Якщо з траси Сімферополь – Бахчисарай – Севастополь повернути на село Танкове (колишнє Біюк-Сюйрень), то через декілька кілометрів опиняєшся в дуже красивій місцевості - Бельбекському каньйоні. Цей каньйон ще називають Бельбекськими воротами, а являє він собою ущелину 160 метрів висотою й 300-метрової ширини. Ця ущелина утворилась на місці прориву річки Бельбек через внутрішній хребет Кримської гряди. За Танковим прямо над дорогою, що в`ється вздовж р.Більбек, нависають Сюйреньські гроти, а за ними буде село Мале Садове (колишнє Кучук-Сюйрень). Тут, вже прямо з траси, буде добре помітно старовинну башту що височіє на мисі Кулле-Бурун ( Баштовий мис) над лівим берегом Бельбеку.

Щоб потрапити до неї необхідно перейти місток через Бельбек, пройти до південно-західної околиці села й по пологому з цього боку схилу Кулле-Бурун почати підйом на мис. Не лякайтесь, що плато, що височіє над Вами здається неприступним. Спочатку стежка поведе Вас через посадку кизилу, потім почне траплятися сосна, а потім почнеться приємний і прохолодний ліс і стежка поверне вліво. Коли дійдете до мису, що нависає над стежкою потрібно буде дрябатись вгору до відносно зручних «сходах» з каміння та коріння дерев.

Стежка добре протоптана й весь підйом займе зовсім не багато часу - хвилин через двадцять Ви опинитесь біля самісінької башти з кріпосною стіною.

Тут ще одне застереження. Влітку на плато досить багато ящірок. В принципі істоти ці абсолютно безпечні. Але коли вони шурують в траві своїми лапами, то від того звуку здається що від Вас (чи до Вас) рухається по меншій мірі пітон чи крокодил. Людям, що бояться всяких плазунів виділення адреналіну гарантоване.

Але все ж не до крокодилів люди дряпаються на Кулле-Бурун. Повертаємось до Сюйренської фортеці.
Коли з`явилась ця фортеця єдиної думки у істориків немає. Є версії що вона була закладена візантійцями в VI столітті, є версія що хазарами у VIII – IX. Але чисельні археологічні знахідки біля фортеці дають підставу датувати її вік ХІІ століттям.
Цілком достовірно те, що розквіт Сюйреня припадає на XII – XV століття. В ті часи ця територія належала християнському князівству Феодоро. Столиця цього князівства розміщувалась на Мангупі, що розташований за якихось 5 кілометрів південніше Сюйренської фортеці.
Можливо Сюйрень належала комусь з князів Феодоро як феодальна власність, а можливо це був один з чисельних форпостів князівства, що захищав столицю від набігів північнопричорноморських кочівників.

Загальна площа Сюйренських укріплень складає 1,7 гектара. Від самої фортеці залишились дві куртини оборонної стіни ( довжина близько 92 метрів) на стику яких височіє напівзруйнована десятиметрова башта викладена з вапнякових блоків. Діаметр башти близько 8 метрів. Судячи з гнізд для кріплення міжповерхових перекрить вона мала два поверхи.

Збереглася також частина стіни в 240 метрах на південний схід від башти та руїни житлового будинку. Якщо будете добре шукати, то ще знайдете вирубані в скельному масиві винодавильні та ніші для зберігання зерна та води. Можна побачити також воротний отвір у стіні, що зв`язана з баштою та невеликий отвір для потайного ходу.

Ймовірно фортеця була зруйнована в 1475 році коли було встановлене турецьке володарювання в Криму, а саме князівство Феодоро припинило своє існування.
Хоча є думка що Сюйрень як фортеця ще існувала в XVІ столітті. В творах барона Бусбека, посла німецького імператора Фердинанда, згадуються дві фортеці «Манкуп» та «Сціварин». Останній топонім деякі дослідники асоціюють з Сюйренем.
За часів Кримського ханства фортеця остаточно занепадає.

Після Другої світової війни були проведені роботи по консервації руїн Сюйренської фортеці. Були зведені контрфорси, які утримують основу склепіння куполу. До речі, під куполом ще можна помітити ледь помітні середньовічні розписи.

Путівник ««Пещерные города» Крыма» видавництва «Таврия-Плюс»:
«В конце 40-х гг. прошлого века реставраторами были сооружены контрфорсы, подпиравшие основание купола. Однако их работа оказалась менее устойчивой против действия природных стихий, чем кладка, возведенная средневековыми мастерами строительного дела. В последние годы ХХ в., в результате сильных летних ливней, подпорки не выдержали и обрушились - башня приобрела прежний дореставрационный облик. Этот выдающийся памятник средневековой фортификационной архитектуры вновь ожидает, когда о нем проявят должную заботу. Дождется ли?»

Ви знаєте, дочекався! Влітку 2006 року склепіння Сюйренської башти вже підтримували нові контрфорси, що помітно відрізняються від середньовічної кладки.

Причому між сучасною та старою кладкою були встановлені спеціальні маркери, які допомагають уявити дореставраційний стан башти.

В 1978 році на території фортеці були проведені археологічні розкопки, що виявили залишки житлових споруд. Виявлене також поселення й у підніжжя плато де місцевий люд займався землеробством.