І ще одне.
Виявляється село Гвізець має власний сайт і сайт дуже пристойний. Є на ньому інформація і про історію села, і про його власників, і про видатних земляків і про архітектурні пам’ятки та пам’ятники. Адреса сайту - http://gvozdets.if.ua/ . Рекомендую.

Тепер трохи від себе.
Перша письмова згадка про Гвіздець зафіксована в польських джерелах під 1373 роком, коли князь Станіслав Опольський «надає» Гвіздець Хоткові Лойовичу. Але, якщо я не помиляюся при в’їзді до села на стелі з назвою здається вказаний чомусь 1317 рік.
На початку XV століття Гвіздець належить Васькові Пептуковичу, в XVІ переходить до Бучацьких, а потім до Потоцьких.
Після Потоцьких до самої Другої Світової війни Гвіздцем володіють магнати Пузини. Саме з ними й пов’язана історія місцевого монастиря Бернардинів.

Перший костел в Гвіздці звів в 1475 році Ян Прокопович (хоча у власниках поселення він не значиться). Костел був дерев’яний і на початку XVІІ він був спалений татарами.
На початку XVІІІ ст. Міхал Пузина запрошує до Гвіздця бернардинців і зводить для них в 1715 році дерев’яний кляштор. В 1728 році цей кляштор також згорає і вдова Міхала Пузини Софія розпочинає будівництво вже мурованого костелу.
Збереглися також відомості, що приблизно в той же час Пузини допомагають місцевим євреям в зведенні синагоги. До речі, в середині XVІІІ ст. євреї складали більше половини мешканців Гвіздця.
Синагога ця не збереглася, а от кляштор бернардинів й зараз прикрашає Гвіздець.
Костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії та келії зводились на протязі 1723-1735 років, дзвіниця в 1776-1778, а в 1899-1902 вона перебудовувалась.
Внутрішнє убранство костелу й скульптурні композиції монастир одержав завдяки щедрим пожертвам католицької шляхти. Деякі з вцілілих скульптур, що прикрашали костел у Гвіздці експонуються зараз в Івано-Франківському художньому музеї. На них можна подивитись і на вже згадуваному сайті. Там же можна знайти дуже докладну інформацію про костел.

Ті ж скульптури, що збереглися на фасаді костелу, незважаючи на їх не найкращий стан, можуть вразити навіть людину далеку від естетики й мистецтва.

Вражають також і шикарно оздоблені портали.

http://www.gvozdets.if.ua/kostel/ :
«Костел розміщений на північ від ринку містечка Гвіздець і скерований на схід. Мурований з цегли, з використанням каменя, штукатурений. Однонефовий з мілким трансептом, не зовсім квадратовим презбітеріумом, замкнений прямою стіною.
До презбітеріуму від півночі прилягає прямокутна комора, а від півдня - захристія і стіни кляштору.
Неф типу стіноколонний має властиве прясло, до якого зі східного боку прилягає півпрясло, яке відрізняється через розбудовану артикуляцію стін і склепіння.

Так само із заходу є додатково продовжений такий самий вигляд на відстані, що служили для розміщення музичного хору, який з''єднується з вежами в їх основі.
…
Костел і кляштор знаходяться в занедбаному стані. Склепіння святині має вздовж глибоку тріщину, конструкція мурів порушена. На стінах у багатьох місцях обпала штукатурка і карнизи.

З майна залишилось на місці сильно пошкоджені структури вівтарів, а також рештка місць для органів.
Різьба в нішах фасаду надто понищена деревоїдами. Частина речей костельних свідомо знищена, частина ж - викинена в ставок, що поблизу.
Деяке обладнання в 1945 році було перевезено до монастиря бернардирів в Ліжаєвську.
…
Різьблена дерев''яна фігура Матері Божої Непорочної із верхньої частини фасаду перенесена до костелу і знаходиться в основі вежі.»

Двоярусна дзвіниця, що зустрічає Вас від дороги ще зберегла на собі скульптуру Богоматері й двох ангелів по боках. Дзвони, ясна річ, не збереглися. Вони були зняті ще під час Другої світової війни німцями.

Між дзвіницею й костелом на високій квадратній колоні в 1759 році на кошти Станіслава Пузини була встановлена різьблена з каменю скульптура Святого Яна з Дуклі, одного з найвизначніших монахів ордена бернардинів.

В 1888 році в монастирі сталася пожежа, наслідки якої ліквідовували на протязі 20 років. Під час першої світової війни костел був знову пошкоджений.
Постраждала також і споруда палацу Пузинів, де розміщувався австрійський військовий госпіталь. Та й весь Гвіздець зазнав чималих руйнацій, поблизу нього проходила лінія фронту.

Після війни, в 1919-1922 роках кляштор був відновлений й функціонував до 1945 року.
Потім за совітів в костелі влаштували склад, але схаменулися й розмістили в ньому спочатку лікарню, а потім музичну школу та бібліотеку.
Лише надійність й добротність мурування кляштора уберегли цю пам’ятку від повного знищення.

Після здобуття Україною незалежності в колишніх монастирських келіях влаштували духовне училище.