На території того ж санаторію залишилась садиба чайного короля Російської імперії - О.Г.Кузнєцова. Цей відносно скромний палац зараз є одним з корпусів санаторію.

Але про все по-порядку.

Селище Форос дістало свою назву від однойменної гори – крайньої південної точки України.
Грецьку мову я не знаю, а розумні книжки пишуть, що „форос” перекладається з грецької як „базар, ринок”. Давньогрецьку я також не знаю, а ті ж розумні книжки пишуть, що „форос” перекладається з давньогрецької як „дань”. Стоп. Вже щось не сходиться. Невже давньогрецька мова так відрізняється від грецької? Ви знаєте? Я не знаю, тому вирішуйте самі, яке тлумачення цього топоніму вірне. І ще. Я чомусь думаю, що якщо добряче покопатись в літературі, то знайдете ще декілька версій походження назви Форос. Присилайте свої варіанти.
Жарти-жартами, але дуже ймовірно, що було тут колись грецьке поселення. В І ст. н.е. в цих місцях розміщувався невеликий гарнізон римлян, що охороняв дорогу через перевал.
В ХІІІ столітті генуезці закладають фортецю, яка дістає назву Форі. На території фортеці був зведений християнський храм. Згадка про Форі залишилась на старих морських картах генуезців. Після захоплення Криму турками фортеця й церква були повністю зруйновані. Було це в 1475 році.
В 1783 році Крим приєднує до своїх володінь Російська імперія і Катерина ІІ дарує землі в районі нинішнього Фороса Светлейшему князю Потьомкіну. Дарунки-дарунками, але документально ці землі не були належним чином закріплені за Григорієм Потьомкіним і згодом Олександр І вирішує, що землі ці належать державі. В „Светлейшого” їх відбирають.
До речі, про „Светлейшого”. Додаток „светлейший” до титулу князя ввів в Російській імперії Павло І. Це було обумовлено втратою значущі власне звання „князь”. Після розширення володінь імперії російські самодержці щедро нагороджують княжим титулом калмицьких, мордовських, черкеських, ногайських, татарських, грузинських і інших володарів. З другого боку старовинні княжі родини часто-густо бідніли й банкрутіли. Були випадки коли представники знатних родів, що мали титул князя служили дячками та попами. Деякі князі були прислугами у великих поміщиків що не мали знатного



походження. Значення титулу „князь” втрачало свій престиж. Після присвоєння титулу „князь” Олександру Меншикову (1707 рік) в Росії на протязі 90 років цей титул взагалі не присвоювався. Реанімували це високе дворянське звання, вже згадуваний Павло І та Катерина ІІ, ввівши престижний титул - светлейший князь. „Светлейшими” були генерал-прокурор П.Лопухін, генерал-фельдмаршал О.Суворов-Римнікський, вірменський патріарх І.Аргутинський, генерал від інфантерії М.Голеніщев-Кутузов ... . Але першим отримав в Російській імперії титул світлішого князя - віце-канцлер О.Безбородько, українець за походженням.
Повертаємось знову в Форос.

В даних про володарів Форосу в ХІХ столітті, повний бедлам.
Я так і не зрозумів, кому були даровані землі Форосу після того як їх забрали в Потьомкіна - чи то К.Наришкіну, чи то М.Раєвському. Вони обоє зустрічаються в літературі, як володарі цих місць. Я думаю, що спочатку був Наришкін (якщо взагалі був), а потім вже Раєвський. Ще я десь читав, що саме генерал Раєвський заклав парк в Форосі в 1885 році. Дурниця повна. Герой війни 1812 року, генерал від кавалерії М.М.Раєвський помер 16 вересня 1829 року. Та й володів він не зовсім Форосом, а невеликою садибою під назвою Тесселі, що була поруч з Форосом (може Наришкіни в той час Форосом володів?). Далі можна знайти інформацію, що в 1837 році помістям Тесселі володів син М.Раєвського – М.М.Раєвський-молодший, товариш Пушкіна. Саме йому була присвячена поема „Кавказький в’язень”. Раєвський-молодший був офіцером російського Кавказького корпуса, командиром Нижньогородського полку, а ще раніше полковником Сумського гусарського полку.
Далі цікавіше. Байт http://www.gpntb.ru пише:
„Все Раевские были большими любителями природы, хорошо знали ботанику, увлекались дендрологией, Н.Н. Раевский-МЛАДШИЙ (виділено мною) вместе с управляющим имением создал здесь редкостный парк, который и сегодня радует взгляд”.
Знову дурниця. Парк око може й милує, тільки М.М.Раєвський-молодший покинув грішну землю в 1843 році. А парк закладався в 1885-му. Принаймні той парк що „сегодня радует взгляд”.
Так. Задовбався я досліджувати генеалогічне дерево Раєвських і виправляти чужі помилки. Пишу далі те, в чому впевнений.
Відомо достеменно, що О.Кузнєцов придбав в районі Форосу 254 десятини землі в 1887 році. Він був людиною дуже заможною. Що б пак, найбільший торгівець чаєм в Російській імперії, власних чайних плантацій на Цейлоні та в Індії. Меценат, благодійник, любитель мистецтв. Грошей О.Кузнєцов на своє нове володіння не жалів, але опікувався він перш за все парком. Хоча та церква над Форосом (церква Воскресіння Христового), була побудована все тим же Олександром Григоровичем Кузнєцовим. Але про неї на іншій сторінці.
Парк.
Було повністю переплановано 300 гектарів землі (зараз парк займає 70 гектарів), що розташовані між берегом та підніжжям Байдарської височини. За п’ять років професор Ю.Клюйвер, садівники Альбрехт та Енко створили справжнє диво у Форосі.
Основу парку становили природні південно бережні ліси Криму, серед яких висаджували флору Азії, Америки та Європи (декілька сотень видів).




Територію фороського парку можна умовно розділити на три основні частини: нижню(приморську), середню та верхню(лісопаркову). В парку є один з кращих кримських гаїв ліванського кедру. Є гай сосни алепськоїї, є гай кипарисовий, є ще безліч інших екзотичних насаджень. Вік дерев – близько 120 років. Всі культури добре прижились, адже висаджувались вони в чорнозем, який спеціально привозився з Воронізької губернії.
Були прокладені штучні русла для струмків, створені каскади невеличких озер та водоспадів.

Зараз коли гуляєш по парку, то зовсім не відчувається Кримська спека. Дуже добре продумане водопостачання, і це при тому, що на початку будівництва відчувався досить сильний дефіцит води – на території саду було лише одне джерело.
Роботи були проведені колосальні. Затрати також. У Форосі можна почути легенду про те, що якось один з гостей спитав у О.Кузнєцова чи дорого йому обійшовся цей райський сад. Відповідь була така: „в стільки, в скільки складеться сума стокарбованцевих купюр, якими викласти всю площу саду”. Знаєте, я чомусь вірю цій легенді.

І останнє. Цікаво, скільки вже часу сидить цей дядько на пляжі санаторію „Форос”. Напевно розмірковує він над тим, кому з Раєвських вперше прийшла в голову думка про закладання на узбережжі Форосу одного з найкращих кримських парків.