ƒруге враженн¤, точн≥ше думка Ц а у ск≥ф≥в було непогане естетичне св≥тосприйн¤тт¤. ≤накше не вибрали б вони навколишн≥ пагорби дл¤ заснуванн¤ тут свого поселенн¤ ще за 500 л≥т до народженн¤ ≤суса. Ќу а зараз на околиц≥ нин≥шнього села –ухотин залишились вц≥л≥л≥ вали ск≥фського городища. ¬али насипан≥ у вигл¤д≥ кола з д≥аметром близько 1 км. ѕо зовн≥шн≥й сторон≥ вал≥в збер≥гс¤ нав≥ть великий р≥в.

«розум≥ло, що природа руйнуЇ городище, але його можна легко знайти, ¤кщо пр¤мувати по дороз≥ в≥д магазину. ƒорога перетинаЇ це городище майже по середин≥.

ўо дивно. ÷е городище майже не досл≥джене археологами. ƒатують його V ст. до н.е.. јле дата ц¤ вз¤та, на мою думку просто ¤к пер≥од найб≥льшого розкв≥ту —к≥фськоњ держави. “а й не держави нав≥ть, в повному розум≥нн≥ цього слова, а об`Їднанн¤ ск≥фських племен.

¬ставка 1
¬же коли була створена ц¤ стор≥нка ¤ почав листуватись з жителем с.–ухотин Ѕранашко —тепаном ≤вановичем, людиною неординарною й ц≥кавою. ќсь цитата з його листа:
"–ухотин знаменитий своњм ¬алом, про ¤кий знаЇ нав≥ть мало хто з жител≥в сус≥дн≥х с≥л: древн≥сть зараз р≥дко кого ц≥кавить, вс≥ зайн¤т≥ виживанн¤м. ¬ал - гранд≥озне земл¤не укр≥пленн¤ - городище - н≥ким не досл≥джене, н≥коли тут не проводилис¤ археолог≥чн≥ розкопки. ¬исота ¬алу 6-9 метр≥в, ширина до 35м. ¬нутр≥шн≥й майдан д≥аметром близько 500-700 м. (овал). ≤з зовн≥шнього боку укр≥пленн¤ проходить широкий ≥ глибокий р≥в, у де¤ких м≥сц¤х до зараз ще наповнений водою.




Ћегенда стверджуЇ, що ¬ал побудували турки. ј професор ун≥верситету Ѕ.ќ.“имощук (пок≥йний) у пут≥внику "’отин" називаЇ в≥к споруди - VI стол≥тт¤ до н.е.. “ам сказано, що це м≥сце служило жител¤м навкол≥шн≥х поселень дл¤ переховуванн¤ худоби - основного свого багатства, п≥д час нападу ворог≥в. ўоб витримати облогу, потр≥бно не менше 30-40 тис. захисник≥в. ÷е вагомий аргумент до того, що тут справд≥ ≥снувало древнЇ, шосте м≥сто по правому берез≥ ƒн≥стра - √≥Їукати".

