‘ото з сайту http://foto.crimean.info/img10.htm

«а час≥в колон≥зац≥њ „орноморського узбережж¤ греками, на м≥сц≥ нин≥шньоњ јлупки було засноване поселенн¤ п≥д т≥Їю ж назвою, ¤ку використовуЇмо ≥ ми - јлупка. “од≥, ¤к писав ѕлатон, греки обс≥ли мор¤ в≥д √≥бралтару до  авказу Уначе жаби ставокФ.
“очноњ дати заснуванн¤ греками јлушти ¤ не знайшов, але дуже схоже що сталос¤ це в к≥нц≥ VII Ц на початку VI ст. до н.е.. Ѕагато хто вважаЇ, що назву свою поселенн¤ д≥стало в≥д грецького УалепуФ Ц лисиц¤. ј що? ÷≥лком ймов≥рно. ћ≥сцев≥сть ц¤ в т≥ часи була л≥систа й лисиц¤ не такий вже р≥дкий ссавець в  риму.
ѕерша письмова згадка про јлупку датуЇтьс¤ 960 роком. “од≥ хазарський правитель …осиф в перел≥ку своњх волод≥нь згадуЇ ≥ јлуб≥ку/јлупку. ѕот≥м ц≥ волод≥нн¤ д≥стаютьс¤ ¬≥зант≥йськ≥й ≥мпер≥њ, а п≥сл¤ занепаду тоњ ≥мпер≥њ, з ’≤≤≤ стол≥тт¤, стають власн≥стю христи¤нського кн¤з≥вства ‘еодоро. ѕ≥сл¤ експанс≥њ в  риму генуезц≥в, ц≥ м≥сц¤ п≥дпадають п≥д њх сферу впливу. Ќа генуезьких картах XIV стол≥тт¤ јлупка позначаЇтьс¤ ¤к УLupicо. ÷е був невеличкий порт дл¤ в≥йськових корабл≥в √енуњ.
¬ 1454 роц≥ п≥вденне узбережж¤  риму було спустошене турками. ј п≥сл¤ утворенн¤  римського ханства на цьому м≥сц≥ було невеличке рибацьке селище заселене татарами.
¬ 1774 роц≥ в≥йська –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ займають весь  рим ≥ за  учук- айнарджийською мирною угодою “уреччина зр≥каЇтьс¤ сюзерен≥тету над  римським ханством, а в 1783 роц≥  атерина ≤≤ оголошуЇ про приЇднанн¤ п≥вострова до волод≥нь рос≥йськоњ корони. ≤мператриц¤ щедро роздаЇ кримськ≥ земл≥ своњм фаворитам та в≥йськов≥й ≥ двор¤нськ≥й ел≥т≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. јлупка стаЇ власн≥стю √ригор≥¤ ѕотьомк≥на, але кн¤зь продаЇ ц≥ земл≥ командиру грецького Ѕалаклавського батальйону - ‘еодос≥ю –авел≥от≥. ќстанн≥й, будучи командиром прикордонноњ варти п≥вострова, виг≥дно скуповував земл≥ п≥вденнокримського узбережж¤. Ќе в≥дмовиш йому в п≥дприЇмницькому хист≥...
¬ 1801 роц≥, за спогадами ѕ.—умарокова, јлупка ¤вл¤ла собою невелике татарське село на 35 двор≥в, що розм≥щувались серед величезних валун≥в.
¬ 1823 роц≥ на посаду генерал-губернатора Ќоворос≥њ був призначений ћихайло —еменович ¬оронцов. ƒл¤ попул¤ризац≥њ ≥дењ освоЇнн¤  риму в≥н починаЇ скуповувати кращ≥ земл≥ на узбережж≥ - √урзуф, ћарть¤н, јй-ƒан≥л.
¬ 1824 прийшла черга јлупки. ” вже згадуваного ‘.–авел≥от≥ були придбан≥, так зван≥ Унаг≥рн≥ садиФ багат≥ л≥сами й джерелами, а за можлив≥сть зайн¤ти берегову смугу довелос¤ пооб≥ц¤ти м≥сцевим татарам побудувати в јлупц≥ мечеть.

