В 1887 році, відомий “чайний” король О.Г. Кузнецов, з торгів купує Форос разом з околицями. Тут потрібно особливо відзначити, що це були володіння сама "чайного" Кузнецова, а не "парцелянового". Я зустрічав матеріали в яких зустрічалися відомасті, що Форос належав Кузнецовим саме з роду відомих власників парцелянових заводів. Насправді Форос купив Олександр Григорійович Кузнецов - онук і спадкоємець відомого російського чайопромисловця Олексія Губкіна. О.С.Губкін заснував цілу чайну імперію й широке вживання чаю населенням Російської імперії стало можливе завдяки саме його чайним заводам. Він настільки оптимізував переробку чаю і його фасування, що це дозволило суттєво знизити ціни на нього. Й чай стає доступним і популярним напоєм у всього населення країни. О.С.Губкін помирає в 1883 році і його справу продовжують онуки Олександр Кузнецов та Марія Ушакова.
О.Г.Кузнецов в 1892 році засновує товариство "Приемник Алексея Губкина Александр Кузнецов и К". Однак слабке здоров`я не дозволяло активно займатися роботою. Але Кузнецов активно займався меценатством. На його кошти була побудована біостанція в Севастополі. На його пожертви будувались також сільські школи та церкви. Він підтримував народні училища в Росії та православну общину у Польщі. Він жертвував великі гроші на підтримку православної церкви в Варшаві. Кузнецов підтримував молодих художників, купуючи їх роботи.
Перебування в Криму підштовхнуло його до ідеї видання на російській мові творів Геродота, Фукідида, Полібія, Тіта Лівія. Через погіршення здоров`я О.Г.Кузнецов часто відвідує Крим. Ці місця стають його улюбленим місцем відпочинку. Любили відпочивати в Криму й члени царської родини.
17 жовтня 1888 року, царський поїзд зазнав катастрофи під ст.Борки Курсько-Харківської залізниці. Але ніхто з членів царської сім`ї Олександра ІІІ, що поверталась з Криму, на диво не постраждав. Купець І гільдії Кузнєцов вирішує в ознаменування цієї події побудувати у свої володіннях прекрасний храм. Й потрібно відзначити, що храм він побудував дійсно чудовий. Ну взагалі-то Кузнєцов не будував сам, а тільки фінансував будівельні роботи, що були завершені в 1892 році.

.

Є, ще одна версія, побудови цього храму. Говорять, що ніби-то, був випадок, коли дочка А.Кузнецова, під час кінної прогулянки по Криму, ледь не загинула. На Байдарському перевалі, коні її упряжки понесли й лише якимось дивом зупинились на краю скали Красної. В ознаменування цього дивного спасіння, на цій скалі Кузнецов й зводить церку Воскресіння Христового.
Споруджено храм за проектом архітектора академіка Н.М. Чагіна. Мозаїчні роботи виконані у знаменитій майстерні італійця Антоніо Сальвіаті з Вінченци, а інтер'єр розписували К.Е. Маковський, А.І. Корзухін, М.Е.Сверчков. Церква була розписана орнаментом і зображенням четирьох евангелістів, неповторні ікони Вознесіння Христового, Покрови Божої Матері, св`ятого Олексія, мучениці Тетяни, св`ятого Григорія.

Церква Воскресіння побудована в візантійському храмовому стилі. Вона відома ще особливою технікою кладки з широкої плоскої цегли-плінфи, з системою внутрішніх опор-стовпів.
Дев`ять мідних дзвонів кажний день сповіщали округу малиновым перезвоном. Але дзвін цей лунав тільки до 1929 року. Тоді церква була закрита, хрести понівечені...
Вже за часи незалежності України, після реставрації, у церкві Воскресіння Христового було відновлено богослужіння.
Зараз цей храм можна вважати візиткою Криму.

Хороший вид на церкву Воскресіння відкривається з Байдарського первалу. Видно й всю скалу, на якій вона розташована й серпантин дороги, що звивається повз неї до південного берегу Крима. Так от, в квітні 2004 року, ми не змогли під`їхати до церкви, бо дорога була зруйнована зсувом. Можна було пройти тільки пішки по ось такому асфальту.