ј тепер невеличкий ≥сторичний в≥дступ. я не ≥сторик. “ому коли взнав, що в –ухотин≥ Ї залишки ск≥фського поселенн¤, був трохи здивований. ƒл¤ мене м≥сц¤ проживанн¤ ск≥ф≥в асоц≥ювались з  римом, ѕ≥вн≥чним ѕричорноморТ¤м та ƒн≥пром. јле ви¤вл¤Їтьс¤, що на ƒн≥стр≥ Ї не менше ск≥фських сто¤нок н≥ж у  риму та на ƒн≥пр≥. «ац≥кавившись цим, ¤ в≥дкрив ≥стор≥ю ќреста —убтельного й вичитав наступне:
У—к≥фи, ¤к≥ на початку VII ст. до н. е. з'¤вилис¤ в украњнському степу, не лишилис¤ поза увагою б≥льш розвиненоњ —ередземноморськоњ цив≥л≥зац≥њ, про що св≥дчать так≥ слова ≥з —тарого запов≥ту: Ђќсь ≥де народ ≥з п≥вн≥чноњ крањни... держить лук ≥ короткий спис, жорстокий в≥н! ¬они не зжал¤тьс¤! √олос њх реве, ¤к море, скачуть на кон¤х, вишикувалис¤, ¤к одна людина... народ здалеку... народ давн≥й... мови ¤кого ти не знаЇш... сагайдак його, ¤к в≥дкрита домовина, вс≥ вони люди хоробр≥... в≥н зжере твоЇ жниво ≥ хл≥б тв≥й, знищить син≥в ≥ дочок твоњх, зжере овець ≥ кор≥в твоњх, зжере виноград тв≥й ≥ смокви твоњ ≥ зруйнуЇ мечем м≥ста твоњ, ти покладаЇш над≥юї.–озоривши багато крањн Ѕлизького —ходу, ск≥фи нарешт≥ ос≥ли у степах ѕ≥вн≥чного ѕричорномор''¤, створивши перше на терен≥ ”крањни велике пол≥тичне об''Їднанн¤.
” 5 ст. до н. е. Ђбатько ≥стор≥њї грек √еродот в≥дв≥дав —к≥ф≥ю й описав њњ населенн¤. ÷е, без сумн≥ву, були ≥ндоЇвропейц≥, представники ≥раномовних кочовик≥в, що тис¤чол≥тт¤ми панували у ™враз≥йських степах. √еродот описав к≥лька тип≥в ск≥ф≥в. Ќа правому берез≥ ƒн≥пра мешкали ск≥фи-орач≥ Ч землеробськ≥ племена, що були кор≥нними мешканц¤ми цього краю ≥, напевно, вз¤ли соб≥ назву в≥д кочовик≥в, котр≥ њх п≥дкорили. ƒе¤к≥ ≥сторики вважають, що вони були предками слов'¤н. ѕол≥тична влада зосереджувалас¤ в руках Ђцарськихї ск≥ф≥в Ч кочовик≥в, що вважали себе найчисленн≥шими й найкращими ≥ змушували ≥нших ск≥ф≥в та не ск≥фськ≥ племена ”крањни сплачувати њм данину. «а њхн≥ми заз≥ханн¤ми сто¤ло велике, добре озброЇне й дисципл≥новане к≥нне в≥йсько. ўоб розвивати в соб≥ войовнич≥ ≥нстинкти, ск≥фськ≥ воњни мали звичай пити кров першого вбитого ворога, робити з ворожих череп≥в прикрашен≥ золотом ≥ ср≥блом чаш≥, зн≥мати скальпи. Ѕезжал≥сн≥ до ворог≥в, ц≥ кочовики були в≥дданими в дружб≥, ¤ку ц≥нували понад усе. —к≥фське сусп≥льство було значною м≥рою дит¤м своЇњ епохи. –одов≥д ≥шов по батьк≥вськ≥й л≥н≥њ, майно д≥лилос¤ м≥ж синами, а пол≥гам≥¤ була нормальним ¤вищем. –азом ≥з померлим чолов≥ком часто вбивали й ховали його молодших ж≥нок. як св≥дчать розк≥шн≥ похованн¤ ск≥фських цар≥в у курганах, що й дос≥ трапл¤ютьс¤ в украњнських степах, багат≥ могили плем≥нноњ знат≥ й водночас убог≥ могили простих людей, сусп≥льно-економ≥чне розшаруванн¤ стало досить пом≥тним ¤вищем серед Ђцарськихї ск≥ф≥в.  р≥м награбованого у в≥йнах, основним дл¤ них слугувала торг≥вл¤ з грецькими колон≥¤ми у ѕричорномор'њ. —воњм торговим партнерам ск≥фи пропонували товари, що ними згодом уславитьс¤ украњнська земл¤: зб≥жж¤, в≥ск, мед, хутра, раб≥в. «а це вони отримували вина, ювел≥рн≥ вироби, ≥нш≥ предмети розкош≥в, до ¤ких у них уже розвинувс¤ великий апетит. ѕро це св≥дчать своЇр≥дн≥ прикраси, надзвичайно ориг≥нальне за своњм стилем декоративне мистецтво з характерними дл¤ нього мотивами тваринного св≥ту. ¬оно з великою майстерн≥стю в≥дображаЇ пластику олен≥в, лев≥в, коней, що вражають грац≥йн≥стю й красою. «а доби ск≥ф≥в ”крањна стала важливою, хоч ≥ в≥ддаленою частиною —ередземномор'¤. „ерез грецьк≥ колон≥њ у ѕричорномор'њ ск≥фи вв≥йшли у контакт ≥з грецькою цив≥л≥зац≥Їю й навчилис¤ ц≥нувати њњ. ¬одночас контакти з≥ св≥том —ередземномор'¤ вт¤гували ск≥ф≥в ≥ в його конфл≥кти. ” 513 р. до н. е. величезне в≥йсько перського цар¤ ƒар≥¤ захопило земл≥ нин≥шньоњ ”крањни. ѕроте, вдавшись до стратег≥њ Ђспаленоњ земл≥ї, ск≥фи змусили його ганебно в≥дступити. Ќаприк≥нц≥ V - на початку IV ст. до н. е. ск≥фи п≥шли на зах≥д ≥ п≥дкорили фрак≥йц≥в на ƒунањ. ÷¤ перемога ви¤вилас¤ дл¤ них зовс≥м непотр≥бною, бо в≥ч-на-в≥ч ≥з ‘≥л≥ппом ћакедонським, батьком јлександра ¬еликого. ” 339 р. до н. е. македонц≥ завдали страшноњ поразки кочовикам.



