Знаходиться воно на півдні Дубенського р-ну біля села Онишківці на самісінькому кордоні Рівненської та Тернопільської областей. Так як на всіх трасах в радіусі кілометрів 50-ти встановлені відповідні вказівники, то проминути його дуже важко. Ну, а на під’їзді до Онишківців просто тримайтеся найбільшого автомобілепотоку поки не побачите типово волинські блакитні церковні споруди.
Офіційна церковна назва цієї місцини – скит святої Анни від Свято-Миколаївського жіночого монастиря.
За легендою в давнину пастушки знайшли на цьому місці ікону праведної Анни. Громада вирішує перенести її в сільську церкву, але на наступний ранок ікона зникає й знову опиняється на місці де явилась. Після другої спроби перенесення ікони, вже з пишними церковними почестями й молитвами, ікона знову опиняється на старому місці. Тоді на місці явлення була споруджена каплиця біля якої з’явилось джерело. Згодом стали проявлятись цілющі властивості джерельної води. Особливо ця вода допомагала тим ніяк не міг народити дитину. Часто ті, хто помолившись за народження довгоочікуваної дитини й омивавшись в цілющому потічку, через деякий час ставали щасливими батьками.
(Св.Анна - матір Марії Богородиці й бабця Ісуса Христа. Довгий час подружнього життя, що вони прожили з чоловіком Іоакимом не приніс їм дітей і лише палкі молитви й глибока віра подарували їм народження доньки Марії. В християнстві Св.Анна вважається покровителькою материнства й саме в неї бездітні жінки вимолюють діточок).

І потягнувся до Онишківців потік паломників й богомольців. Просили дітей, просили зцілення від жіночих хвороб й напастей, просили нащадків чоловічої статі…
Але радянська влада вирішила взяти демографічне питання під свій контроль й каплиця Св.Анни була розібрана, а джерело засипане й накрите бетонними плитами.
Лише в роки агонії СРСР джерело відновили, а в 1991 році була зведена нова капличка. Зараз це вже цілком пристойна купальня.



Але через декілька років це вже буде мабуть цілий купальний комплекс. Затіяли підприємливі черниці щось грандіозне. Огороджена величезна площа парканом, влаштовується дренажна система, зводяться античні колони.

За чотири роки, що я тут не був зміни дуже разючі. Цілюща вода вже бутилюється й продається в роздріб. Біля в’їзду влаштовані сувенірні й купально-хустинкові ятки. Як на мене, якось дуже все це комерційно для інтимного процесу продовження роду людського.

Тепер про джерело Св. Миколая.

Розташоване джерело Св.миколая в Здолбунівському р-ні по дорозі з райцентру на Остріг, поруч з селом Гільча. Вказівники також присутні, не пропустите.
Розкручене вона значно слабше джерела біля Онишківців, хоча за переказами має також цілющі властивості. «Спеціалізація» - лікування хвороб зору, слуху, суглобів, шлунково-кишково тракту…. За біоаналізом має дуже високий вміст срібла.
Ось тут дійсно спокій й благодать Божа. Хоча людей і машин достатньо.

Місцеві жителі можуть розказати Вам, що колись давно в крутий схил місцевого урочища вдарила божа блискавка і з утвореного кам’яного гроту забили два потічка з цілющою водою. Ну, а так як інакше, ніж дивом це назвати не можна, то й дали джерелу ім’я Миколи Чудотворця.
Розкажуть також що з нього пили й князь литовський Любарт, й воєвода руський Василь-Костянтин Острожський, й гетьман український Богдан Хмельницький. А про вождя козацького Вам розкаже навіть пам’ятний знак, що встановлений біля джерела.

Крім політико-військових особистостей бували тут також і представники інтелігенції: Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Улас Самчук, Михайло Коцюбинський, Олесь Гончар.



Олена Пчілка присвятила цьому джерелу в 1881 році таки строки:

Славетную «гроту», - величну пишноту,
Те взгір’я очам одкриває.
Погожа водиця, святая криниця
З печери тії виникає.

Оздоблена гарно, не гине тут марно
Криниці краса надзвичайна.
Каміннії сходи, муровані зводи
Поклала рука чиясь дбайна.

Сутінна печера немов би тепера
Стоїть у моїм міркуванню,-
І світло, що сяє, проміннями грає
На давнім святім малюванню.

Та темна водиця в печері блищиться
І промінь блідий одбиває,
А далі – на волі, на яснім роздоллі –
По плитах камінних зринає;

І хвиля погожа, та «стежечка Божа»,
Іде попід взгір’ям зеленим.
Мов чую, як диха вечірняя, тиха
Година над місцем таємним.

Ці рядки матері Лесі Українки, якось абсолютно дисонують з російськомовним текстом, що викарбувані на вівтарі, який влаштований вглибині каплиці над джерелом.

Невже цей вівтар пережив радянські часи?

І останнє. Кожна дитина знає, що свято Св.Миколая випадає на зимове Водохреща. Але є ще свято весняного Миколая. Припадає воно на 22 травня. І саме в цей день до Гільчі з’їжджається безліч прочан, щоб саме на в цей день набрати цілющої води з джерела-громовиці.