З датою заснування цього містечка є певна плутанина. Я зустрічав дату - 1453 та 1494 роки, реєстр історичних населених пунктів України наводить дату – 1493. Яка з них вірна, я стверджувати не наважусь. Можливо такі розбіжності пов`язані з тим, що cелище мало спочатку назву Чурилівці (говорять від імені козака Чурила), а після зведення тут мурованого замку отримало свою нинішню назву (говорять від латинського murus – стіна). Хоча й ця версія не досить певна.
В кінці XV століття це було зовсім маленьке поселення, яке входило до Летичівського повіту. В 1565 році Муровані Курилівці стають власністю магната Поляновського, який завзято укріплює містечко, що не дивно - ця місцевість постійно потерпала від татарських набігів. Вже в 1659 р. за свідченням А.Целарія воно мало сильні муровані укріплення. Були навіть підземні каземати. Залишки цих укріплень, зроблені з місцевого вапняку, збереглися й понині.

Потім в історичній літературі відомості про Муровані Курилівці зникають майже на століття. Згадуються вони, коли в 1775 році Муровані Курилівці стали містечком і отримали право на проведення двох ярмарок в рік.
В 1781 році в Мурованих Курилівцях будується триверха дерев`яна церква Різдва Богородиці з дзвіницею. Вона простояла більше ста років і була розібрана в 1885 році. Замість неї побудували кам''яну церкву, але й вона не збереглася.
Перед поділами Польщі між Росією, Прусією та Австрією, власниками Мурованих Курилівець стають шляхтичі Косаківські. Катерина Косаківська виявилась жінкою гоноровою, була опозиціонеркою королю Станіславу Августу, підтримувала барських конфедератів. Коли після другого поділу Польщі (1793 р.) Поділля було приєднане до Росії, вона відмовилась давати присягу російській короні. Як результат – садиба в Косаківських була конфіскована Катериною ІІ і передана більш лояльному до Петербурга графу Станіславу Комару.

Путівник Дмитра Малакова «По восточному Подолью»
«В 1805 году Станислав Комар на подворье старого замка возвел новый дворец. Каменные стены-эскарпы с низкими широкими амбразурами стали своеобразным стилобатом, а участок куртины, открытой в сторону Жвана, переделали под оранжерею.

Ее крышей служит ровная, вымощенная крупными прямоугольными плитами площадка, подступающая к массивным опорным столбам, которые несут балкон, протянувшийся вдоль всего пятнадцатиоконного фасада здания. Нависающий над цокольным этажом балкон прежде имел ажурные кованные перила, а его вынос давал глубокую тень, резко выделяющую два светлых этажа над балконом. Парковый фасад отмечен приставным четырехколонным портиком ионического ордера и двумя ризалитами, зрительно сокращающими длину вытянутого параллельно куртине здания. Парадный подъезд украшен выносным портиком с четырьмя колоннами тосканского ордера, несущими треугольный фронтон.
...
Огромное светлое здание величественно господствует над парком и глубокой долиной Жвана, запруженного совсем недавно в большое озеро.

Роскошный пейзажный парк, заложенный еще в XVIII веке, с постройкой дворца переделывался под руководством Д.Маклера в 1814 году. Как и в других подольских парках - своих детищах, - известный садовник продолжал работы и наблюдения за растениями долгие годы.
Умело использовав уникальные природные данные муровано-куриловецкого ланшафта, паркостроитель проложил дорожки-аллеи по склону горы, сгруппировал насаждения с учетом огромных естественных скал, открывая с дорожек перспективные виды на светлое здание дворца и дальние холмы и поля. Виден отсюда и каменный трехарочный мост через Жван – современник дворца, оказавшийся «не у дел» после устройства выше него земляной плотины на пруду.
На хозяйственном дворе усадьбы выделяется приземистое здание старой конюшни (XVIII в.) с высоким профилированным из тесаного камня фронтоном и двумя окнами по обе стороны дверей, оформленных сандриками-полочками с небольшими каменными женскими головками.

В широченном фронтоне устроено большое пятиугольное окно - проем фуражного чердака. Можно предположить, что это строение относится к прежним, «докомаровским» временам, а название свое - «арсенал» - оно получило уже в новое время, когда в 1930-е годы здесь помещался действительно арсенал укрепрайона, о котором напоминают сегодня железобетонные угрюмые доты вокруг дворца.»