÷е стало початком к≥нц¤ ск≥ф≥в. ƒесь через 100 рок≥в б≥льшу частину ск≥ф≥в завоювали й асим≥лювали сармати - ≥нше могутнЇ плем'¤ кочовик≥в з≥ сходу. “≥льки залишкам удалос¤ сховатис¤ в  риму, де њхн≥ нащадки прожили до 3 ст. н. е.Ф

“епер повернемось до –ухотина.

ѕ≥сл¤ розпаду —к≥ф≥њ, населенн¤, що насел¤ло ц≥ земл≥ перем≥шувалось з новими кочовими прибульц¤ми ≥ скорше за все продовжувало жити на м≥сц≥ ск≥фського городища. ƒехто вважаЇ що тут було древнЇ м≥сто √≥Їукати. … саме це м≥сто описував у своњх творах в≥зант≥йський ≥мператор  ост¤нтин Ѕагр¤нородний в ’ ст. н.е. (книга Уѕро народиФ). як п≥дтвердженн¤ ц≥Їњ верс≥њ привод¤ть той факт, що в городищ≥ була ви¤влена ¤ма д≥аметром 0,5 м., з вуглем та черепками, що датуютьс¤ VIII-X ст.. «найшли також круглу кам`¤ну плиту д≥аметром 0,8 метр≥в.
„и були т≥ √≥Їукати на м≥сц≥ нин≥шнього –ухотина, чи не були, не сказав би достов≥рно мабудь й сам Ѕагр¤нородний.

