Прага – надзвичайно красиве місто. Перебуваючи в Празі, як турист відчуваєш себе дуже комфортно й спокійно. Зовсім не відчуваєш що перебуваєш за межами своєї рідної країни. Думаю, що таке ж відчуття й у тисяч туристів, що снують затишними празькими вуличками, викладеними столітньою бруківкою.

А на останок, стаття про пиво з сайту пивоварні “Славутич” http://www.slavutich.ua/ukr/. Я думаю вона буде доречна на “чеській” сторінці:
“Історія пива налічує багато тисячоріч. Перші згадки про нього відносяться до 7000 р. до н.е. Рецепти цього напою були висічені на камені, знайденому у Дворіччі - районі проживання шумерів (одного з древніх народів, що населяли Месопотамію, на території між ріками Тигр і Євфрат). У 1935 році американські археологи знайшли в Месопотамії глиняні таблички, яким щонайменше 6 тис. років. На них зображені дві людини в процесі роботи біля пивоварного казана. У шумерів була навіть приказка: "Не знати пива - не знати радості".
Відомий німецький археолог Е. Хубер писав у своїй "Історії Месопотамії": "Я знайшов переконливий клинопис у храмовому інвентарі третього тисячоріччя до нашої ери. Там містилися надзвичайно цікаві рецепти виготовлення шумерського пива". Хуберу вдалося установити не менше 15 сортів пива. Він зміг скласти з розрізнених зображень 23 сцени, що досить повно показували процес приготування пива.
Процес пивоваріння був приблизно таким самим, як у наші дні. Із солоду вироблявся пивний хліб, баппір, який потім кришили, клали в діжку, заливали водою і квасили. Отриману масу проціджували й приправляли. Пилося пиво через спеціальні очеретяні трубочки, щоб полова й зерна, що не розчинилися, не потрапляли в стравохід.
Шумери, вавілоняни, ассірійці - знали понад 70 сортів пива, що мали різні назви в залежності від смаку, кольору й інших властивостей. Було солодке пиво, що нібито любили жінки, темне й світле. Пили пиво з назвою "гарне", "дуже гарне" і з іншими назвами. Найбільш поширеним у Месопотамії було темне пиво, досить густе, з осадом, ігристе, із невеликим вмістом алкоголю, запахом кислуватого солоду й освіжаючим кислуватим смаком. Присмачене пряностями, пиво було більш-менш гірким, у залежності від використаних трав.
У шумерів була покровителька пивоваріння Нінкасі, що в перекладі означає: "Та, що так щедро напоїла мене". Їй присвячений "Гімн Нінкасі" - древня поема, датована 1800 р. до н.е.



