Пізніше півострів, де був розташований Херсонес стали називати Гераклійським п-вом. До речі, Херсонес теж перекладається з грецької, як “півострів”. Ну а, Таврійський, тому що місцевість цю, до приходу греків, населяли племена Таврів. Деякий час греки вимушені були співіснувати з варварськими племенами, але з розбудовую й укріпленням Херсонесу, вони потрохи видавлюють таврів з південо-західної частини Криму.
На початку ІІІ ст. до н.е. населення міста перевищувало 5000 осіб. Місто мало потужну оборонну систему з високими баштами й зовнішніми мурами. Це була самостійна республіка з повною державною атрибутикою – громадянство, власний суд, армія та флот, монета, с/г угіддя. Проводились свої спортивні турніри. Тільки боги залишались Грецькі (Зевси, Діоніси, Аполони, Артеміди).
В Херсонесі розвиваються промисли: виноробство, гончарство, рибальство. Але основний прибуток місту приносить торгівля. Херсонес дуже зручний й надійний перевалочний склад для купців. Тут перетинались торгові шляхи з Середземномор’я й з Азії. В місті працювали спеціальні чиновники - агораноми й астиноми, які слідкували за належним виконанням законів, що регулювали економічне й торгове життя полісу .

Поки Херсонес процвітав на Чорноморському узбережжі, в центральній та північній частині Криму скіфи створюють державне об`єднання з центром в Неаполі Скіфському (територія сучасного Сімферополя). ІІ ст. до н.е. відзначене постійними війнами Херсонесу з скіфами. Щоб вистояти в цьому протиборстві, Херсонес звертається по допомогу до Царства Понтійського. Понтійський цар Мітрідат відправляє в Крим війська під командуванням Діафанта. Військові дії 111 –107 рр. до н.е. приносять перемогу союзникам, але Херсонес юридично стає складовою часткою Понтійського держави. Хоча, фактично в місті залишилось самоврядування.

Після смерті Понтійського царя Мітрідата Евпатора в 63 р. до н.е., все Середземномор’я поступово переходить під владу Риму. Визнає верховенство Римської імперії над собою і Херсонес. А як наслідок цього верховенства - втрата демократичних принципів управління містом. В І-ІІІ ст. місто стає головною базою Римлян в Криму. В Херсонесі перебуває досить сильний військовий гарнізон, який при необхідності вів військові дії проти скіфів. Сам же Херсонес додатково укріплюється. Будуються нові храми, театр, бані. Вдосконалюється водогін, що постачав місто питною водою. Активно діяв в ті часи й порт.

В IV-V в Криму активізуються гуни. Херсонес і римляни всі свої сили зосереджують на боротьбі з ними. Продовжується також боротьба з Боспором. Ця боротьба підриває економічну могутність Херсонеса, починається спад торгової активності на півострові.
Розпадається й Римська імперія. Херсонес переходить під владу Візантії.
Політика Візантії була направлена на встановлення повного контролю над Середземномор’ям, а Херсонеський магаполіс був форпостом Константинопольських імператорів в Криму. Вся подальша історія Херсонесу, це історія протистояння Хазарському каганату, Київській Русі, печенігам, половцям, а пізніше туркам та татарам.
В 988 році Херсонес після тривалої облоги був взятий Київським князем Володимиром. Правда допоміг йому в цьому один місцевий зрадник – монах Анастас. Він підказав Володимиру ідею, про перекриття водогонів, які постачали обложений Херсонес водою. Знесилені захисники були вимушені здатися. Православні св`ященники зараз оправдують вчинок Анастаса, але як бути з порушенням ним клятви, що давав з давніх давен кожен житель Херсонесу - "...служити народу и радити йому найкраще й найбільш справедливе для держави й громадян".
Володимир після здобуття Херсонесу виторгував собі в наречені візантійську принцесу Анну, але для одруження на ній йому треба було похреститись. Хрестили його в Криму. А от, де саме – загадка. Хоча багато хто Вам буде розказувати, що хрестився Володимир в Херсонесі, але питання це дуже й дуже спірне. Ніхто переконливих доказів цього твердження до цих пір не навів.
Зате в Херсонесі поставлений зовсім недавно пам’ятник князю Володимиру. А стоїть він біля величного Володимирського Собору. До речі у Севастополі є ще один Володимирський собор, але про нього читайте на сторінці “Севастополь”.