¬ставка 2. ўе одна цитата з листа —.≤.Ѕранашко:
"¬ рад≥ус≥ 2-4 к≥лометр≥в у хащах л≥с≥в забут≥, ще к≥лька трохи менших вал≥в-городищ. ќдне з них на високому пагорб≥ так ≥ називаЇтьс¤ - «амчище, ¤ке маЇ досить складну систему укр≥плень. ћайдан розм≥ром 230 х 170 м. —хили валу обкладен≥ кам≥нн¤м, ¤к≥ ледь пом≥тн≥ з-пом≥ж трави. як в≥д центрального ¬алу, так ≥ в≥д «амчища у сх≥дному напр¤мку т¤гнутьс¤ пр¤м≥ вали, ¤к≥ через 100-150 метр≥в зникають серед рельЇфу. ƒл¤ чого вони - нев≥домо!
÷≥кавим м≥ж «амчищем ≥ ¬алом Ї маленьке городище з валом у 2-3м висоти. ¬нутр≥шн≥й майдан д≥аметром 40-45м.
¬иразна дорога до городища, ¤ка обриваЇтьс¤ пр¤мо перед в`њздом. ћожливо, там був п≥дв≥сний м≥ст. «а вс≥ма ознаками (в центр≥ поселень) ц¤ земл¤на споруда могла слугувати сп≥льним св¤тилищем дл¤ вс≥х навколишн≥х городищ... —учасна назва цього городища - Ѕате(а)ре¤. ј так назвали тому-що, п≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни там справд≥ була розташована батаре¤. ÷¤ в≥йна залишила безл≥ч карб≥в: ус≥ навколишн≥ л≥си зрит≥ окопами, бл≥ндажами, редутами, упокоЇн≥ цвинтар¤ми - рос≥йськими, австр≥йськими... ≤ до зараз хлопц≥ знаход¤ть снар¤ди на м≥сц≥ боњв, щоб у н≥ч перед ¬еликоднем вони сколихнули св¤ту тишу страшними вибухами. “ака у нас традиц≥¤.
«агадковим донедавна було дл¤ мене городище, ¤ке на в≥ддал≥ 700 метр≥в в≥д ¬алу. –озташоване у л≥с≥ на самому горб≥ над ƒн≥стром. ¬исота валу 3-3,5 м, д≥аметр круга до 300 метр≥в. јле вс¤ ц¤ споруда чомусь у видолинку.ƒивишс¤ на вал зверху. ѕ≥сл¤ тривалого вивченн¤ рельЇфу ¤ прийшов до висновку, що колись це городище було на висот≥, "на пуп≥". јле десь к≥лька в≥к≥в назад в≥дбулис¤ велик≥ природн≥ катакл≥зми, ¤к≥ призвели до особливо масштабних зсув≥в - ≥ городище опинилось внизу. ÷≥ насл≥дки зсув≥в в≥дображен≥ у топон≥м≥ц≥ навколишньоњ м≥сцевост≥ (ѕерший валок, ƒругий валок, √лей..."

ƒал≥ земл≥ ц≥ входили до складу  ињвськоњ –ус≥. Ќалежали згодом √алицько-¬олинському кн¤з≥вству й були заселен≥ слов`¤нами.

¬ставка 3
якщо уважно вивчити топон≥м≥ку, можна багато що взнати про минуле села.Ќаприклад:
ћогила - справд≥ земл¤ний насип конусноњ форми висотою 6 м, шириною 10-12 м.–озграбована.
√айдамацька криниц¤ - в≥дгом≥н повстанн¤ 1768 р. « розпов≥дей д≥да, у нас були непрох≥дн≥ л≥си ≥ сюди вт≥кали на "слободу" в≥д пересл≥дуванн¤ пол¤к≥в гайдамаки, щоб уникнути  одн≥. ”сел≥ багато призвищ - —лобод¤н. ћожливо, це потомки учасник≥в гайдамацького руху".




–ухотин, на прот¤з≥ стол≥ть був прикордонним пунктом. —початку –ус≥ та ¬алах≥њ, пот≥м ѕольщ≥ та “уреччини, јвстро-”горщини та –ос≥њ, ѕольщ≥ та –умун≥њ, —–—– та –умун≥њ. ћожливо, щось ще й забув. ј де кордон, там пост≥йна в≥йськова небезпека. ¬ сел≥ ¤кимись дивом збереглас¤ стара мурована церква. ÷ерква оборонного типу. я зустр≥чав в одному ≥нтернет≥вському джерел≥ ≥нформац≥ю, що побудована вона була в XVII ст. јле вдалос¤ в≥дкопати данн≥, що побудована вона була в 1459 роц≥. “ай м≥сцев≥ жител≥ говорили про те, що церква маЇ 550 р≥чний в≥к.

