Багато великих монастирів Русі не мають точно підтвердженого часу заснування. І церква, і історики не можуть дійти до однієї точки зору й про час заснування Валаамського монастиря. За час існування монастиря він декілька разів переживав повну руйнацію, так як був розташований на порубіжжі Новгородщини з Шведським королівством. При чисельних пожежах Валаамської обителі було втрачено також багато літописних джерел, що могли б пролити світло на історію монастиря.

Валаамські монахи можуть розповісти Вам, що перший з учнів Христа – апостол Андрій Первозданний, навертаючи скіфів і слов`ян на путь божий, добрався до Новгорода. Там він взнав, що на Валаамських островах живуть язичники, які моляться богу Ваалу(Велесу). Тоді він рушає на острови, руйнує язичеські капища, споруджує камінний хрест й пророкує створення тут великої монастирської обителі. Легенда красива, але на мою думку, лише легенда.
Більш достовірним здається те, що Вааламський монастир заснували греки Сергій та Герман. В Х столітті вони з іншими православними грецькими місіонерами прийшли в Новгородські володіння, після хрещення Київської Русі князем Володимиром. Деякі історики знаходять підтвердження цього факту в тому, що збереглися декілька літописних джерел (Уваровський літопис, Новгородський літопис Антонієвого монастиря) в яких говориться, що під час нападу шведів на Валаам у 1163-1164 роках, мощі Сергія та Германа були перенесені до Великого Новгорода. Після відвернення шведської загрози, мощі у 1182 році повернули на Валаам: "Преподобные отцы Сергий и Герман иже на Валаамском езере. Был тамо монастырь в нем же пострижен Александр Свирский ныне пусто. От швецъ и немецъ разорено. Мощи ихъ ныне неизвестны. Токмо стоят часовня и прежъ сего в Летопясце пясано: обретены быша мощи их в лето 6671 (1163) и пренесены на Валаамский островъ во обитель Спасову в лето 6690 (1182) при архиепископе Новгородском Иоанне, Чюдотворце".
В подальшому на протязі багатьох століть монастир знову піддавався нападу, знову відроджувався і знову руйнувався. Зустрічаються в літописах дані про перебуванні на Валаамі



багатьох святих православної церкви. Зустрічаються також згадки про монастир, як місце заслання непокірних священнослужителів. Літопис вказує також, що на Валаамі в 1581 році, від чуми померло більше 80 мешканців монастиря.
Після успішних війн Петра І зі шведами, Росія отримала доступ до Балтійського моря. Кордони держави відсунулись на північ й військова загроза для Валаама значно зменшилась. В 1715 році Петро І видає указ про відбудову Валаамського монастиря. Але на Пасху 1754 року весь монастир вигорів при пожежі. Вже в 1756 році він був відбудований, а з 1783 року починається будівництво мурованих корпусів монастиря.
В 1784 році Санкт-Петербургським митрополитом Гаврилом затверджується устав Валаамського монастиря. Монастир набуває все більшого авторитету в православному світі. В 1794 році в Північну Америку навіть було відправлено десять Валаамських місіонерів.
В 1819 році монастир відвідує Імператор Олександр І. Він же в 1820 році подарував валаамським монахам комплект риз золотої парчі та коштовний хрест для настоятеля.

В 1850 році на території монастиря був побудований великий готель для паломників, який декілька разів в подальшому розбудовувався й розширювався.
28 червня 1858 року Валаамський монастир відвідала імператорська родина Олександра ІІ. В пам`ять цієї події була споруджена часівня, що дістала назву “царська”.

Монахи не тільки молились на Валамі, а й проводили деякі наукові дослідження на Ладозі. З 1859 року братія монастиря проводила дослідження коливань рівня води в Ладозі. Ці дослідження проводились щоденно до 1939 року.
Будувалось також багато допоміжних господарських споруд, що мали забезпечувати автономне існування монастиря. Були відкриті слюсарно-механічні майстерні, шкіряний та смологінний заводи. Був влаштований водогін, ферми, конюшні, амбри. Була своя лікарня. Самостійно відливались дзвони. Монахи проклали також шосейну дорогу, що діє й понині.

В 1886-1887 роках в головній монастирській затоці було побудовано дві кам`яні пристані.

