Село цікаве тим, що там збереглися залишки муровано-земляної фортеці (1692 рік), та залишки католицького костьолу. Правда Державний реєстр національного культурного надбання вказує, що там є дерев`яна церква Св.Миколи з дзвіницею. Навіть рік відображений (1777) і номер охоронний є (649 1-164 2), але я їх не бачив. Більше того місцеві жителі говорили, що “стара” церква зруйнована, а моляться вони ось в такій капличці.

Тепер про історію селища Окропи. На сайті http://www.mycastles.narod.ru є дуже хороша стаття про це селище. Я ризикну використати матеріал тієї статті, але додам деякі власні коментарі:
“Cело Окопи Борщівського району Тернопольської області лежить біля устя р. Збруч в Дністер, в 20 км від Камянця. Місцевість, неначе самою природою створена для оборони, та й ще з навдивовижу м*яким кліматом, здавна привертала увагу поселенців.
Замок, відомий в польській науковій літературі як Окопи Святої Трійці, збудований на місці давньоруського городища. Створювали цю твердиню коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Ян Яблоновський (до речі, будував він фортецю своїм коштом, не сподіваючись на допомогу сейму) та воєвода київський Марцін Контський для блокади доріг, що вели до захопленого турками Кам’янця”.
Перший коментар. Хто такий Станіслав Ян Яблоновський. Львів’янин Р.Шуст наводить такі біографічні дані, цієї неординарної особистістості:
ЯБЛОНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ ЯН (3.4.1634 - 3.4.1702) - відомий польський воєначальник та політичний діяч. Належав до магнатського роду Яблоновських. Навчався у Краківському університеті, згодом - у Франції. Брав участь у воєнних діях проти козацьких військ під час національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, війнах з Московською державою 1655 і Швецією 1656. З 1664-руський воєвода.

.

Був у дружніх стосунках з Яном III Собеським і підтримував його політику. Учасник всіх великих битв, що відбулися на землях Речі Посполитої у другій половині 17 ст. У 1673р. керував загонами польської кінноти у битві під Хотином. У 1676 Яблоновського призначено гетьманом польним коронним, у 1682 - великим коронним гетьманом. У 1683 відзначився у битві під Віднем. У наступних роках брав участь у походах польського війська на Кам''янець-Подільський (1684), Буковину (1685), Волощину (1686). У 1692 році став краківським каштеляном. Після смерті Яна III Собеського Яблоновський намагався здобути польський престол, але згодом підтримав кандидатуру Августа II Фридерика. Помер у Львові.
В цій довідці вказується, що в 1692 році Яблоновський стає краківським каштеляном. А тлумачний словник наводить такі значення цього слова:
КАШТЕЛЯН (лат., той, що живе в фортеці, від укріплення, замок)
1. За раннього середньовіччя сановник, призначуваний королем або князем для управління фортецею, який здійснював військові, судові й фіскальні функції у каштелянії - адміністративній окрузі, що прилягала до фортеці.
2. Згодом - доглядач замку або громадського будинку.
3. Сторож у католицькому храмі.
4. Почесний титул польського сенатора у 15-18 ст.
5. Особа, що завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо.

С. Яблоновський мав саме четверту посаду ( ну не третю же, чи п`яту...). Окрилений такою відзнакою він з величезною енергію береться до побудови укріплень в Окопах.
“Фортеця була тим опорним пунктом, де могли базуватися війська, які не дозволяли постачати їжу та боєприпаси туркам в обложеному Кам’янці і нищили турецькі загони, що діяли між фортецями Кам‘янця і Хотина. З погляду військової стратегії місце було вибрано вдало. Ця твердиня здіймалась над всією кружиною. Праворуч було видно стіни і мінарети Хотинської фортеці, ліворуч Жванець з замком Лянцкоронських, а за Жванцем – карби земляних валів. Через Жванець лежав шлях із тодішньої Бесарабії в Кам‘янець. Отож воїнові з висоти башти відкривався краєвид з двома фортецями, двома переправами через Дністер та стародавній шлях, по якому вряди-годи рухалися турецькі транспорти”.
Другий коментар. В 1672 році турки здобули Кам`янець-Подлільський. На 27 років частина Поділля опинилась під владою Туреччини. Річ Посполитая не могла змиритись з втратою такої могутньої фортеці, як Кам`янець-Подлільський та такого багатого краю, як Поділля. Але щоб взяти штурмом Кам`янець сил у поляків все ж не вистачало. Так як фортеця у Жванці перейшла під турецьке володіння, то й було вирішено будувати нове укріплення в цьому районі, як базу для військових операцій проти турецьких військ й перекриття шляхів постачання гарнізонів в Кам`янеці-Подлільському та інших фортець. Благо, що територія між Збручем та Дністром залишалась за польською короною.
“Вибравши вдале місце під замок, Яблоновський писав королю: “Зараз, Ваша королівська милість, знайшов місце, яке мав давно на приміті і яке подобається у всьому. Знаю, що і Ваша Величність його добре пам‘ятає. Є то над Лашківцями шия скалиста, яку стискає з однієї сторони Дністер, а з другої - Збруч, і зараз нижче впадає Збруч у Дністер, а Жванець у чверті милі. Засвідчую, що то місце заслонене від Польщі двома белюардами, бо від скали до скали - 180 ліктів, а від



