Деякі вчені вважають, що місто отримало свою назву від однієї з гілок древлянських племен – племені житичів. А саме плем`я називалось так тому що полюбляло вирощувати жито. Всі інші версії про походження назви міста, крутяться навколо слів “мир”, “жито”, “жити”, “міряти”.
Але мирним життя на цій землі й не пахло. Землі древлян постійно були місцем сутичок між давньоруським князями. Так і гризлись вони за київський престол, аж поки в 1240 році не прийшли монголо-татари. На Українській Русі були спалені й зруйновані майже всі міста та містечка. Не оминула ця доля й Житомир.
Але місто знов було відбудоване й навіть було захищене новою фортецею. У 1320 році житомирську фортецю захопив литовський князь Гедимінт, й місто переходить під владу Литовського князівства. У ці ж роки почастішали набіги кочівників. Місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, на залишки яких ще і понині наштовхуються будівельники. Але ці оборонні споруди не дуже то й допомагали жителям Житомира.У 1399 році золотоординський хан Едигей розгромив військо литовського князя Вітовта, захопив і розграбував Житомир.
У 1444 році Житомир одержує магдебурзьке право. Місто поступово росло й розбудовувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і самим значним спорудженням був замок. Але, як будь-яке крупне місто, воно притягувало нападників. За словами літописця, «...без меры много зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 році. Повністю було зруйноване місто ханом Менгли-Гиреєм й в 1482 році. В першій половині XVI століття місцевий архітектор Семен Бабинський проводить роботи по укріпленню Житомирського замку. Перемуровуються його стіни, поглиблюються рови, що затоплювалися водою при обороні. По опису 1572 року, в ньому було 142 дворів, замок и старостинський палац.

Після Люблінської унії 1569 року Житомир потрапляє під владу Польщі. Місто на той час вже було досить значним економічним та католицьким вузлом Полісся. В 1596 році місту надається право на проведення двох ярмарок на рік, що пожвавлює торгівлю й покращує матеріальне положення населення.
Під час війни Богдана Хмельницького в 1648 році, місто було взяте запорожцями. А в 1651 році на північній околиці Житомира козацькі загони Івана Богуна розбили 17-тисячну армію польського князя Четвертинського. Тоді ж у місті побував й сам Хмельницький.
В 1686 році, коли Київ переходить до Росії, Житомир стає головним містом зменшеного Київського воєводства. В Житомирі діяло чотирі монастиря та дві духовні семинарії. До нашого часу збереглися келії єзуїтів, що були збудовані в 1724році. В 1737 – 1751 роках в місті будується Кафедральний собор Св.Софії з дзвінницею. В 1765 р. в ньому було 5 церквів (2 православні й 3 католицькі), великий палац та 285 будинків.

Коли вся Волинь була приєднана до Россії, Житомир стає уїзним містом, а в 1804 році, за “неимением в губернском г. Новоград-Волынске удобных зданий для присутственных мест”, стає центром Волинського намісництва. Місто починає інтенсивно розбудовуватись, центр забудовують кам`яними будівлями, відкриваються просвітні і культурні заклади: чоловіча гімназія, чотирьохкласове училище, пізніше пансіон шляхетних дівиць, бібліотека, театр. В 1838 році закінчується будівництво семінарського костьолу Св. Іоана з Дуклі, а в 1874 році – Преображенського кафедрального собору.

Преображенський собор побудований у візантійскому стилі з характерними рисами давньоруської архітектури XI—XII веков. Раніше на його місці була Василіанська церква. Висота собора сягає 53 метрів. На дзвінниці був встановлений головний дзвін вагою в 500 пудів. В будівництві собору приймали участь робітники, що зводили в 1818—1858 роках Ісакіївський собор в Петербурзі.
В 1865 році при міській бібліотеці створюється Житомирський краєзнавчий музей - скарбниця пам`ятників матеріальної і духовної культури краю.



.

У 1896 році була споруджена вузькоколійна залізниця Житомир—Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв`язала Житомир з Бердичевом і Коростенем.
Ну а потім була громадянська війна 1917 – 1921 років, під час якої влада у місті змінювалася тринадцять разів.
Після встановлення радянської влади в Житомирі відкривається багато нових промислових підприємств. В 1935 році відкрито залізничну лінію Житомир-Фастів, що зв`язала Житомир із Києвом.

Під час Другої світової війни за Житомир велися дуже жорстокі бої. При звільнені Житомира від німців, радянським військам доводилось двічі брати місто. Все це не могло не сказатись на місті. Житомир лежав в руїнах. Але після війни місто відбудувалось й зараз Житомир адміністративний центр однієї з найбільших областей України.

З Житомиром пов`язані біографії багатьох визначних осіб.
Активними провідниками культури на житомирській землі були поет А.Безіменський, драматург І.Кочерга, композитори В. Косенко, Б. Лятошинский, М.Скорульский, режисер В.Магар, фольклорист і хормейстер М.Гайдай
В Житомирі в 1909 році жив видатний російський письменник Купрін О. І.
У Житомирі почав трудове життя кінорежисер і письменник О. П. Довженко. В 1914-1917 роках він учителював у другому вищому початковому училищі. Ім`ям О. П. Довженко в 1954 році названо колишню Провіантську вулицю. У будинку № 51 по вулиці Путятинській він жив у 1919-1920 р. На меморіальній дошці - барельєф О. П. Довженко з бронзи і текст: «У 1914- 1921 р. у місті Житомирі жив видатний український радянський кінорежисер і письменник Олександр Довженко».
В Житомирі, на тихій Дмитрівській вулиці, у невеличкому будиночку народився майбутній Головний конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів Сергій Павлович Корольов. У цьому будиночку, що зберігся до наших днів, відкритий Меморіальний музей С. П. Корольова.
У експозиції музею більше двох тисяч експонатів. У кімнатах меморіальної частини музею за спогадами матері Сергія Павловича Марії Миколаївни Баланиної відтворена обстановка тих далеких років. Стіл, стільці, письмовий стіл, етажерка з улюбленими книгами, посуд, вишиті рушники, гасова лампа, рідкісні фото, сімейні реліквії.


.