‘ото з сайту http://daur.fotoplenka.ru

јвтор чудового альбому про палац в јлупц≥ ќ.√аличенко пише:
Уѕо м≥р≥ того, ¤к волод≥нн¤ розшир¤лись, генерал-губернатор все б≥льше стверджувавс¤ в своЇму бажанн≥ зробити јлупку л≥тньою резиденц≥Їю. « властивою йому енерг≥Їю приступив ¬оронцов до зд≥йсненн¤ свого задуму в тому ж 1824 роц≥. јрх≥тектору ‘.‘.≈льсону, ¤кий т≥льки но зайн¤в посаду казенного арх≥тектора ѕ≥вденного берега, доручалось будувати тимчасовий притулок, ¤кий п≥зн≥ше був названим јз≥йським пав≥льйоном. ќдночасно закладаютьс¤ другий пав≥льйон на берез≥ мор¤ й мечеть. “рохи п≥зн≥ше почалос¤ буд≥вництво на зах≥дному схил≥ православноњ церкви, схожоњ на храм “езе¤ в јф≥нах ≥ У≥тал≥йськогоФ готелю...
¬ листопад≥ 1824 роц≥ прибув в јлупку сад≥вник  арл  ебах ≥ в≥дразу ж зайн¤вс¤ насадженн¤м. ѕершим ≥ основним джерелом саджанц≥в дл¤ сад≥в ≥ парка потр≥бно вважати Ќ≥к≥тський ботан≥чний сад. ” в≥домост¤х про отриман≥ зв≥дти дерева у 1824 роц≥ п≥д є 19 ф≥гуруЇ 204 дерева на суму 129 карбованц≥в 50 коп≥йок дл¤ графа ¬оронова. ¬ с≥чн≥ 1825 року Ц ще 328, а через р≥к Ц 2000, в основному це були маслинов≥ й кипариси. ¬ к≥нц≥ 20-х рок≥в в јлупц≥ вже Уросло й прикрашало р≥зноман≥тн≥ частини саду й околиц≥ значне число кипарис≥вФ, а досередини ’≤’ стол≥тт¤ флора парку мала, не рахуючи кв≥т≥в , б≥льше 270 вид≥в дерев й кущ≥в. «≥ вс≥х к≥нц≥в св≥ту через директора Ќ≥к≥тського ботан≥чного саду ћиколи јндр≥йовича √арвиса й по особистому проханню власник≥в йшли посилки з рослинами. ќтримували њх з јмерики й ≤спан≥њ,  авказа й  арел≥њ,  ита¤ й япон≥њ... . ќдних лише тро¤нд нараховувалось б≥льше 2000 вид≥в.Ф.

‘ото з сайту http://daur.fotoplenka.ru

ѕ≥д площадки парку та буд≥вель розчищувались й вир≥внювались величезн≥ площ≥. ќдночасно створювалась ун≥кальна дренажна система . „орнозем дл¤ парку привозили з ”крањни й јй-ѕетр≥, з району  арадагу доставл¤ли р≥знокольоров≥ кам≥нн¤ дл¤ водоспад≥в та фонтан≥в.

¬ 1828 роц≥ був завершений јз≥йський пав≥льйон й починаЇтьс¤ п≥дготовка фундаменту майбутнього палацу. ѕерший кам≥нь майбутнього арх≥тектурного дива заклали в 1830 роц≥.

ќ.√аличенко:
У—початку палац планувалось звести на уступах тераси у вигл¤д≥ трьох самост≥йних обТЇм≥в. ¬ арх≥тектурн≥й обробц≥ фасад≥в, суд¤чи з креслень, що збереглис¤ в фондах музею, в≥дчуваЇтьс¤ вплив класицизму.
ѕроект п≥дписаний одеським м≥ським арх≥тектором Ѕоффо. Ћедь встигли покласти першу кладку й обмалювати контури порталу центрального корпусу, ¤к з јнгл≥њ, куди в 1831 роц≥ вињхав ћ.—.¬оронцов, прийшов наказ негайно призупини буд≥вництво й вислати плани й види јлупки в малюнках. –≥вно через р≥к прийшли еск≥зи й кресленн¤ нового проекту, що принципово в≥др≥зн¤вс¤ в≥д першого своњм стилем. ѓх розробив страсний прихильник англ≥йськоњ готики, приб≥чник У≥сторичногоФ напр¤мку в арх≥тектур≥ ≈двард Ѕлор (1789 Ц 1879).