Пиво пили простий народ і знать. Воно підносилося богам, служило предметом торгівлі і як сплата натурою. Шумери звільняли броварників від військової служби. В ассірійській і вавілонській імперіях роль солодарів і пивоварів значно зросла. Так само, як інші ремісники, вони об''єднувалися в цехи і мали різні обов''язки стосовно богів.
З часів фараона Рамзеса II (Великого) пиво стає найулюбленішим напоєм у Єгипті й Середземномор''ї. З повчання Аніго довідуємося, як зустрічали матері своїх дітей-студентів: "Потім ти пішов у школу, а коли навчився грамоті, я щодня чекала тебе вдома з пивом і хлібом". У гробниці фараонів обов''язково ставили посудини з хмільним напоєм. Разом із тим на надмірне вживання пива вже тоді дивилися осудливо. Не випадково на одній з кам''яних плит було висічене наставляння: "Не погуби себе, коли сидиш у пивній, не втрачай розуму і не забувай своїх клятв..."
Народи Древнього Шумеру і Єгипту, певно, не були єдиними, хто умів варити пиво, але вони передавали мистецтво приготування напою іншим народам, і тільки вони зберегли свідчення про пивоваріння, приготування солоду, торгівлі пивом, тому що ці народи мали писемність. Канадські археологи, розкопуючи пагорб Годин-тепе на заході Ірану, знайшли осколки глиняної посудини, в якій варили пиво. Про це свідчить осад на дні, що складається з оксалату кальцію, який випадає і при готуванні сучасного пива. На дні посудини була нанесена сітка з глибоких подряпин, щоб осад, який випадає, затримувався в них при розливі напою. Посудина була виготовлена приблизно в 3500 році до Різдва Христова. Рідкісна знахідка очікувала археологів і на одному з островів архіпелагу Нові Гібриди. У глиняній посудині, вік якої близько 4 тис. років, виявилася добре збережена рідина. Лабораторні аналізи показали, що вона являє собою аналог пива, виготовленого з ячменя, вівса, меду й папороті.
Давньогрецький історик Геродот (484-425 р. до н. е.), як і єгиптяни, приписує винахід пива богу Осирісу, називаючи пиво ячмінним вином. Давньогрецький учений і мореплавець Піфей (4 ст. до н.е.) відзначав досвід скіфських племен у приготуванні пива. Податок на пиво, уведений при царській династії Птолемеїв (305-30 р. до н.е.), відігравав значну роль в економіці країни.
У Римі пиво вживалося під час свят на честь богині землеробства й родючості Церери. Звідси й назва пива Церес. Фракійці та іллірійці від Адріатики до Чорного моря уживали світле ячмінне пиво як народне питво, про що неодноразово згадується в Біблії. До 1 століття н. е. у Європі винайшли щонайменше 195 сортів ячмінного напою.
До використання хмелю для додання пиву гіркоти й поліпшення смаку застосовували різні трави й пряності. Грецький учений Діоскорид писав про вживання ірландцями curmi - напою, який зброджували із солодженого ячменя з трав''яними додатками. Заміною хмелю служили квітки вереску, верхівки рокитника, полинь, ягоди лавра, плющу та інші. Трав''яні додатки використовувалися й пізніше поряд із хмелем. Використання хмелю в пивоварінні поширювалося в періоди переселення народів. Існує припущення, що хміль уперше стали використовувати східні фіни і татарські племена. У ранньому Середньовіччі, у 7 ст. н. е. хміль у пиво стали додавати в Нідерландах і Північній Франції. У 9 столітті при Людовіку Благочестивому славилося хмельове пиво орденів монахів - Бенедиктинців, Францисканців і Августинців. На початку 10 ст. місто одержало від Генріха I герб із гілкою хмелю.
Німці розгорнули пивоваріння поряд із землеробством. У середні століття застрільниками пивоварства в Європі були монахи, особливо в Німеччині, Франції, Бельгії. Не відставали від них і буддійські ченці на Сході. Для монастирської знаті варилося міцне пиво, а для "звичайної братії" - трохи слабше. Найважливішим центром пивоваріння стала Фландрія, де виникла легенда про короля Гамбрінуса - якого броварники вважали своїм покровителем. За німецькою легендою, казковий король Гамбрінус є винахідником пива.
У 1478 р. папа Сікст Шостий надав місту Ризі право стягувати мито з пива і спрямовувати зібрані суми на користь міста. До 1562 року відносяться згадки про пивоваріння в Пярну, коли в інвентаризаційну книгу орденського замка були вписані три пивоварних казани і вказано кількість солоду і хмелю.
В Америці пиво було відоме задовго до Колумба. Відомого мандрівника індіанці пригощали напоєм із маїсу, який за смаком нагадував пиво. У Лондоні знаходиться найдавніший (4 ст. н. е.) і єдиний у своєму роді пивний пам''ятник - камінь із вибитим на ньому рецептом приготування пива для королеви.



Перше згадування про пиво в слов''ян відноситься до 448 року, але особливо широко поширилося пивоваріння в 9 столітті в Новгородських землях Русі.
1082 рік вважається роком початку пивоваріння в Чехії. Перший пивоварний завод був заснований у 1341 р. у Домажлиці. Центральна Європа зробила важливий внесок у розвиток традицій пивного виробництва. У 1516 р. у Німеччині був прийнятий Закон про чистоту пива: його належало варити тільки із солоду, хмелю й води. Вимоги до якості води були особливо суворими. Вона повинна була бути смачною й чистою. Пиво, що відповідає цим нормам, у більшості країн Європи вважається класичним”.