Та про все по порядку.
Точна дата заснування Чорткова не відома, але пишуть, що на польських картах XIV- XV століть на його місці позначений населений пункт Чортковіце. В 1522 році власник поселення Юрій (Єжі) Чортковський (Чартковський) отримує від короля Зигмунда ІІІ Вази підтвердження своїх прав на Чортків, а саме місто отримує магдебурзьке право.
За Чортковських місто обороняв дерев’яний замок, але надійного захисту місцевому населенню він дати не міг. Чортків часто-густо потерпав від татарських набігів.
В 1581-1584 роках зводиться дерев’яна Успенська церква. ЇЇ декілька разів руйнували все ті ж татари, але кожного разу церква відбудовувалась. Зараз вона вважається однією з найстаріших на Поділлі. Хоча по зовнішньому її вигляду й не скажеш, даються взнаки пізніші перебудови й добудови.

Після Чортковських містом володіли шляхтичі Гольські.
На початку ХVII століття воєвода руський Станіслав Гольський, на місці дерев’яної фортеці починає зводити мурований замок. Замок був регулярним в плані, з кутовими баштами та потужною в’їздною брамою.

Раніше дитинець був забудований мурованими будинками, які теж відігравали важливі оборонні функції. Зараз нажаль вже мало що нагадує про потужність чортківського замку, але порівняно з


іншими українськими замками йому все ж пощастило. В даний час на його території розміщується газозаправне підприємство й твердиня хоч і заросла чагарниками все ж не так швидко перетворюється на руїну, як інші наші оборонні споруди.

Все той же Станіслав Гольський в 1610 році запрошує до Чорткова монахів-домінікавців й починає зводити для них кляштор. Костел св.Станіслава та монашеські келеї входили до оборонної лінії міста але мали й власні мури з баштами по периметру монастирського двору.
В монастирі перебував шанований образ Матері Божої Ружаньцової. На сайті міста Чортків http://www.chortkiv.te.ua/ про цей образ можна прочитати наступне:
«В головному вівтарі був приміщений образ Матері Божої Руженцової (св. Вервиці). Правдоподібно, історія чудотворного образу починається з Островні під Вітебськом (кінець XV ст.), де він був знаний як Островецький. У 1654 році під час експансії росіян на білоруські землі домініканці таємно вивезли образ до Львова і помістили у костелі св. Марії Магдалини. Там протягом десяти років образ прославився 86-ма чудами. Польський король Ян Казимір під час військового походу на Москву (1663) подарував святу реліквію чортківським оо.домініканцям. Раніше на образі був напис латинськими літерами: "Ян Казимир, король Польщі, був у Чорткові з чудотворним образом із Островні".
У Чорткові цей чудотворний образ Матері Божої Розарію був у великій пошані 300 років. Його прикрашали срібні корони і шати, воти і коштовності. Образ закривався рухомою заслоною, мальованою масляними фарбами. У 1945 році святу реліквію було перевезено до Кракова, де її піддали консервації, а у вересні 1983 року вона виставлена в каплиці Котовських костелу св. Яцка у Варшаві. В наш час у Чорткові знаходиться її копія…»

В 1630 році в Чорткові зводиться дерев’яна православна церква Св.Юра. В XVII столітті вона зазнавала декількох руйнувань і лише в 1717 році отримала свій нинішній образ й була освячена як Вознесенська церква. Нажаль фотографії її в мене немає, але оглянути її потрібно обов’язково. Дуже оригінальні форми вона має.

В першій половині XVII ст., за володарювання роду Потоцьких, Чортків стає крупним ремісничим та торговим центром. Ну а де торгівля там звичайно ж і євреї, їх громада складала значну частину жителів міста. А про славне торгове минуле Чорткова зараз дуже прозоро натякають чисельні крамнички й ятки, що обступили стару іграшкову ратушу в центрі міста.

За Хмельниччини, в 1649 році, Чортків здобувають козацькі війська, а в 1655 році вже об’єднані російсько-козацькі підрозділи. Та все ж після тих подій, Правобережжя України залишається у складі Речі Посполитої. З початком турецько-польської війни, (1672 рік) Чортків захоплюють бусурмани й місто аж до 1683 року стає резиденцією намісника турецького паші на Поділлі. За Карловицьким договором (1699 рік) Польща повертає у Туреччини втрачені території, а Андрій Потоцький – свою вотчину, Чортків. Місто потрохи повертається до звичного ритму життя, третина жителів займається ремісництвом..

В ХVIII столітті, з розвитком артилерії, місцевий замок, як і більшість його європейських братів-ровесників втрачає своє військове значення й перебудовується під житлову магнатську резиденцію. До речі, в 1779 році змінюються власники цієї резиденції, ними стають шляхтичі Садовські. Потім замком/палацом володіли Борковські.

Після першого поділу Речі Посполитої Чортків опиняється у складі австрійської корони й нові власники здавали в оренду австрійському уряду замкові споруди. В різний час тут були склади, а деякий час навіть в’язниця.

З початком Першої світової війни Чортків дуже швидко займають російські війська. Вони перебували тут до липня 1917, поки в місто знову не прийшли австрійці. Потім влада змінювалась з калейдоскопічною швидкістю - Західно-Українська Народна Республіка, Польща, Червона Армія й з вересня 1920 року - знову Польща. Поляки протримались до самого початку Другої світової.

За цей час в місті зводиться нова ратуша та кардинально перебудовується домініканський костел Св.Станіслава. Він набирає величних неготичних рис й стає центральною домінантою міста. Зараз він цією домінантою й залишається.

Під час Другої світової війни костел втратив свої дзвони, а після приходу радянської влади й зовсім був закритий. За часів СРСР в ньому був влаштований склад міндобрив. Костел повернули церкві лише в 1898 році.
Що стосується інших храмів, то крім вищезгаданих дерев’яних церков в 1990 році була відреставрована більш молода церква Успіня Пресвятої Богородиці, а вже за часів незалежності України був збудований головний православний храм Чорткова - Кафедральний собор апостолів Петра і Павла.
Збереглися також дві синагоги. Нагадаю, що свого часу в Чорткові був чисельний єврейський кагал.
А що стосується власне міста, то в 2001 році Чортків був включений в державний реєстр історичних населених місць України. І включений він абсолютно справедливо, хочу вам зазначити. Якщо сумніваєтесь, то перевірте самі.