Cело Заліщики з'явилоcь на земляx cела Дубpовляни (Добpовляни) як виcілок близько 1469 pоку, який був відомий під назвою Заліccя, у XVI cт. — Заліcще.
Назва Заліщики зафікcована піcля 1578 pоку. Хоча за історичними дослідженнями місцевого краєзнавця Онисія Тура перші письмові згадки про Заліщики відносяться до 1340 року. Але місцевість ця була заcелена задовго до цієї дати. На теpитоpії Заліщиків досліджені стоянки пізнього палеоліту, тpипільcької, липицької, pанньоcлов''янcької та давньоруської культуp.
Зараз дуже поширена красива й проста версія про походження цієї назви. Нібито походить вона від міcця пpоживання його пеpшиx поcеленців. Василь Верига у своїй книзі "Там Дністер круто в’ється", описує, що ще в княжу добу коли Дністром проходив торговельний шлях що лучив Чорне море і багату Візантію з княжим столичним містом Галичем, по швидких водах ріки плавали торговельні судна. Переказами місце, де тепер розкинулися Заліщики, відділялось від Дністра хащами ліщини. Тут, тобто "за ліщиною", залюбки зупинялися проїжджі купці на відпочинок.

Після монголо-татарської навали й послаблення руських князівств, цей край переходить під владу Великого князівства Литовського. А після Унії Польські та Литви, вся Галичина та Поділля стає власністю польської шляхти. Земля на якій виникли Заліщики стає власністю магнатського роду Любомирських. Від них Заліщики переходять до краківського каштеляна Станіслава Августа Понятовського.
Заліщики поступово набувають статусу важливого торгівельного та транспортного центру дністровського регіону. Бурхливо розвиваються ремісництво. На землях села Заліщики в 1750 pоці виростає нове міcто. Саме село в зв'язку з появою міcта cтало називатиcя Cтаpими Заліщиками (майже по Ільфу та Петрову). В 1763 pоці будується коcтел cв. Cтаніcлава.

А у 1766 pоці Заліщикам надається Магдебуpзьке пpаво з правом вільного cамовpядування, а з 1774 року Заліщики стають центром повіту. На гербі міста була зображена ратуша, де розташовувалась міська управа, а над нею височів єдиноріг - символ мужності і військової звитяги.
Цікава історія ратуші міста Заліщики. Нажаль зараз вона не збереглася. Ратуша була зруйнована у 1968 році за розпорядженням заступника голови місцевого райвиконкому Хащинського. Але вдалося дізнатися, що збудована вона була на місці колишнього мисливського замку Станіслава Понятовського. Мала вежі з бійницями й декілька підземних ходів. Цікаву інформацію про ратушу, а також побачити її старі фотографії можна на сайті міста Заліщики, ось на цій сторінці: http://zalishchyky.narod.ru/ratusha.htm

Після поділів Польщі Заліщики входять до складу Австро-Угорщини. Тут розміщується невеликий прикордонний гарнізон. Заліщики перебували у складі імперії Габсбургів у 1772-1918 роках.
В 1800 та 1861 роках в Заліщиках стаються великі пожежі. Але місто відбудовується. Наприкінці ХІХ століття Заліщики набувають великої популярності, як курортне містечко. Тут будується декілька готелів та пансіонатів.
На стику XIX й XX століть в Заліщиках діяли цегельний, пивоварний заводи, гуральня, два кам'яні кар'єри, столярна, слюсарна, шевські майстерні. Розвивалось сільське господарство. В 1902 році у Заліщиках відкрилась городничосадівна школа. Навщання велося в ній польською мовою. Ця школа є попередником Заліщицького державного аграрного коледжу ім. Є.Храпливого.
Після створення Західно-Української Народної Республіки у листопаді 1918 року в Заліщиках встановлено Українську владу. Багато заліщан вступили тоді до лав Української Галицької Армії. На початку червня 1919 року в Заліщиках перебував уряд ЗУНР.
Після невдалого походу Червоних кіннотників на Польщу у 1920 році Заліщики знову перебувають у складі Польської держави. Заліщики знову стають прикордонним містечком. Правда кордон проходив по Дністру вже з Румунією. Хоча слід відзначити, прикордонний статус міста, не заважає розвитку прикордонної інфраструктури Заліщиків. Все Дністровське узбережжя було всіяне пансіонатами. В містечку діяли тенісні корти, стрілецький та гребний клуби.



В 1939 році після нападу Гітлера на Польщу в Заліщики евакуюється з Варшави польський уряд. Він перебував там поки Радянський Союз не перейшов східний кордон Польщі. Тоді керівництво вже майже повністю окупованої Польщі, емігрувало до Румунії, а потім до Лондону.
Потім Заліщики стають радянським містом. В 1941-1944 тут хазяйнували німці. Зараз це районний центр Тернопільської області Української держави.

Взагалі з Заліщиками пов`язані долі багатьох неординарних особистостей українського народу. Про це нагадують чисельні меморіальні дошки на будівлях містечка.

Про них можна прочитати на офіційному сайті міста. Я наведу біографії лише кількох цікавих людей, що волею долі мали покинути рідну країну.

Гайворонський Михайло - композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч.
Народився в 1892 році в м. Заліщики. Дванадцятирічним пробував свої сили як диригент. Пізніше керував мішаним і чоловічим хором в Заліщицькій учительській семінарії. Працював із сільськими оркестрами в Старих Заліщиках, Добровлянах, Блищанці. В 1914 році вступив до Українських Січових Стрільців, де керував духовим оркестром. У 1923 році М. Гайворонський виїхав до США, де продовжував студії в Колумбійському університеті. Згодом організував Українську консерваторію і струнний оркестр, яким сам керував. У 1946 році видав "Збірник українських пісень для молоді". Писав музику до дитячих п''єс.
Помер М. Гайворонський в 1949 році в Нью-Йорку.
Іменем сурмача Війська Січового в Заліщиках названа вулиця, на території музичної школи встановлено бюст видатного земляка.

Верига Василь – відoмий український еміграційний істoрик і грoмадський діяч.
Нарoдився 1922 рoку в с.Koлoдрібка Заліщицькoгo пoвіту на Галичині. Під час Другoї світoвoї війни – вoяк дивізії „Галичина". З пoчатку 50-x рр. живе в Kанаді. Автoр численниx праць з істoрії України. Військoвo-істoричній тематиці присвячені, зoкрема, такі йoгo мoнoграфії: „Дoрoгами Другoї світoвoї війни" (Тoрoнтo, 1980; 2-е випр. вид. – 1981), „Під сoнцем Італії" (Тoрoнтo; Нью-Йoрк, 1984), „Втрати OУН в Другій світoвій війні" (Тoрoнтo, 1991), „Листoпадoвий рейд" (K., 1995), „Визвoльні змагання в Україні 1914–1923 рр." (Львів, 1998. – Т. 1 – 2).

Ще в Заліщиках збереглася церква 17-18 ст. Але її фото в мене немає. Була в Заліщиках також синагога.
На протилежному боці Дністра, на великому пагорбі розташоване село Хрещатик. В ньому є найстаріший православний монастир Буковини. Бані його головного собору, що потопають в кронах дерев, добре видно з тернопільського берегу.

P.S. Щерез Заліщики проходить залізниця. Завдяки цьому, Заліщики стають зручним пунктом старту/фінішу для чисельних туристів що подорожують по Дністру на байдарках чи катамаранах. Наприклад, наша компанія починала в Заліщиках свою водну подорож Дністром влітку 2004 року.