ѕрофес≥йний ≥сторик, один з перших в своњй крањн≥ реставратор≥в, блискучий малювальник й арх≥тектор, Ѕлор в повн≥й м≥р≥ волод≥в сумою тих знань, ¤к≥ дозвол¤ли йому уникнути поверхневого стил≥зуванн¤. Ќим вивчено, описано, замальовано й обм≥р¤но велику к≥льк≥сть старовинних садиб XVI стол≥тт¤ - часу правл≥нн¤ ™лизавети “одор. ¬ 1811 Ц 1813 роках в јнгл≥њ при його участ≥ стали видавати альбоми по ≥стор≥њ в≥тчизн¤ноњ арх≥тектури, в тому числ≥ сер≥¤ УЎотландських старожитностейФ ¬альтера —котта. ¬ них арх≥тектор виступав ¤к автор статей ≥ ¤к художник. “ри роки по тому в≥н разом ¬≥ль¤мом јтк≥нсоном вже проектував й будував п≥д ≈денбургом особисту садибу ¬альтера —котта Ц замок јбботсфорд стил≥зований п≥д XVI стол≥тт¤. ¬≥днин≥ Ѕлора називали в числ≥ близьких друз≥в письменника й завс≥дник јбботсдорфа в одному р¤ду з “омасом ћуром й ¬ашингтоном ≤рв≥нгом.
¬ 1830-1832 роках Ѕлор стаЇ модним арх≥тектором й отримуЇ безл≥ч замовлень в≥д корол≥вського двору й британськоњ аристократ≥њ. ¬ Ѕук≥нгемському палац≥,  ембр≥дж≥, ќксфорд≥, ¬обурн≥ по його проектам й еск≥зам реставрувались або створювались заново окрем≥ житлов≥ буд≥вл≥, ≥нтерТЇри, громадськ≥ споруди й церкви в стил≥ тюдоровськоњ јнгл≥њ. «≥ вс≥х цих роб≥т звертаЇ на себе увагу госп≥таль —в.ћагдалини, побудований в 1831 роц≥ в ¬≥льтон≥ Ц волод≥нн≥ лорда ƒжорджа ѕемброка. —корше за все ѕемброк, що був одружений на сестр≥ ¬оронова, рекомендував йому Ѕлора ¤к людину, що здатна виконати замовленн¤.
—проектований ним дл¤ јлупки палац ¤вл¤в собою пТ¤ть корпус≥в, франкованих р≥зноман≥тними по форм≥ й висот≥ баштами й обТЇднаних м≥ж собою безл≥ччю в≥дкритих й закритих переход≥в, сход≥в й дворик≥в. јсиметричний, вит¤гнутий по горизонтал≥ план палацу нагадуЇ родовий феодальний замок. Ќа вимогу замовника Ѕлор збер≥г в≥д першого проекту образ портальноњ н≥ш≥ Ц ескедри в центральному корпус≥ й перв≥сне м≥сце розташуванн¤ фундаменту.
¬ 1833 роц≥ нагл¤дати за буд≥вництвом прињхав учень Ѕлора ¬≥ль¤м √унт й залишавс¤ на м≥сц≥ до 1852 року, за що й отримав в≥д ¬оронцова дов≥чну пенс≥ю в 1000 карбованц≥в. (ѕотр≥бно зазначити, що до √унта буд≥вництвом короткий час керував арх≥тектор √ейтон, але в≥н помер в 1833 роц≥ Ц  ифоренко —.) √унт дуже тактично в≥дкоректував проект в≥дпов≥дно до рельЇфу м≥сцевост≥, видалив з нього де¤ку пишн≥сть форм, запозичену Ѕлором з арх≥тектури ≤нд≥њ пер≥оду ¬еликих ћогол≥в XVI стол≥тт¤, й розробив р¤д додаткових креслень дл¤ Ўуваловського корпусу, господарських служб й арх≥тектури малих форм в нижньому парку. «≥ справжн≥м блиском √унт зум≥в розпор¤дивс¤ буд≥вельним матер≥алом, виг≥дно ви¤вив властивост≥ д≥абазу, його кол≥р та фактуру.Ф