З початком Першої світової війни близько 600 монастирських жителів було призвано до лав Російської армії.
Після 1917 року Валаамський архіпелаг відійшов до Фінляндської республіки Монастир продовжував своє автономне існування у лютеранській Фінляндії, чисельність монахів значно зменшилась. Сам архіпелаг був використаний фінськими інженерами для побудови так званої “лінії Маннергейма”. На узбережжі Валаамських островів були побудовані бетонні військові укріплення. На сайті http://www.valaam.ru/ru/photos я знайшов фото цієї дозорної вежі:

3 грудня 1939 о. Валаам був підданий бомбардуванню радянською військовою авіацією. Почалася радянсько-фінська війна. З 7 грудня 1939 року, за наказом військового коменданту Валааму, починається евакуація монахів до Фінляндії. Вони так і не повернуться до монастиря. У Фінляндії в садибі Панініємі ними засновується Ново-Валаамський монастир. Монастир той діє й в наш час.

Під час Другої світової війни фіни знову відвойовують Валаам, але після 1945 року Валамський архіпелаг, та й вся Карелія входить до складу СРСР. Сам монастир дуже постраждав від бомбардувань, та перебування військових.
З 1940 року на території монастиря діяла школа юнг. Валаам примусово заселюється радянськими переселенцями з материка. В 1949 році вцілілі споруду Валаамського монастиря використовувались створеним радгоспом. У 1952-1984 роках тут перебував будинок інвалідів та престарілих. Чисельні скити були зруйновані, церкви та часові розграбовані.
Валаам місце унікальне. Це розуміло радянське керівництво. В 1965 році на Валаамі створюється природний заказник, а в 1979 році історико-архітектурний і природний музей-заповідник. Планувалось навіть облаштування туристичного атракціону з канатною дорогою й аеродромом, будівництво нового селища на 1000 жителів. Але Союз розвалився, а ці плани залишились тільки на бумазі.

В 1989 році церкві повертають частину монастирських приміщень. В 1990 році був знову освячений головний храм монастиря пр-х.Сергія та Германа. Почалась відбудова валаамських скитів. В 1996 році з Санки-Петербургу була перенесена Валаамська ікона Божої Матері.


.

Фото з сайту http://www.valaam.ru/ru/photos

Власні враження від перебуванні на Валаамі у 2003 році такі.
Монахи, народ досить енергійний. Відновлення йде повним ходом. Але простежується деякий конфлікт з світським населенням Валааму. Хоча місцеві й використовують наявність на архіпелазі монастиря для свого маленького туристичного й сувенірного бізнесу, все ж говорять: “Валаам і монастир то різні речі”. Та все ж відчувається, що монахи вважають себе хазяїнами Валааму. Все життя островів пов`язане з діяльністю монастиря.

На пристані крім туристичних суден з Петербургу, стоїть великий монастирський корабль. Розвантажуються вантажні баржі з будівельними матеріалами. По острову їздять великі вантажівки з монахами за кермом. Машини навіть з талонами техогляду. Цікаво, як вони його проходили.
На фоні суцільної відбудови монастирських приміщень, досить жалюгідно виглядають будинки місцевих жителів - обшарпані та облуплені, заростаючі бур`янами. Дивно було дивитись, як одна жінка стрибала по кропиві, щоб повішати сушитись білизну. Та скоси ту кропиву, ти ж завтра будеш знімати її. Що знов стрибати будеш?...

Досить про сумне.
Природа на Валаамі надзвичайно красива. Саме повітря якесь спокійне. Цікаво йти по лісовій стежці й раптово натрапити на якусь капличку чи скит.

Скитів на Валаамі, до речі, аж десять. Самий далекий скит – Іллінський, розташований за 10,5 кілометрів від монастиря. Всі скити зараз відновлюються.


.

Валаам відвідало багато визначних особистостей. Про архіпелаг та монастир збереглося багато документальних свідчень.
Бував на Валаамі також великий художник Шишкін. Зараз збереглася на острові сосна, яку він зобразив на одній з своїх картин. Картина називається, здається “Одинока сосна”. Але, я можу помилятись.

На останок, ще хотілося б подякувати монахам за обід. Ми провели на Валаамі цілий день. Коли зголодніли, виявилось, що їдальні на архіпелазі немає. Але вдалося домовитись в їдальні для паломників, щоб нас нагодували. Їжа була проста: щі, капуста, печиво. Дітям особливо сподобався монастирській кисіль. Гроші брати відмовились.