Володимир після хрещення повернувся в Київ, а Херсонес продовжував своє існування під крилом Візантії. В Криму в ІХ ст. була створена Херсонська фема – військово-адміністративний округ на чолі зі стратегом, що призначався




Константинопольським імператором. В його підпорядкуванні були всі міські чиновники. Городяни займались своїми звичними промислами й потроху приторговували – шлях “з варяг в греки” проходив через Херсонес. Архітектура міста змінювалась мало, хіба що християнських храмів побільшало.
В ХІ-ХІІ ст. економічна активність Херсонесу трохи знижується, але стратегічне його значення для Візантії зберігається.
ХІІІ століття – це період занепаду Херсонесу. Турки-сельджуки хазяйнують в Причорноморрі й прибирають до рук транзитну торгівлю, спустошують вони своїми набігами й південний берег Криму. В 1223 році роблять набіг на Крим монголо-татари. З другої половини ХІІІ ст. торгівельні шляхи переміщуються в східну частину півострова, де закріплюються генуезці - Кафа(Феодосія), Солдайя (Судак). Під носом у Херсонеса виростає генуезька фортеця Чемболо(Балаклава). Тодішня столиця кримських татар –Солхат (Старий Крим) також стає крупним торгівельним центром.
В 1299 р. Херсонес був розорений татарським ханом Ногаєм. З середини XIV ст. Херсонес переходить під управління генуезців й життя в місті навіть пожвавлюється. Але в 1399 році хан Едигей спалює й руйнує Херсонес. Після цього удару, Херсонес Таврійський вже не оправився. В першій половині XV ст. це вже невеликий рибацький порт, який дуже скоро зачах.
В XVI ст. польський посол Мартин Браневський написав про Херсонес: “... Багате й славне місто греків ... стоїть пусте й знелюднине, воно являє собою одні руїни... “.

Аж через декілька століть, після заснування Севастополя, життя повертається в Херсонес. В 1827 році по ініціативі адмірала С.Грейга були проведені перші розкопки Херсонесу.
Перед Кримською війною проводив тут дослідження граф А.Уваров. В 60-ті роки ХІХ ст. розкопки Херсонеса проводили монахи заснованого тут монастиря св.Володимира. Але їх “розкопки” зводились в основному до добування каміння для будівництва монастирських приміщень та храмів.

В 1861 році був закладений собор св.Володимира. Автор проекту – архітектор Д.Гримм, керівник робіт по внутрішньому оздобленню – академік М.Чагін. Собор мав два яруса. На першому ярусі знаходились руїни базіліки, де як вважали церковники, хрестили Володимира, й церква св.Богородиці. На другому – церкви Володимира Великого й Олександра Невського. В закладці храму приймав участь великий князь Володимир Олександрович. Осв`ячений собор був аж в 1891-1892 роках.


.

Під час Другої світової війни в собор попала авіабомба й він залишався напівзруйнованим більше 50 років.
З 1888 року розкопками керує К.К. Косцюшко-Валюжинович. Зібрана ним колекція стала основою першого музею Херсонеса – “Склада местных ценностей”.

Після закриття радянською владою Свято-Володимирського монастиря (1924 рік), продовжувались широкі археологічні роботи на території Херсонесу. В 1978 році створюється Державний історико-археологічний заповідник. З 1994 року – Національний заповідник “Херсонес Таврійський”.


На мисі Херсонес є ще один цікавий об`ект – маяк з дзвоном

Такий маяк був і при греках. Він вказував дорогу морякам під час туманів в бухті. Є повір`я, що якщо стати під ним й загадати бажання, а потім вдарити в дзвін, то бажання здійснеться. Чи справді збувається – на знаю, не пробував.
Під час Кримської війни, дзвін зняли французи й відправили в Париж, як військовий трофей. Повернули його в Херсонес, вже після встановлення миру. Говорять, що він висів на Соборі парижської Богоматері.

Ну і на закінчення, ще одна світлина Херсонесу. Автор - Національний банк України