Існує декілька думок про час виникнення селища Чернелиця. Це й 1592 рік, це й рік 1470 (автор "Топонімії Покуття", дослідник Д.Бучко), це й 1440-й (Володимира Грабовецький "Нариси історії Прикарпаття"). Зустрічаються й більш ранні дати.
А от головна архітектурна принада Черенелиці відома з початку XVII століття, а саме з 1617 року. Саме тоді в Чернелиці на невеличкому узвишші власниками селища - відомим родом Чарторийських, почав будуватись замок. Будувався він довго й важко. Під час Хмельниччини все ще не добудована фортеця була зруйнована козаками. Й лише після тих, дуже важких для шляхти років, брацлавський воєвода Міхал Єжі (Юрій) Чарторийський все ж закінчує будівництво замку. Було це в 1659 році. Виходячи з не дуже вдалого місцерозташуваня укріплення (місцевість рівна й не захищена природним рельєфом, до Дністра декілька кілометрів) фортеця зводиться по передовим на той час фортифікаційним віянням. Для забезпечення максимального сектору обстрілу території на підступах до укріплення, замок будується бастіонного типу.

Відомий 4-томник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР»:
«Замок бастионной системы занимал площадь 2,5 га и был окружен оборонными стенами толщиной около 2 и высотой около 6 м. В плане квадратный, с четырьмя угловыми бастионами и въездной квадратной в плане двухъярусной башней, расположенной в середине западной стены. Башня имеет арочный проезд, оформленный белокаменным порталом, над которым на главном и дворовом фасадах помещены каменные гербы. Архитектурные приемы и декор башни характерны для стиля ренессанс.»

В цьому 4-томнику можна також прочитати про місцевий Домініканський костел, який був збудований на кошти все того ж Міхала Чарторийського в 1661 році в ренесансному стилі.
«…каменный (известняк), крестовый, с гранемыми боковыми ветвями. С северо-запада к нему примыкает башня, в которой устроена винтовая лестница, ведущая на хоры. Главный фасад венчает треугольный фронтон, украшенный нишами, фланкированный акротериями и обелисками, а вход выделен каменным ренессансным резным порталом с гербом. Сооружение покрыто гонтом. Костел соединен подземным ходом с замком. Неф перекрыт системой нервюрных крестовых сводов, граненые ветви — сомкнутыми нервюрными сводами с распалубками, сходящимися в центре…».

Як бачите на фотографії, гонту вже й близько немає. А ще трохи, то й стіни заваляться. Трава на них вже росте. Єдина прикраса, що залишилась на костьолі зараз, то оздоблені кам’яною різьбою двері та герб Чарторийських над порталом

Аналогічний герб колишніх власників, до речі, зберігся також і на зовнішньому фасаді замкової брами.

В’їздна брама Чернелицького замку свого часу була названа на честь польського короля Яна ІІІ Собеського.
Справа в тому, що замок в Чернелиці відігравав важливу стратегічну роль під час польсько-турецьких війн в кінці XVII століття. В 1672 та 1676 роках він потерпає від турецьких нападів, а коли Ян Собеський починає витісняти турок зі своїх українських володінь, то чернелицький замок, як і його побратим у сусідньому Раковці стає важливою базою для королівських військ. В 1685-1691 роках тут знаходилися військові та провіантові склади й сам король декілька разів перебував у замку.

XVIII століття було більш спокійніше й замок перетворюється на житлову резиденцію своїх власників, які чомусь у ті часи дуже часто змінювались – Чарторийські, Галеські(Галецькі), Потоцькі, Станецькі(Стаднецькі), Ценські. З початку ХІХ століття замок належить вже орендарям й поступово занепадає. Стіни розтягуються на будматеріали, а замкове подвір’я використовується спочатку як город, а згодом засаджується садом.

На початку ХХ століття те, що залишилось від замку потерпає від пожежі. Ну а те що не знищив вогонь, у 50-х роках використали для будівництва приміщення райкому партії (до 1956 року Чернелиця була райцентром).
Приміщення ж, що підступали до наружних стін замку в радянський час й на зорі незалежності України використовувались під лікарню. Зараз опустіли і вони.

В 1963 році Рада Міністрів УРСР видала постанову про збереження замку в Чернелиці як історичної пам’ятки. Як вона виконується? А ніяк! УРСР вже нема, а місцевих жителів замок цікавить лише як дармовий склад каміння для комор та хлівів. Добре, що хоч охоронну табличку на металобрухт не здали. Хоча й саму Чернелицю схоже чекає доля свого ветерана-оборонця, населення села неухильно зменшується й зараз тут проживає десь близько 1500 жителів. Перед другою світовою війною було 4000…