—ело ярмолинецького району, ’мельницькоњ област≥. ¬сього за 5 к≥лометр≥в в≥д траси ћ 20 (’мельницький Ц  ам`¤нець-ѕод≥льський - „ерн≥вц≥).

‘ото 2008 року

—под≥ваюс¤, що вже наступного року цей ун≥кальний ≥ Їдиний збережений в ”крањн≥ храм такого типу буде повн≥стю в≥дновлений.

ўо ще ц≥кавого про —утк≥вц≥?
¬ записах в≥домого ≥сторика й краЇзнавц¤ ™фима …осифовича —ец≥нського, ¤ зустр≥чав, що на початку ’IX стол≥тт¤ у тод≥шнього господар¤ —утк≥вц≥в ‘алде¤ √рабь¤нка, великого шанувальника м≥стики й сп≥ритизму, де¤кий час гостював великий авантюрист граф  ал≥остро.
Ќу... якщо й гостював в —утк≥вц¤х цей неординарний шарлатан, то це було не на початку ’≤’ стол≥тт¤, а в друг≥й половин≥ XVIII.  ал≥остро справд≥ бував в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ ≥ ц≥лком можливо, що сп≥лкувавс¤ з багатьма шанувальниками сп≥ритизму, алх≥м≥њ й м≥стики. ћожливо, що саме таким шанувальником ≥ був один з власник≥в —утк≥вц≥в.

ј на цьому сайт≥:
http://visnyk.info/print.aspx?t=D&id=132
¤ знайшов коротенький опис про житт¤  ал≥остро.

Ђ≤мТ¤ графа  ал≥остро в нас в≥домо вс≥м ≥з чудового ф≥льму Ђ‘ормула коханн¤ї. ј от ≥мТ¤чко ƒжузеппе Ѕальзамо, мабуть, н≥кому н≥ про що не говорить. ѕроте, ц≥ два ≥мена належать одн≥й людин≥.

ƒе народжуютьс¤ пророки?
ƒотепер точно не встановлено, коли й де народивс¤ найв≥дом≥ший ≥тал≥йський в≥щун. ќдна з б≥льш-менш правдопод≥бних верс≥й розпов≥даЇ, що ƒжузеппе народивс¤ на
остров≥ —ицил≥¤ в досить б≥дн≥й родин≥. ј п≥сл¤ смерт≥ батька вбог≥сть стала й зовс≥м нестерпною. ћожливо, саме тому ƒжузеппе вир≥шив прикласти вс≥ зусилл¤, щоб б≥льше н≥коли не довелос¤ загл¤дати в рот сус≥дов≥.
ѕравда, пророчою д≥¤льн≥стю в≥н зайн¤вс¤ не в≥дразу.  ал≥остро почав... з п≥дробки театральних квитк≥в. ƒал≥ Ч б≥льше. ¬иверткий ≥тал≥Їць умудривс¤ обдурити в≥домого ювел≥ра, сказавши йому, що знаЇ, де можна знайти незл≥ченний скарб. јле перед тим, ¤к показати, де перебувають скарби,  ал≥остро зажадав де¤к≥ матер≥альн≥ блага.
„и то люди тод≥ були вкрай дов≥рливими, чи то метр  ал≥остро мав неаби¤к≥ здатност≥ г≥пнотизера Ч однак ювел≥р виплатив йому кругленьку суму. —карб≥в у зазначеному ƒжузеппе м≥сц≥, природно, не ви¤вилос¤. ≤  ал≥остро довелос¤ ¤кийсь час ховатис¤ в≥д пол≥ц≥њ, найн¤тоњ вкрай незадоволеним ювел≥ром.

