Село дуже давнє. Схоже, що за часів середньовіччя мало укріплення, про що можуть свідчити потужні земляні вали, що збереглися в Соколі

В 1564 році Зигмунд Август надає поселенню статус міста. На той час Соколом володіють князі Збаразькі., за ними власниками стають Сокульські, а далі Єловицькі.
За часи панування останніх в Соколі зводяться церква й костел, що збереглися до сьогодні. Власне, саме заради їх і потрібно їхати в цю далечінь.
Церква має явні оборонні риси - потужні стіни, високі тонкі вікна та великі кутові контрфорси, бійниця на фасаді.

В одну зі стін церкви з тильного боку вмуровано плиту з латинським написом «1704 КVROPATVA SXEMASZKO». Дивна плита. Як на мене церква може мати і старший вік, а магнати Семашко й Куропатви до Сокола наче відношення ніякого не мають. Це ж саме питання переймає й Блеку. До речі в неї дуже не погана сторінка про Сокіл є:
http://www.castles.com.ua/index.php?id=sokul

В 1784 році католицька громада Сокола зводить в містечку дерев`яний костел. Коли він вже перестав задовольняти потреби віруючих, то поруч був зведений новий мурований храм.

Освячений він був в 1907 році. В той час Соколом володіли магнати Степковські (в 1803 році місто перейшло до них від Ігнація Єловицького).
Крім католицької і православної громади в Соколі проживали й іудеї. Мали вони також свій храм, але синагога до наших часів не збереглося. Майже не залишилось і самих євреїв.
Хоча й католиків схоже в Соколі теж не багато. А в 1900 році, між іншим, їх було майже півтисячі.

Потім були Перша світова війна, революції, громадянська, радянсько-польська війни. Всі вони так і інакше зачіпали й Волинь.
З 1920 по 1939 рік Сокіл, як і вся Волинь, входив до складу Польської держави. А потім пришли жахливі роки Другої світової, а по її закінченню радянсько-польське переселення народів з взаємними претензіями на цю територію поляків і українців.



Після виселення з Соколу поляків містечко занепадає. Зараз це звичайне волинське село.

За роки незалежності України була проведення спроба реставрації костелу. Наче хотіли влаштувати в селі щось типу табору з релігійним уклоном. Поруч з костелом навіть звели невеличкі будиночки, але справа не пішла. Так і стоять вони пусткою...

Коли ми були в Соколі осінню 2005 року, то нам пощастило знайти людину, яка з великим задоволенням і люб''язністю показала нам костел. Живе баба Ганя поруч і має від храму ключі. Може багато чого розказати цікавого з історії села.

Враження від перебування всередині двоякі. Це своєрідний музей часу. Тут і залишки скульптур святих, і стара сільгосптехніка, і величезний старий кошик. Все це заростає зеленню, вкривається справжнім пилом віків.

Спочатку стає сумно, але потім... Вийшовши з костелу й глянувши на скульптур Богоматері, що стоїть над фасадом костелу, я помітив що вона явно була нам рада і дивилась на нас зі своєї висоти з оптимізмом.