‘ото з сайту http://kirlit.narod.ru

ƒо реч≥, про д≥абаз. « нього побудований весь палац ¬оронцова. ƒ≥абаз - м≥сцевий кам≥нь вулкан≥чного походженн¤, маЇ с≥ро-зелений кол≥р й досить високу тверд≥сть, за ¤ку й ц≥нуЇтьс¤. Ѕагато д≥абазу було добуто пр¤мо в јлупц≥ й в≥н же був використаний зодчими при буд≥вництв≥ палацу. ¬≥дшл≥фований д≥абаз використовувавс¤ також в ≥нтерТЇрах палацу у вигл¤д≥ ваз, арок, кам≥н≥в й т.п. . ѕо п≥драхункам самого графа ¬оронцова на д≥абаз в≥н потратив близько 9 м≥льйон≥в карбованц≥в ср≥блом.

‘ото з сайту http://daur.fotoplenka.ru

ѕ≥вденний б≥к палацу, що дивитьс¤ на „орне море, ¤к на мене, найкрасив≥ший. …ого портал ¤вл¤Ї собою глибоку н≥шу, що прикрашена л≥пними орнаментальними рельЇфами. ѕо фризу розм≥щена арабська фраза, що повторюЇтьс¤ ш≥сть раз≥в: У… нема щаст¤, окр≥м дарованого аллахомФ.

‘ото з сайту http://daur.fotoplenka.ru

Ќ.≤он≥на в книз≥ У100 великих палац≥в св≥туФ на стор≥нц≥ про ¬оронцовський палац пише:
Уѕортал ¬оронцовського палацу здавна називають јльгамброю, хоча його арх≥тектура не маЇ н≥чого сп≥льного з арх≥тектурою знаменитого палацу в √ранад≥. ‘орми портала арх≥тектор ≈.Ѕлор вз¤в з ≥ндо-мусульманськоњ арх≥тектури великих могол≥в. ÷ей урочистий, чисто сх≥дний вх≥д нав≥¤ли зодчому гранд≥озн≥ портали мечетей й мавзолењв мусульманськоњ ≤нд≥њ. ѕрототипом н≥ш≥ јлупк≥нського палацу могли бути портал мавзоле¤ —афдар-янга б≥л¤ ƒел≥ ≥ в ще б≥льш≥й м≥р≥ портал мечет≥ в ƒел≥, побудованоњ Ўах-ƒжаханом. У

ѕродовженн¤м порталу ¬оронцовського палацу Ї УЋевова терасаФ, в≥д ¤коњ до узбережж¤ ведуть сходи, що оборон¤ютьс¤ ш≥стьма мармуровими левами, роботи майстерн≥ ≥тал≥йц¤ Ѕонанн≥. Ќайв≥дом≥ший з цих лев≥в, це так званий У—пл¤чий левФ. ¬≥н став одним з символ≥в јлупки.

‘ото з сайту http://daur.fotoplenka.ru

√оловний в`њзд до палацу був влаштований з боку —имењзу Ц вузький проњзд п≥д охороною величних башт виходив до парадного двору. « боку п≥вн≥чного фасаду, виконаного в п≥зньоготичному стил≥, в`њзд був через арков≥ ворота. ѕо кутах над аркою були розм≥щен≥ кам`¤н≥ герби ¬оронцових ≥ Ѕраницьких.
ƒо реч≥, про Ѕраницьких. ∆≥нка графа ¬оронцова - ≈л≥за  савер≥вна (1792 Ц 1880), Ї представниц¤ цього в≥домого роду. ÷е саме њњ батько побудував в Ѕ≥л≥й ÷еркв≥ знаменитий парк Уќлександр≥¤Ф. ™л≥завета  савер≥вна змалечку досить добре ор≥Їнтувалась у парков≥й арх≥тектур≥ ≥ приймала активну участь у робот≥ при буд≥вництв≥ палацу й парку в јлупц≥. ¬она нав≥ть самост≥йно ф≥нансувала певн≥ витрати цього проекту.



