир для відправки в Крим та Порту. Про цей важкий, в історії України, період нагадує одна цікава пам`ятка, що розташована на місцевому цвинтарі. Це горельєфне зображення святого Онуфрія. Дата його створення точно не встановлена, але те що ця кам`яна скульптура має вік більше 300 років, сумніву не викликає.

Про створення цього зображення в Касперівцях побутує цікава легенда. З турецького табору, що був у частині Касперівців під назвою Містечок, утік чоловік. Перепливши Серет, він заховався у лісі. Татари шукали його, але так і не знайшли. На пам'ять про щасливу втечу чоловік видовбав у камені, що лежить на крутому схилі, зображення Онуфрія-пустельника, оскільки врятувався в день цього святого. Витесував цю скульптуру він протягом декількох років. Харчувався тим що давали йому місцеві жителі, або вдавалось заробити на різних підробітках. Після закінчення своєї праці чоловік зник. Хто він був й звідки він родом, ніхто так і не дізнався...

Пізніше коло скульптури св. Онуфрія була зведена капличка, яка, нажаль, не збереглася до наших часів. Зате на цвинтарі збереглася церква Успіня Богородиці з дзвіницею. Побудована ця церква була в 1746 році. В радянські часи вона використовувалася як музей, а в наш час тут знову проводяться богослужіння.

М.Жарких ( 1988 рік)

В Касперівцях збереглося ще одна церква та костел. Костел я, на власні очі, не бачив, але у Миколи Жарких знайшов ось це фото:

М.Жарких ( 1988 рік)

Друга церква носить назву св. Георгія і являє собою яскравий взірець храму оборонного типу. Церква була побудована 1619 -1650 роках (у первісний престол вмуровано плиту з написом 1650 р.). Над притвором знаходилась двоярусна оборонна башта, від якої залишився тільки нижній ярус. Апсида ззовні укріплена трьома потужними контрфорсами. Первісні перекриття не збереглися. Взагалі форми храму, з часом, дещо деформувались. Це скорше за все пов`язане з тим, що її будували недосвідчені майстри. Фундамент всього 25 см завглибшки, що й спричинює сильну деформацію споруди.

М.Жарких ( 1988 рік)

М.Жарких ( 1988 рік)

Історія Касперівців досить типова для сотні сіл цієї частини Поділля. До кінця XVIII століття ці землі належали Польщі. Правда в 1672 році Туреччина захопила значну частину Поділля (в тому числі й Касперівці), але в 1699 р. Ян ІІІ Собеський повертає втрачені території.
Після другого розділу Польської держави Прусією, Австрією та Росією, у 1772 році, Касперівці відходять до австрійської корони. В 1848 році. після революцій, що прокотились по всій Європі, цісар скасовує панщину.
Після Першої світової та громадянських війн в Росії та Україні, Касперівці знову в складі Польщі. В 1939-1941 роках - Радянський Союз, 1941-1944 -німецька окупація, 1944-1991 - знову СРСР. Ну а далі Ви вже знаєте...

Ще я знайшов відомості, що за часів Австро-Угорщини, при дорозі до села Лисичники касперівські пастухи знайшли великий скарб срібних римських монет.

Я вже згадував, що Касперівці розташовані в надзвичайно красивому місці. Й не даремно тут створений Касперівський державний геологічний заказник. Його площа становить 656 гектарів. Складовою частиною цього заказника є Касперівське водосховище (263 га). Водосховище було створене після введення в дію гідроелектростанції на р. Серет в 1963 році.

Згадував я також про Мустьєрську стоянку періоду середнього палеоліту. В 1930-х роках цю пам’ятку досліджував видатний український вчений Юрій Полянський. Про нього в Інтернеті вдалося знайти таку інформацію:

“Мало хто тепер знає визначного українського географа, геолога й археолога Юрія Полянського, хоча серед науковців з проблем палеогеоморфології, стратиграфії плейстоцену, археології палеоліту України його ім’я було завжди добре відомим, шанованим, але... забороненим тоталітарним режимом, здавалося б, назавжди. Прийшов час відновити втрачену пам’ять.
Народився Юрій Полянський - 6 березня 1892 р. у с. Жовтанці Кам’янко-Бузького р-ну на Львівщині в родині священика. Після закінчення середньої школи вивчав філософію у Віденському, пізніше - у Львівському університетах. Під час Першої світової війни служив поручником гарматного полку в австрійській армії. У 1918-1920 рр. брав активну участь у національно-визвольних змаганнях за встановлення ЗУНР (командував батареєю 4-го артполку Української Галицької Армії). З 1920 р. Ю. Полянський - учитель географії та історії Академічної гімназії у Львові й одночасно працівник НТШ.
У 1921-1923 рр. викладав також географію в Українському таємному університеті, а в 1933-1937 рр. - основи антропології у Львівській греко-католицькій Богословській Академії. У 1928 р. він успішно габілітувався у Львівському університеті, в якому в 1940-1941 рр. працював завідувачем кафедри фізичної географії. У період окупації Львова німецькими військами з червня по вересень 1941 р. виконував обов’язки Голови Тимчасової управи, після чого почав працювати в шкільній адміністрації міста. У 1943 р. виїжджає до Кракова, а звідти - до Відня, де очолює представництво Українського Центрального Комітету. З 1945 до 1947 рр. Ю. Полянський викладає географію в Українському Вільному університеті (Баварія). У 1947 р. виїжджає з Європи, і з того часу розпочинається його емігрантське життя в Аргентині. Тут він багатоплідно досліджує геологічну будову АНД, запропонувавши оригінальну модель походження цього гірського масиву. У 1956 р. Ю. Полянський стає професором Державного університету в Буенос-Айресі, пізніше його обирають академіком АН Аргентини. За роки своєї активної праці в цій латиноамериканській країні він опублікував 20 монографій і 50 великих статей. Помер у 1975 р. у Буенос-Айресі”.



Hosted by uCoz