 ал≥остро й ф≥лософський кам≥нь
¬идно, ƒжузеппе таки д≥йсно волод≥в даром г≥пнозу, ≥накше ¤к по¤снити той факт, що Ђперша красун¤ на сел≥ї (тобто в –им≥) Ћоренца ‘ел≥ч≥ане погодилас¤ вийти за нього, без роду-племен≥ й нав≥ть без даху над головою, зам≥ж?
 оли  ал≥остро стукнуло 33, в≥н обзав≥вс¤ довгооч≥куваним титулом графа. ¬≥дтепер його величали графом ќлександром  ал≥остро.
ѕ≥зн≥ше, ¤к згодом стверджував сам граф, в≥н навчавс¤ маг≥њ й алх≥м≥њ в храмах —ходу. ≤ там йому зовс≥м випадково в≥дкрилас¤ таЇмниц¤ ел≥ксиру в≥чноњ молодост≥ й ф≥лософського каменю.  ал≥остро запевн¤в, що його дружин≥ вже за 80, а вигл¤даЇ вона так св≥жо й молодо завд¤ки коштовному з≥ллю.
—лава про маг≥чн≥ зд≥бност≥ графа долет≥ла й до вух корол¤ ‘ранц≥њ Ћюдовика XV, ¤кий вир≥шив перев≥рити, наск≥льки правдив≥ чутки.  ал≥остро був викликаний у палац, ≥ король передав йому великий алмаз ≥з не менш великою тр≥щиною, ¤кий граф негайно ж викликавс¤ Ђв≥дремонтуватиї.
Ќа Ђремонтн≥ роботиї треба було всього три дн≥. яким ж був подив Ћюдовика, коли в≥н одержав св≥й дорогоц≥нний кам≥нь без Їдиноњ подр¤пинки! ÷им граф дов≥в св≥й маг≥чний дар ≥ своњ знанн¤. ќднак не буваЇ добра без худа: ≥нкв≥зитори оголосили б≥дного  ал≥остро в стосунках з нечистою силою, а пот≥м ≥ самим ƒи¤волом.

ѕригоди ≥тал≥йц¤ в –ос≥њ
Ќа ¤кийсь час графов≥ довелос¤ покинути ‘ранц≥ю й поњхати в –ос≥ю. јле й тут йому не дуже щастило. —початку його прийн¤ли, ¤к годитьс¤.  атерина II ц≥лком в≥рила в його надприродн≥ здатност≥, тому зробила графов≥ досить теплий прийом. ≤ незрозум≥ло, чому через досить короткий час ставленн¤ ≥мператриц≥ до мага зм≥нилос¤ наст≥льки кардинально.
«а њњ наказом  ал≥остро разом ≥з дружиною чемно попросили вињхати ≥з крањни, а на п≥дмостках театру стали показувати спектакль про шарлатана, в образ≥ ¤кого не можна було не вп≥знати б≥дного графа.  ажуть,  атерина розлютилас¤ на  ал≥остро за те, що його дружина Ћоренца вступила в згубний звТ¤зок з ѕотьомк≥ним. јле ж останн≥й був у фаворитах в ≥мператриц≥...
√раф повернувс¤ на батьк≥вщину. јле жити в крањн≥, де вс≥м править ≤нкв≥зиц≥¤, особливо ¤кщо ти займаЇшс¤ алх≥м≥Їю й ус≥л¤кими маг≥чними досл≥дами, було не дуже затишно. “им б≥льше що  ал≥остро на кожному кутку кричав, що йому вже б≥льше 400 рок≥в, ≥ в≥н, мовл¤в, бачив, ¤к роз≥пнули ’риста.≤ чаша терп≥нн¤ ≥нкв≥зитор≥в переповнилас¤ Ч вони наказали заарештувати злощасного мага й засудили його до смерт≥. ѕот≥м св¤т≥ батьки трохи порадилис¤ й буквально за годину до пов≥шенн¤ скасували вирок, зам≥нивши його дов≥чним увТ¤зненн¤м.
¬т≥м, довго в увТ¤зненн≥ граф не просид≥в Ч в 1795 роц≥ в≥н помер при досить таЇмничих обставинах. ѕравда, кажуть, що т≥ло, знайдене в камер≥, належало ¤комусь бурлац≥, а сам  ал≥остро просто зник...ї

...можливо в≥н прињхав в —утк≥вц≥ погостювати у ‘алде¤ √рабь¤нка.

јле, ¤к би там не було з  ал≥остро, все ж не в≥н, а ун≥кальна церква-фортец¤ ѕокрови ѕресв¤тоњ Ѕогородиц≥ Ї головною перлиною маленького под≥льського села —утк≥вц≥.