Перша згадка про Рихту в українських джерелах подається, як середина XVI століття. В польських джерелах можна знайти іншу дату – 1507 рік. Тоді в Рихті, власниками Лянцкоронськими, був закладений замок залишки якого збереглися до наших часів.
До середини XVIІ століття Рихта носила назву Новосілка, а після перейменування селище називали також Рихтою Гуменецькою, по імені власників селища (з 1569 року) – шляхтичів Гуменецьких. До речі, за декілька кілометрів від Рихти є ще й Слобідка-Рихтівська.

Так як наша Рихта знаходилась на кордоні, що розділяв довгий час територію Речі Посполитої й володіння Порти, замок весь час укріплювався й зміцнювався. Дуже часто він потерпав від нападів татар. Часто його стіни залишались неприступними для ворога.
В 4-томному довіднику «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» замок в Рихті описується так:

«Построен по типу регулярных, прямоугольных в плане с угловыми пятигранными башнями. К концу XVI в. северная башня была разрушена и вскоре восстановлена. С 1672 по 1699 гг. замок получил значительные повреждения и в начале XVIII в. был восстановлен. Сейчас от замка сохранились только башни со следами примыкавших к ним оборонительных стен. Лучше сохранилась поздняя, северная. В плане она прямоугольная со сторонами 9 х 10 м и незначительно срезаным южным углом. Башня двухъярусная, накрыта невысокой крышей. Толщина каменных стен 1,5—1,65 м. Первый ярус перекрыт коробовым сводом, второй имеет плоское перекрытие по балкам. В первом и втором ярусах сохранились небольшие бойницы с расширяющимися в обе стороны щеками. Перемычки каменные, лучкового очертания. В западной стене устроен камин. Наружные стены сохранили первоначальную штукатурку; по ней под свесом крыши на северовосточном и юго-восточном фасадах устроены солнечные часы с римскими цифрами. Три другие башни, относящиеся к первому строительному этапу замка, пятигранные в плане с острым исходящим углом. Размеры длинных сторон 8,6—9,3 м, коротких 4,5—5,5 м. На их коротких сторонах, обращенных во двор, проходили деревянные галереи на



консолях, по которым осуществлялся в уровне второго яруса переход между оборонительными стенами. Крепление врубок консолей и подкосов — на нагелях. Это решение, хорошо сохранившееся на восточной башне, представляет значительный интерес. Все башни сохранились на высоту двух ярусов (первый частично засыпан в результате поднятия уровня двора замка). Перекрытия плоские. Вход на второй ярус был по наружным каменным лестницам вдоль оборонительных стен. Бойницы — с квадратными внутренними световыми проемами. Крыши шатровые с готовым покрытием.
Замок является образцом раннего оборонительного ансамбля на Украине регулярной планировки, сохранившего фрагменты деревянных конструкций и архаичность в решении отдельных бойниц.»

Зараз замкові вежі розташовані прямо в городах місцевих жителів, що використовують їх в своїх господарських цілях. Буряки рядочками стеляться листочками...
Досить прикольно виглядає одна з башт, що обліплена хлівами й гаражами.

Іншу башту місцевий люд використовує як сміттєзбірник.

А ще одна, північна башта, вкрита одним з хазяїв шиферним дахом. Зрозуміло, що естетика її при цьому втрачена, але не будь того даху, то стан башти був би не набагато кращий її сусідок.

Після Гумецьких замком володіли Осінські. В ХІХ столітті – Головинські й Подвисоцькі. В той час замість фортеці в Рихті був зведений палац, який перестав існувати в ХХ столітті. Подвисоцькі заклали поруч з палацом парк, який також не зберігся. На початку ХХ століття, коли палац належав земству в ньому була влаштована лікарня.

В Рихті зберігся старовинний арочний міст через річку Жванчик.

Зверху він накритий сучасними плитами й відразу не здогадаєшся, що побудований він був в 1834 році

Також в селі збереглися руїни старого водяного млина. Його стіни заросли густими чагарниками й лише рання весна дозволила зробити ці фотографії.