Для початку інформація про історію міста з сайту http://www.auc.org.ua :

"У 1340 році місцевість, де розташований теперішній Старокостянтинів, завоювали литовські феодали, і вона увійшла до складу Литовського князівства. XVI ст. Польща завершує загарбання Волині та Поділля. 5 березня 1505 року польський король допускає до володіння селами Гребенинка, Сахнівці та Колищенці Івана Лабунського. 5 січня 1561 року нащадки Лабунського продають Колищенці українському магнатові Костянтину Острозькому, який через три місяці одержує від короля привілеї на заснування міста.
Розташоване в трикутнику при впадінні Ікопоті в Случ, місто - фортеця виконувало роль передового форпосту Волині проти набігів кримських татар на Польщу.
Фортеця будувалась десять років ( до 1571 р. ) і мала досить надійні оборонні споруди. Одночасно з початком будівництва фортеці (1561 р.) Острозький "почав садити місто". З 1565 року в ділових паперах уперше згадується місто Костянтинів, а в 1632 році воно було переіменовано в СтароКостянтинів.
У грудні 1591 року спалахує повстання К.Косинського на Київщині. Воно перекинулось і на Волинь. У 1593 році до повстанців приєднуються селяни та міщани Старокостянтинова.
У 1595 - 1596 р.р. шляхами Старокостянтинівщини пройшли загони Северина Наливайка. Селяни і міщани цього краю брали активну участь у визвольній боротьбі українського народу проти польського поневолення в 1648 -1654 роках.
У вересні 1648 року відбулася битва під Пилявою, в якій була розбита 140-тисячна армія Речі Посполитої. Після воз''''єднання України з Росією у 1654 році Старокостянтинів відходив до Польщі. Після другого розділу в Польщі у 1793 році ці землі відходять до Російської Імперії, тут створюється Ізяславське генерал- губернаторство, і Старокостянтинів входить на початку до нього, а з 1804 року - до складу Волинської губернії і стає повітовим містом. Це сприяє швидкому промисловому розвитку міста, його населення зростає і на кінець XIX ст. становить 20 тисяч.
Під час Вітчизняної війни 1812 року в Старокостянтинові розташувалися військові частини, що входили до складу 3-ї армії Тормасова.
В кінці XIX - на початку XX сторіччя в місті працювали цукровий завод, дві тютюнові фабрики, миловарня, свічковий, цегельний і салотопний заводи, 2 маслобойні, 11 кузень, 9 цехів обробки шкіри, 5 водяних млинів.
У 1869 році були засновані міські початкові училища ( чоловіче й жіноче), в 1913 вони стали вищими початковими. В них навчалося 137 дітей. У 1871 році відкрилось однокласне народне училище, де навчалось 78 хлопців, 13 дівчат.
В 1916 році споруджено залізничну колію Гречани-Шепетівка, яка пролягала через місто. Їх спорудження сприяло господарському розвитку міста.
Старокостянтинів перетворився на промисловий і культурний центр районного масштабу.
У грудні 1999р. Старокостянтинів отримав статус міста обласного значення."



Це була, так би мовити, довідкова інформація. Ну просто ліньки мені було викладати все це своїми словами. Зате тепер - бонус, власні враження.
При в`їзді до міста, вас зустріне альтанка з погруддям засновника міста – князя Костянтина Острозького. Всередені альтанки можна прочитати, що в 1621 році в замку було 7 гармат з міді та олова, 24 залізних гаківниць (гаківниця - довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні у XV-XVI ст.), 320 рушниць, 6 бочок свинцевих куль до гармат, 53 бочки пороху, та 3 штуки свинцю (шо значить «3 штуки свинцю» чесно признаюсь – не знаю). Потрібно визнати, що з таким солідним арсеналом в ті часи можна було спокійно оборонятися від набігів неприятеля. А це як правило були або татари, або повсталі козаки.

Далі Вашу увагу приверне велетенська башта. Можна прийняти її за башту замку, але це колишня дзвінниця місцевого монастиря. Через провулочки можна підїхати до воріт, тепер вже відновлюваної обителі. Ще з десяток років тому, тут був райвідділ міліції.

Зима 2004 року.
Мороз – жах, з машини вилазити не хочеться. Але древні стіни витягають таки нас з прогрітої «Ауді» й ми заходимо всередину двору. Жіночка, що чистила сніг, люб`язно відчинила ворота й ми змогли подивитись на ці величні руїни з середини монастиря та з боку замерзлої річки. Вражає…
Говорять що на верхніх поверхах башти ще в громадянську війну застряв нерозірвавшийся гарматний снаряд. Зараз до нього не добратись, сходи всередині зруйновані. Ще нам показали внутрішню напівзруйновану стіну церкви, на якій почала проявлятися ікона. Справді можна помітити невиразні контури двох ликів. Але навряд чи, це ікона. Скорше за все це проявлються колишні розписи на стінах.