Кам‘янця також заслонено двома белюардами, і одним цілим всередині, бо є від скали до скали – 470 ліктів. Води багато, безпечно для коней. Брід добрий на Дністрі під самою фортецею, і виїзд добрий на другий берег. Отож виклав усі вигоди, які тут є. Вже вчора значну роботу зробили, бо люди не мало працювали. Хотіли форт побудувати у Жванці, але вирішили, що це місце набагато краще і безпечніше для людей“.(За матеріалами з статті І. Скочиляса “Окопи Святої Трійці”)
25 березня 1692 р. С.Я.Яблоновський поклав перший камінь нової фортеці. 6 тижнів ціла армія насипала тут вали і зводила оборонні споруди. Вже на кінець жовтня будівництво було повністю завершено. Фортеця одержала назву “Окопи. Гори Святої Трійці, блокада Кам‘янця-Подільського”.

Військові дії навколо Окопів продовжувались ще кілька років. Польські загони о будь-якій порі року, вдень і вночі нападали на турецькі транспорти і значна частина османських припасів осідала тут-таки, в Окопах. Турецький гарнізон од того, звичайно, не голодував, але начальник Подільського пашалика Галіль-паша, а по його смерті - Кахріман-паша змушені були шукати інших, значно довших шляхів для доставки вантажів – зокрема, через Устя”.
Третій коментар. На Дністрі є два села з назвою “Устя”. Одне на території Тернопільської області, друге – на території Хмельницької області. Мається на увазі саме “хмельницьке” Устя.
“За Карловицьким трактатом турки повинні були повернути Поділля Польщі й покинути Кам‘янець до травня 1699 р. Саме у той час до Кам‘янця вирушило польське військо на чолі з комісарами, які мали прийняти у турків місто – Болеславом Сангушком, Ст. Потоцьким та Марціном Контським. Османи, однак, не квапились виконувати умови договору ні навесні, ні влітку, й польське військо було змушене від квітня до вересня стояти табором біля замку в Окопах.
В 1699, коли Кам‘янець залишили війська Османської імперії, замок втратив своє оборонне значення. Утриманню оборонної споруди у належному стані з часом приділялось все менше уваги. Тільки у 1711 р. ,коли турецька та шведська армії на чолі з Карлом ХІІ загрожували напасти на Польщу з боку Волощини (сучасної Молдови), Кам‘янець і Окопи почали спішно готуватись до оборони. Укріплювались мури, гарнізон збільшено було до 1500 чол. і 19 гармат. В інвентарі від 22 вересня 1712 р. Згадується, що в Окопах на озброєнні було 4 мортири, 39 гармат різного калібру, 80 ц. пороху, 32 ц. куль для мушкетів, більше 4500 ядер до гармат... Тут також працювала кузня та токарський цех. У центрі твердині була столярня, яка обслуговувала і цивільне населення. Гарнізон розміщувався у 6 казармах, більше схожих на прості селянські хати.
У 1769 в Окопах засіли Конфедерати. На допомогу королю прийшли російські війська, які штурмом взяли форт. Внаслідок воєнних дій мури були сильно пошкоджені”.
Четвертий коментар. Конфедерати. Конфедерація, це опозиція польської шляхти до короля. Явище досить поширене в польській історії. Часто між конфедератами та прибічниками короля ставались і військові сутички, а часто й справжні війни. В 1769 році в Окопах “засіли” так звані Барські конфедерати. Знову довідка:
БАРСЬКА КОНФЕДЕРАЦІЯ 1768 - військово-політичне об''єднання польської шляхти, спрямоване проти короля Станіслава Августа Понятовського і Російської імперії. Створена 29.2.1768 у м. Бар на Поділлі (тепер Вінницька обл.) за ініціативою магнатів братів Красинських, Ю.Пуласького та ін. Учасники Барські конфедерати виступали проти втручання Росії у внутрішні справи Речі