Зараз споруду арсенала відреставрували й вона має ось такий вигля:

Цікаво порівняти це фото з фотографією, яку я знайшов на саті http://io.com.ua/140804:

Добре оновили. Хоча споруда мала спочатку плоский дах й сучасна металочерепиця забирає частину старовини у споруди, але те що залишені незаштукатурені старі мури показує що це далеко не новобуд.

Ну й сандрики над вікнами добре відновлені. А жіночі голови, про які йшлося вище, між іншим, ще зовсім недавно могли бути втрачені на завжди - по одній з них з кожного вікна повідпадали. Це видно навіть на фотографії з http://io.com.ua/140804:.

Крім споруди палацу, стайні/арсенала та моста збереглося також декілька господарських флігелів.

Про міклерівський парк, можна додати ще те, що його колись прикрашала чи то скіфська, чи то половецька «баба», яку виорали в ХІХ столітті в околицях Мурованих Курилівців та дві кам`яні лави. Лави наче збереглися, а от яка доля «баби» – я не знаю...

В 1842 завдяки підприємницькому хисту власників Мурованих Курилівців стає до ладу цукровий завод.
В 1861 році зі зміною адміністративного поділу Російської імперії Муровані Курилівці стають волосним центром Ушицького повіту Подільської губернії. В містечку відкривається парафіяльна школа, а в 1863 р. - однокласне народне училище.
З 1867 року садиба вже належала контр-адміралу М.Чихачову.
В Мурованих Курилівцях на кінець ХІХ століття діяли крім цукроварні ще й механічна та мідеплавильні майстерні та три водяні млини.
В енциклопедичному словнику Ф.Брокгауза та І.Ефрона пишиться:
«Куриловцы Мурованы — местечко Подольской губ., Новоушицкого у., при р. Жване, в 25 в. от уездн. гор. 663 дворов, 4010 жит.»

Жителі складались з українців, поляків, євреїв. Перед революцією навіть діяв осередок «БУНДу» у складі 10 осіб.



Ну а потім були роки революцій та громадянської війни. Влада в містечку змінювалася багато разів поки не закріпилися «совіти». Зважаючи на близькість до державного кордону СРСР, тут в 1930-х роках створюється, вже згадуваний УР (укріплений район) з також згадуваними ДОТами.

Фото с сайта http://io.com.ua/140804

В перші дні фашистської окупації під час Другої світової війни в містечку був створений концтабір.
В березні 1944 Муровані Курилівці були звільнені від гітлерівців. Причому бойові дії складались таким чином, що радянській армії прийшлося двічі брати містечко.

За радянських часів в панській садибі була влаштована школа-інтернат санаторного типу, яка працює й до тепер. В 1960-х роках садиба була перебудована: змінені вікна другого поверху, перепланований вестибюль та інше.

З грудня 1966 року с.м.т. Муровані Курилівці – райцентр Вінницької області УРСР.

Ось здається і все.
Хоча ні. Ще є «Регіна»!
«Регіна», - то мінеральна лікувальна вода розлив якої здійснюється в Мурованих Курилівцях. Цілющі якості «Регіни» були виявлені в кінці ХІХ століття й відзначені чисельними вітчизняними та міжнародними нагородами. В 1898 році почався розлив цієї води безпосередньо на джерелі в околицях Мурованих Курилівців, а 1961 році був введений в дію завод по її розливу в самих Мурованих Курилівцях.

На сайті ВАТ «Регіна» http://www.regina.ua/company.php можна прочитати цікаву легенду про цілющі якості цієї води:
«У дворянина Олександра Сабанського важко хворіла донька Регіна. Традиційне тогочасне лікування не допомагало, тому лікарі порадили відвезти дівчину якнайближче до природи, а саме до родового маєтку Житники. Від його мешканців Сабанський чув про чудодійні властивості місцевого лісового джерела.
Вода з того джерела справді виявилася лікувальною. Після кількох місяців її вживання здоров''я дівчини покращилося. Незабаром Регіна зовсім одужала. На честь цієї події цілюще джерело отримало ім''я доньки щасливого батька... Згодом Сабанський, як людина мудра і практична, вжив усіх можливих заходів по дослідженню та використанню води. Проби з джерела були направлені в хімічно-лікувальну лабораторію Варшавської лікарні. Ось який зміст мав висновок проведеної експертизи: "Вода "Регіна" досліджена хімічно і бактеріологічно та визнана такою, що належить до типу дійсних лужних вод".
На етикетці "Регіни" дівчина тримає келих з водою. Якщо ж малюнок перевернути, можна побачити, як дівчина ллє її на себе...»