Всю цю територію передали монастирю, й можливо найближчим часом почнуться відновлювальні роботи.
Повертаємось до набережної й залишивши машину, по вказівнику йдемо до замку Острозьких. Проходивши взхдовж річки, дивуємось оригінальності залізних монстрів, що здається намагаються вирватись з січневої криги. Я так думаю, що це шефський подарунок військових льотчиків місту. Зроблені ці комахи з таких деталей, що звичайний трубопрокатний завод чи кузня не роблять. Ну а сама грандіозна композиція на фото:

Заходимо на територію замку. Весь комплекс складається з власне замку, церкви, в`їздної брами й залишків муру.

Коло церкви, що вже відреставрована православною церквою й є діючою, знаходиться дзвінниця на три дзвони.

Фото зимою 2004 року

Фото влітку 2008 року, 5 годин ранку

Замок відновлюється, хоча стріха ще не вкрита (2008 року вже була вкрита, але не автентичним гонтом, а металочерепицею).

Над оборонною вежею свіжевикладені красиві зубці. Цікаві дві арки- вхід в підземелля. Вражає товщина порослих чагарником мурів. Довжина їх метрів 100-150.

Навпроти замку через річку здається видно ще один «замок». Але то занедбаний й покинутий млин. Його здається теж реставрують. Принаймі, я бачив фото цього млина з вивіскою "Реставрація".
Ще в Старокостянтинові є декілька монументів військової техніки - літак, самохідна артустановка… Не дивно, в місті за радянських часів дислокувалось 22 військові частини.

І ще один досить цікавий факт - в Старокостянтинові жив дід Володі Ульянова по матері. Звали його було Бланк, Іцик Бланк. Він мав свого часу власний будинок в Старокостянтинові й навіть володів землею…

Слава богу що це місто над Случем назване не на честь родини Бланків-Ульянових, а на честь Острозьких. Про Острозьких, до речі, не так вже й багато достовірних відомостей в нашій історії. Хоча про Ульянових теж…

Тут, я думаю, цілком доречним буде невеличкий лікбез про засновників й опікунів Староконстянтинова - князів Острозьких. В мене, принаймні, на зорі створення сайту питань про них було більш ніж достатньо. Скільки їх було, особливо Костянтинів? Скільки міст вони заснували? Скільки замків і фортець побудували?

Книжка "Видатні постаті в історії України IX-XIX ст." :
«Князівський рід Острозьких походить від волинської гілки Мономаховичів - Рюриковичів, нащадків Романа й Данила Галицьких. За іншою гіпотезою Острозькі походять з турово-пінської гілки Рюриковичів - князів Ізяславичів.
На думку багатьох істориків , схематично їх послідовність має такий вигляд:
Данило з Острога, князь холмський (помер 1376р.);
Федір Данилович Острозький, луцький воєвода (1386-1392 рр.)- помер близько 1411 р. (на схилі віку постригся у ченці Києво-Печерського монастиря);
Василь Федорович Острозький (Василь Красний), туровський намісник, фундатор славетного Дерманського монастиря на Волині, будівничий Острозького замку, помер близько 1450р.;
Іван Васильович Острозький, талановитий воєначальник, уславлений перемогами над татарами, помер 1466 р.;
Костянтин Іванович Острозький, другий син Івана Васильовича народився в 1460 році, великий гетьман русько-литовських збройних сил, великий меценат й поборник православья, помер в 1530 році. похований у крипті Успенського собору Печерського монастиря;
Костянтин-Василь Острозький (молодший) був другим сином Костянтина Івановича. Князь Василь по смерті старшого брата Іллі (1539 р.) прибрав собі родове ім`я Острозьких "Костянтин" і став іменуватись Костянтин-Василь. Князь Острозький володів усіма родинними маєтностями, які становили третину Волині. Коли до них додалися маєтності дружини (родини Тарнавських), розташовані в Галичині та Польщі, а ще скуплені князем землі на Київщині й Поділлі, він став найзаможнішим за всіх велбмож Польщі. «

Тепер зрозуміло, що Старокостянтинів заснував князь Костянтин-Василь Костянтинович Острозький.

І останнє, інформація про Старокостянтинів буде не повною, якщо не згадати про сайт уродженця цього міста Петра Власенко - http://sk.vlasenko.net/ . Дуже раджу зайти. Особливо класні там фотки, не те що в мене. Там я наприклад знайшов і ось цю фотографію.