ћ≥сцев≥ розпов≥ли також, що в рад¤нськ≥ часи церква була пограбована, а пот≥м закрита. ¬ н≥й був створений музей. јле п≥сл¤ здобутт¤ ”крањною незалежност≥ церкву повернули в≥руючим.  уди под≥лись експонати з музею Ц нев≥домо.
ѕару рок≥в тому дах церкви вкрили металом. ј до того, дах покривала УдранкаФ. ¬ середину, нажаль, потрапити не вдалос¤. “а нам розпов≥дали, що всередин≥ п≥д дахом Ї склеп≥нн¤ викладене каменем. ћожливо тому й витримала церква ст≥льки буремних рок≥в.

ѕор¤д з церквою збереглас¤ кам`¤на двоповерхова дзв≥ниц¤. „есно кажучи, мене б≥льше вразила саме дзв≥ниц¤, н≥ж церква.

÷ерква зараз поштукатурена, а от дзв≥ниц¤ збер≥гаЇ майже перв≥сний св≥й вигл¤д. ¬икладена вона з грубого вапн¤кового каменю й маЇ ст≥ни товщиною майже в 1 метр (церква маЇ ст≥ни ще товст≥ш≥). Ўтукатурити њњ, по словам м≥сцевих Уне дозволилиФ. ’то Уне дозволивФ не спитав, але правильно зробили, що зберегли старовинний вигл¤д ц≥Їњ споруди. ƒив≥тьс¤ сам≥:

ўо мене вразило. я не знайшов цю церкву н≥ в реЇстр≥ культурного надбанн¤ ”крањни, н≥ в реЇстр≥ арх≥тектурних пам`¤ток нашоњ держави, н≥ в енциклопед≥њ украњнськоњ арх≥тектури. ÷≥Їњ церкви ≥ дзв≥ниц≥ дл¤ ”крањни не ≥снуЇ! якщо њњ завтра розвал¤ть, н≥хто не почухаЇтьс¤ нав≥ть. ¬она збереглас¤ дл¤ нас лише завд¤ки жител¤м невеличкого села –ухотин, ’отинсько р-ну, „ерн≥вецькоњ област≥. ћожливо хтось ≥ обер≥гаЇ њњ, але ¤ н≥¤коњ ≥нформац≥њ про це не знайшов.

¬ставка 4
"Ќашу ж церкву, одн≥ кажуть, побудував перебик≥вецький пан “алпа. ≤нш≥: побудована вона справд≥ у XV ст з дозволу кримського хана. ћовл¤в на хрестах трьох невеличких бань Ї також ≥ п≥вм≥с¤ц≥... .
” 60-их роках минулого стол≥тт¤ церкву знищили ≥ утворили там атењстичний музей. ” плащаницю (св¤та¤ св¤тих!) змели см≥тт¤ ≥ у в≥втар≥ запхали у шкаф.  оругви, хрести, книги та ≥нше церковне начинн¤ навантажили на в≥зок ≥ викинули у ƒн≥стер. ¬се те пливло, н≥¤к не тонуло. јтењсти ж дрючками топили, занурювали у воду. –озлючений народ гнавс¤ за головою с≥льради - ≥н≥ц≥атора закритт¤, ¤кий рачки пр¤мо вверх по толоц≥ в≥д церкви ледве встиг втекти в≥д розправи
Ќа дес¤тил≥тт¤ замовкли дзвони, в≥д вологи, цв≥л≥ знищено ун≥кальний ≥коностас - роботу австр≥йських майстр≥в. –еставрац≥њ на мою думку, в≥н уже не п≥дл¤гаЇ. ÷ерква вкрай потребуЇ державноњ охорони, експертизи фах≥вц≥в. ¬≥руюч≥ на св≥й розсуд фарбують, ремонтують цю ≥сторичну пам`¤тку. јле все це безграмотно. Ѕо парниковий ефект, що утворивс¤ в≥д суц≥льного лакуванн¤ ст≥н, перетворюЇ розчин на ¤кому мурували церкву на муку. Ѕули спец≥ал≥сти - дв≥ ж≥нки з обласноњ арх≥тектури, ¤к≥ здивувались, що ц¤ пам`¤тка н≥ким ще дос≥ не вивчена... ".