Посполитої та реформ внутрішнього устрою Польщі, домагалися збереження прав і привілеїв шляхти. Безпосереднім приводом до виступу конфедерате стало підписання С. Понятовським 17.2. 1768 під грубим тиском російського уряду трактату про зрівняння в політичних правах католиків з некатоликами (лідери противників зрівняння були заарештовані російським послом М.Рєпніним і вивезені у Калугу). В ході воєнних дій з російськими військами конфедерати чинили масові розправи над українським населенням, що викликало піднесення гайдамацького руху і стало причиною національно-визвольного повстання на Правобережній Україні - Коліївщини. Боротьба конфедератів проти царських військ продовжувалася з 1768 до 1772. В жовтні 1768 році на стороні Барських конфедератів виступила Туреччина, яка оголосила війну Росії. Французький уряд для керівництва збройними силами конфедератів вислав генерала Дюмур'є. Проте, незважаючи на значну міжнародну підтримку, в 1772 головні сили конфедератів були розбиті російськими військами під командуванням О. Суворова. Поразка Барських конфедератів стала однією з передумов першого поділу Польщі.

До речі, після того поділу Польщі, у 1772 році, Окопи відійшли до Австро-Угорщини й перебували під владою Відня до закінчення Першої світової війни. З розвитком артилерії ці укріплення стали втрачати своє стратегічне значення. Частина валів була розрита. Частина кам’яних укріплень розібрана. Вцілілі споруди фортеці служили як казарми, конюшні та господарські споруди військового гарнізону. А згодом взагалі перестали використовувались. Місцеве населення розтягувало камінь, як будівельний матеріал. Сьогодні від колишньої могутньої фортеці залишились:
-вали. Вони проходили неначе стіни від Дністра до Збруча
-дві брами. Львівська (перше фото на сторінці) та Кам`янецька. Брами знаходяться на одній просторовій осі, відстань між ними відповідає території колишньої фортеці. Побудовані з каменя (пісковика і вапняка), прямокутні в плані “Кам'янецька” більш видовжена), двоярусні.

Перший ярус - наскрізний арковий проїзд, другий складався з кількох приміщень, пристосованих для оборони. Склепіння відсутні. Кам'янецька брама частково реставрована 1905 року польським товариством реставраторів старожитностей, про що свідчить мармурова дошка з написом на фасаді.

-невелика частина стіни сторожової башти на прямовисній скелі над Збручем.

-мури. Причому мури знаходяться зараз прямо в городах у жителів Окоп.

Населення Окопів до Першої світової війни займалось перевозом через Дністер. Причому цей “бізнес” контролювала місцева єврейська община.
В 1915 році коли російська армія відвоювала цю територію у австрійців, для полегшення постачання військ, був складений план будівництва через Окопи залізниці. Для цього навіть розрівняли частину валів. Але плани залишились тільки планами.
В період між двома світовими війнами в цьому місці був стик трьох держав Польщі, СРСР та Румунії. В Окопах ходить й зараз прислів’я: кричить когут на три держави. Тому півню навіть пам`ятник був в Окопах. Але його вкрали якісь придурки, а інші придурки прийняли його як металобрухт. Але місцеві говорили, що замовили новий пам`ятник тому півню. А вже після того як я побував у Окопах, то взнав що його вже встановили в селі. Й було велике св`ято, коли його відкривали.
Ще в окопах є залишки костьолу. Зруйнований він був ще за часів протистояння конфедератів та російських військ.

Він мало де описаний. І не відновлюється. Мало католиків залишилось в селі, от і стоїть він всіма покинутий. Хоча спроба реставрації все ж була, але виникли проблеми з перекриттям й на тому вся реставрація скінчилась.


.

Всередині під склепінням залишились сліди розписів. На підлозі, де не де, залишилась мозаїка. Там де зірвані з підлоги каміння вже повиростали навіть дерева. Але місцеві жителі їх періодично вирубують, бо в костьолі вони зберігають кукурудзу. А ще, коли ми зайшли до костьолу, то налякали корову, що мабуть вважає його своєю літньою резиденцією.

Все таки практичні у нас люди. Дзвіниця, що розташована поряд з костьолом служить як частина паркану найближчого помешкання. Правда дзвіниця хоч поржавілим, але під дахом.