Про “Буковель” я почув ще в 2003 році. Але вперше потрапити туди вдалось в січні 2005. І я був дуже вражений. Це ж треба було на голому місті збудувати такий комплекс.
“Буковель” має готельний комплекс, сауну, декілька ресторанів і колиб, піцерію і головне - сучасні підйомники.
Витяги “Буковеля” розташовані власне на г.Буковель, а також на горах Бульчиньоха (1455 м) та Чорна Клева ( 1241 м).
На той час, коли я вперше туди потрапив монтувалась 4-х містна крісельна канатна дорога довжиною 1700 метрів на горі Чорна Клева.
На г.Буковель працював 2-х крісельний підйомник, бугільний підйомник і два мультиліфти. Схил з бугелем мав систему нічного освітлення.

На г.Бульчиньоха працював бугель довжиною 1000 метрів і дитячий майданчик з маленьким мультиліфтом. В буклеті і на всіх схемах “Буковеля” показана також двомісна кріселка на Бульчиньоху (довжина 2300 метрів), але вона ще не працювала.

Коли закінчаться всі роботи, які заплановані це буде курорт європейського рівня. Зараз облаштовуються нові схили, добудовуються нові будиночки. Багато будівельної техніки. Все робиться дуже добротно. В порівнянні з курортами Низьких Татр в Словаччині, він має досить солідний вигляд. Гроші тут вбухані чималі. Точніше не вбухані, а вкладені. І вкладені дуже грамотно.

Місце надзвичайно вдале. Яремчацький район. Не далеко від траси Івано-Франківськ – Рахів (9 км). Вправо і трохи далі за село Паляниця. Ото привалило селу небачене щастя. Є робота, є можливість заробляти гроші.
Розташований комплекс в глибокій долині й сніг там тримається довго, навіть в квітні. По всій Україні перша половина січня 2005 року була дуже тепла. В той день коли ми їхали в Карпати в Івано-Франківську було +10, а на Буковелі лежав сніг висотою 40 сантиметрів.

Тут продумана схема трас, є можливість переходу з одного схилу на інший. Є снігові гармати й траки, які щоночі приводять схили в порядок. Є місця катання для дітей, є зручні витяги для “чайників”. Траси позначені знаками, а небезпечні місця обнесені захисною сіткою.
Продумана система оплати. Можна брати білети разові, на декілька підйомів, на пів дня, на день. На кожну категорію витягу окремо. Можна взяти VIP білет і кататись будь де і без черги. На входах до витягів стоять спеціальні турнікети, які зчитують штрих код з білетів. Якщо постійно катаєшся, то вартість катання виходить цілком нормальна.
Є кваліфіковані інструктори й медичні служби. Є спортивний магазин й прокат з суперовим спорядженням.
Кожна категорія працівників одягнена в уніформу певного коліру. Охорона на парковці. Снігові мотоцикли. Музика. Чистота. Зручні переходи з низькими сходами й бильцями.

Тепер про недоліки. На основному схилі всього одна колиба. Не завадила б така сама й на вершині крісельного витягу та й на інших схилах.
Дороге житло, прокат, інструктора, ресторан. Але ця дорожнеча відносна. Багато туристів просто приїздять кататись зі своїми бутербродами й термосами, а живуть в іншому місці. Так дешевше. Особисто ми їздили на машині зі своїми лижами з Ворохти.

В “Буковелі” є два ресторани – “Козачок” і “Старий млин”.

На вказівнику до останнього ви побачите ще й вивіску “музей радіо”. Ну це не зовсім музей. Скоріше виставка чи експозиція старих патіфонів, радіоприймачів, магнітол, платівок. Але, розташована в самому ресторанчику. Досить оригінально.