ўе в центр≥ –ухотина Ї ось така капличка:

ј трохи нижче церкви, коло струмка, що впадаЇ в ƒн≥стер встановлений пам`¤тник односельчанам, що загинули п≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни. ¬загал≥ ц≥ монументи сто¤ть в б≥льшост≥ с≥л ”крањни. јле в –ухотин≥ в≥н все ж маЇ свою ≥ндив≥дуальн≥сть:
.

ўе вдалос¤ взнати ц≥кавий факт. ” –ухотин≥ в 1902 р. була в≥дкрита школа. ўоб отримати дозв≥л на њњ в≥дкритт¤ двоЇ жител≥в села п≥шки добирались до  иЇва. Ќазивають њњ ћиколањвська школа.
ѕ≥сл¤ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни –ухотин в≥дходить до –умун≥њ. Ќова влада швидко румун≥зувала населенн¤ новопридбаних територ≥й, заохочуючи учн≥в шк≥л до вивченн¤ румунськоњ мови та вс≥л¤ко обдаровуючи њх за усп≥хи. ƒл¤ вс≥х д≥тей у школ≥ села було безкоштовне харчуванн¤ (чай, цукор, хл≥б, мамалига, бринза), хоч румунська арм≥¤ ходила в постолах.
«араз нажаль у т≥й школ≥ навчаЇтьс¤ все менше та менше д≥тей. “а й саме село потрохи вмираЇ. ѕ≥сл¤ розпаду колгоспу, що спец≥ал≥зувавс¤ на виведенн≥ шовкопр¤да, роботи в людей немаЇ. —то¤ть на околиц≥ пуст≥ ферми, заростають чи вирубуютьс¤ шовковичн≥ сади.

јле народ украњнський так просто не здаЇтьс¤. ’то б м≥г подумати, що на початку ’’≤ ст. рухотинц≥ в≥дрод¤ть промисел, ¤ким користувались ¤кщо не ск≥фи, то древн≥ слов`¤ни точно. ¬они випалюють у земл¤них печах вапно!
 оли ми йшли через село, то пом≥тили, що в де¤ких дворах Ї велик≥ кострища д≥аметром до 4 метр≥в.

«ац≥кавились. —питали. ¬и¤вл¤Їтьс¤, це печ≥ дл¤ випалюванн¤ негашеного вапна з вапн¤кового кам≥нн¤. Ѕлаго каменю того в окруз≥ вдосталь.
“ехнолог≥¤ сл≥дуюча.  опаЇтьс¤ велика ¤ма, розм≥ром з середн≥й погр≥б. Ќа дн≥ ¤ми, з жарост≥йкого каменю викладаЇтьс¤ склеп. ÷е топка. ¬ нењ пот≥м через спец≥альний лаз будуть закладати дрова. ƒров маЇ бути багато.

ƒехто топить автопокришками. јле вони дуже копт¤ть, а кочегари при цьому стають чорними ¤к чорти. ЌЇ, справд≥, дуже чумаз≥. —ам бачив.
ѕоверх склепу викладаЇтьс¤ вапн¤ковий кам≥нь. «акладають 2000-3000 кг. „ерез лаз закладають дрова й топл¤ть. “опл¤ть 2-3 дн≥. Ѕезперестанку. ѕот≥м, коли п≥ч вистигне, в≥дд≥л¤ють вапно в≥д шлаку й здають оптовикам. 1 к≥лограм негашеного вапна скуповують по 50 коп≥йок. ѕот≥м перепродують буд≥вельним ф≥рмам. ¬их≥д з одноњ топки 1000-2000 кг вапна.
ј пот≥м знову - заготовлюютьс¤ дрова, привозитьс¤ кам≥нь, ремонтуЇтьс¤ топка. … все по новому. ƒо мартену.

≤ останнЇ. √отуЇтьс¤ –ухотин до вибор≥в президента. ќсь так≥ лист≥вки бачили ми на багатьох стовпах в цьому ц≥кавому сел≥: