В Котюжанах спочатку була одноповерхова садиба, яка будовалась в 1885 році. На початку ХХ століття місцеву садибу придбав відставний царський генерал Ценін, але прижив в ній він не довго. В 1910 році, під час селянських заворушень садиба була спалена.
Вже вдова генерала – Е.Ценіна, в 1912 році, відбудовує спалений палац і в реестрах архітектурних пам`яток вона фігурує під назвою «садиба Ценіної».
Автором проекту був відомий петербурзький архітектор О.Мунц.
В путівнику «По восточному Подолью» Дмитро Малаков пише:
«План залишився колишнім, але вигляд будинку знайшов нові риси, у повній відповідності з стилем епохи. У центрі симетрично вирішеного фасаду на другому поверсі з''явилася ренесансна аркадна лоджія, завершена аттиком з декоративними вазами по краях. Такі ж вази фіксують кути і виступи будинку. У простінках — спарені лопатки, перебиті міжповерховим пояском; складні барочні наличники вікон на першому поверсі, ще більш вишукані з псевдобалкончиками — на другому; рельєфні вставки на міфологічні сюжети, ліпні тондо з ледь розрізнюваними за нашаруванням побілки пухкенькими купідонами. П-подібний план створив малюсінький курдокер с чашею фонтана. На фасаді — ліпні вставки з міфологическими сценами, ніша, де колись, можливо, розміщувалась скульптура. Інтер''єри цілком оновлені.

Варто віддати належне зодчому, який наймінімальнішими засобами надав будинку помпезний вигляд, якщо врахувати рівну площадку забудови і низький цоколь . спочатку будівля була пофарбована в два тони. Стилістично котюжанський палац близький відомому лівадійському палацу, побудованому в ті ж роки й у тім же стилі.»

За радянських часів садиба була передана під дитячий інтернат, що власне з врятувало її від руйнування. Зберігся парк, який хоч і втратив багато зі своєї первісної краси, але все ще справляє дуже приємне враження. Збереглися декілька деталей оформлення парку, такі як, наприклад, цей камінний стіл:

Дмитро Малаков, «По восточному Подолью»:
«Старий фруктовий сад й обширний парк спускаються до Лядової. Місцевість цілковито казкова, неначе призначена для пейзажного парку. М`який скат переходить в байрак – крутий, урвищний, одягнений камінням й густим чагарником. Всюду б`ють джерела з дивної чистоти смачною водою. Над шумним водограєм височіє, спираючись на скелю, романтичний трьохарочний міст-віадук, з котрого видно каньон, куди спадають води річки – притоки Лядови, здається ще глибшим, таємничішим – весь в зелені, цівках потічків, в невгамовному пташиному щебетанні.»
Згадуваний Малаковим міст побудований на початку ХХ століття, за Ценіних.
Крім садиби, парку та мосту в Котюжанах вартий уваги також місцевий будинок культури. Він перебудований зі споруди колишнього католицького костьолу.