ќ.√аличенко:
У¬ 1844 роц≥ власнику јлупки довелось перенести поле своЇњ д≥¤льност≥ в “ифл≥с. √енерал-губернатору Ќоворос≥йського краю надають ранг кавказького нам≥сника... ¬же зв≥дти приход¤ть його останн≥ розпор¤дженн¤ по завершенню буд≥вництва. ѕ≥д невпинним контролем ™лизавети  савер≥вни вносились останн≥ штрихи в убранство ≥нтерТЇр≥в ≥ фасад≥в.
ќтже, буд≥вництво палацу й парка, що тривало б≥льше двадц¤ти рок≥в (1828 Ц 1848), завершилось в березн≥ 1848 року. јле ще довго будуть вноситись нов≥ детал≥ в й без того вражаюч≥ пишн≥стю, красою й незвичн≥стю форм ансамбль. Ќав≥ть п≥сл¤ смерт≥ ¬оронцова будуть саджати дерева, споруджувати м≥стки, п≥дп≥рн≥ ст≥нки, пав≥льйони. Ќа утриманн¤ садиби потребуютьс¤ колосальн≥ кошти Ц б≥льше 100 тис¤ч карбованц≥в в р≥к. ƒл¤ останн≥х володар≥в ¬оронцових-ƒашкових це ви¤витьс¤ наст≥льки розорююче, що вони будуть змушен≥ в≥дмовитись в≥д великоњ клькост≥ кв≥тник≥в на терасах й стануть здавати в оренду прикордонн≥ земл≥ садиби, а за вх≥д в парк стануть брати плату з в≥дв≥дувач≥в.Ф

‘ото з сайту http://kirlit.narod.ru

ѕ≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни вс≥ палаци  риму були нац≥онал≥зован≥. Ѕ≥льш≥сть з них були пристосован≥ п≥д р≥зноман≥тн≥ санатор≥њ й л≥кувальн≥ заходи. јлупц≥ пощастило. ¬ палац≥ створюЇтьс¤ музей, ¤кий прийн¤в перших в≥дв≥дувач≥в в середин≥ 1921 року.
ѕ≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, експонати ¬оронцовського палацу не встигли евакуювати. „астина з них була вивезена до Ќ≥меччина, а частина залишилась в палац≥ де продовжував працювати музей дл¤ солдат≥в ¬ермахту.
« 4 по 11 лютого 1945 року в ялт≥ проходила конференц≥¤ кер≥вник≥в держав антиг≥тлер≥вськоњ коал≥ц≥њ - —–—–, —Ўј й ¬еликобритан≥њ стосовно п≥сл¤воЇнного розпод≥лу св≥ту. ¬ јлупц≥ була розм≥щена англ≥йська делегац≥¤, а в парадн≥й столов≥й јлупк≥нського палацу 8 ≥ 10 лютого проходили з≥бранн¤ за участю —тал≥на, „ерч≥л¤ та –узвельта.

ќ. √аличенко:
У–оки, що настали п≥сл¤ конференц≥њ, на жаль, н≥¤к не сказалис¤ на дол≥ музею. «ам≥сть нього в палац≥ розм≥стилась державна дача одного високого в≥домства. јле саме страшне, що при њњ л≥кв≥дац≥њ в 1953 роц≥ було прийн¤те безглузде р≥шенн¤ про орган≥зац≥ю в палац≥ не музею, а санатор≥ю.  олекц≥¤, що пор≥д≥ла й без того, роз≥йшлас¤ по вс≥й крањн≥.  оли в 1956 роц≥ в результат≥ постанови ур¤ду постало питанн¤ про в≥дновленн¤ д≥¤льност≥ музею, прийшлос¤ все починати заново. « великими труднощами повертали на своЇ м≥сце експонати. Ќа ∆аль, частина з них так й не вдалос¤ повернути. ¬в≥йшла в експозиц≥ю музе¤ образотворчих мистецтв ≥мен≥ ќ.—.ѕушк≥на антична колекц≥¤ ¬оронцових. « тридц¤титис¤чного з≥бранн¤ б≥бл≥отеки, в≥дправленого в ћоскву, назад повернулось лише п¤ть тис¤ч мап, креслень, гравюр й три тис¤ч≥ книгФ.