¬ 1976 роц≥ цьому населеному пункту був наданий статус м≥ста. ѕравда в 1976-91 роках назва його була Ц Ѕ≥локаменськ. Ќазву таку дали, тому-що на околиц¤х ≤нкерману розташовано три велик≥ кар`Їри, де добувають б≥лий вапн¤ковий кам≥нь. « нього був в≥дбудований весь —евастополь в повоЇнний пер≥од. ¬ м≥ст≥ Ї ще п≥дприЇмство по утил≥зац≥њ корабл≥в та п≥дводних човн≥в „орноморського флоту Ц Уцвинтар корабл≥вФ.

як ≥ будь-¤ке м≥сце на  римському узбережж≥, що маЇ зручну бухту, територ≥¤ нин≥шнього ≤нкерману, заселена дуже давно. Ќа л≥вому берез≥ р≥чки „орноњ, на гор≥ ”ч-Ѕаш (Утри головиФ), розв≥дане поселенн¤ тавр≥в (X-VII ст. до н.е.). ƒе¤к≥ ≥сторики вважають, що в п≥зн≥ш≥ часи тут було давньогрецьке м≥сто ™впатор≥й, що належало до ’ерсонеського мегапол≥су( ≤≤Ц≤ ст.. до н.е.). ѕот≥м поселенн¤ мало назву  тенус, ƒорос, ƒорас, ƒор≥. “ут були влаштован≥ спочатку грецьк≥, а пот≥м римськ≥ каменоломн≥. ¬ —ередземноморр≥ дуже ц≥нувавс¤ м≥сцевий б≥лий вапн¤ковий кам≥нь.
«а христи¤нськими легендами саме в ц≥ каменоломн≥ був засланий при римському ≥мператор≥ “ро¤н≥ (98-117 роках) римський папа  лимент.
ƒек≥лька сл≥в про цього  лимента. «а христи¤нськими церковними догмами (¤к≥ заперечують багато ≥сторик≥в) в≥н прийн¤в хрещенн¤ в≥д апостола ѕетра й стаЇ ревностним христи¤нином. ¬ 90-х роках нашоњ ери в≥н стаЇ чи то трет≥м, чи то четвертим, –имським ѕапою. …ому приписують авторство Уѕосланн¤ до коринф≥¤нФ. ¬се було б добре, але  лимент чимось прогн≥вив ≥мператора “ро¤на й той в≥дправл¤Ї його на береги  римського ≤ракл≥йського п≥вострова в каменоломн≥. јле й тут  лимент продовжуЇ сотн¤ми навертати на христи¤нський путь й раб≥в, й жител≥в ’ерсонесу, й солдат –иму. ’рестить в≥н до 500 чолов≥к на добу.
ƒбаючи про простих труд≥вник≥в каменоломень, що страждали в≥д спраги, в≥н молитвами добиваЇтьс¤ утворенн¤ джерела пр¤мо з≥ скали. “ут й зараз Ї джерело, ¤ке монахи називають джерелом св¤того  лимента ( але той фонтан насправд≥ влаштований в ’≤’ ст.). “ро¤н все ж вир≥шуЇ стратити непок≥рного папу й за його наказом  лимента прив`¤зують до ¤кор¤ й топл¤ть в сучасн≥й  амишов≥й бухт≥ недалеко в≥д ’ерсонесу. «а церковними переказами п≥сл¤ його смерт≥, кожний р≥к пот≥м, води „орного мор¤ розступалис¤ й христи¤ни могли бачити нетл≥нн≥ мощ≥ св.  лимента на дн≥ морському. “ак було до 868 року, поки  ирил ≥ ћефод≥й, що прибули в ’ерсонес, не п≥дн¤ли його мощ≥ з мор¤. „астину мощей привезли в –им, де папа јндр≥ан ≤≤ кладе њх в базил≥ку св.  лимента ( вони лежать там



й до наших дн≥в), а голову залишають в ’ерсонес≥. ѓњ н≥бито через сто з лишн≥м рок≥в забираЇ до  иЇва кн.¬олодимир й пом≥щаЇ њњ в ƒес¤тинн≥й церкв≥ (зараз вона знаходитьс¤ в  иЇво-ѕечерськ≥й лавр≥).
¬ самих же колишн≥х каменоломн¤х починають селитись монахи й створюЇтьс¤ скит, де дуже поважали  л≥мента.

« ≤нкерманським монастирем пов`¤заний культ не т≥льки ѕапи  л≥мента, а й ≥ншого –имського ѕапи, що перебував в заслан≥ на  римськ≥й земл≥, папи ћарт≥на. ÷ей папа зайн¤в вищу церковну посаду в 649 роц≥. ¬ той час загниваюча –имська ≥мпер≥¤ була захоплена черговою њретичною теч≥Їю Ц моноф≥льством. ћоноф≥льством захоплювались ≥ ≥мператор  онстант ≥ патр≥арх  онстантинопольський. ¬ 655 роц≥ вони на пару звинувачують папу римського в зносинах з —арацинами й спроваджують його в ’ерсонес, де той ≥ помираЇ в 655 роц≥. ’оча папа ћарт≥н ≥ був похований в  онстантинопол≥, то все ж в≥н чомусь дуже поважавс¤ ≥нкерманськими монахами. јле до монах≥в, ми повернемось трохи п≥зн≥ше.

¬ VI-VII стол≥тт¤х в ≤нкерман≥ звод¤тьс¤ перш≥ укр≥пленн¤, що належали ’ерсонесу. јле в≥домост≥ про могутню фортецю, залишки ¤коњ залишились й зараз, в≥днос¤тьс¤ до XV стол≥тт¤. ¬ 1427 роц≥ христи¤нське кн¤з≥вство ‘еодора, одне з трьох державних утворень тод≥шнього  риму (були ще √енуезьк≥ колон≥њ та  римське ханство), зводить фортецю  алам≥ту Ц У’орошу пристаньФ.

 н¤з≥вство ‘еодора жило у в≥дносному мир≥ з  римським ханством, але вело запекл≥ в≥йни з генуезькими колон≥¤ми за вих≥д до зручних морських бухт та за контроль над кримською торг≥влею.  н¤з≥вство змогло створити д≥йсно серйозного конкурента генуезьк≥й  аф≥ на баз≥ своЇњ фортец≥  алам≥та. —ама фортец¤ не була пристосована до пост≥йного проживанн¤. “ут знаходивс¤ в≥йськовий гарн≥зон та склади з товарами, що в≥дправл¤лис¤ або прибували в порт јвл≥та. ÷ей порт знаходивс¤ в бухт≥ п≥д фортецею й все житт¤ було зосереджене тут. јвл≥та була в сп≥льному управл≥нн≥  римського ханства й ‘еодори й пропускала через себе велик≥ обс¤ги товар≥в, що досить сильно п≥дривало економ≥чну могутн≥сть генуезьких порт≥в.



.

Ќайближча колон≥¤ √енуњ була в нин≥шн≥й Ѕалаклав≥ Ц фортец¤ „ембало. ‘еодора в 1433 роц≥ вир≥шуЇ л≥кв≥дувати небезпечного конкурента. јле п≥сл¤ захопленн¤ „ембало феодор≥тами, √ену¤ формуЇ сильну арм≥ю ≥ флот й не т≥льки в≥дбиваЇ „ембальську фортецю, а й вдаЇтьс¤ до осади  алам≥ти. «ахисники  алам≥ти вноч≥ таЇмно покидають своњ укр≥пленн¤ й в≥дход¤ть в гори. ѕот≥м генуезц≥ починають в≥йськов≥ д≥њ проти  римського ’анства, але в вир≥шальн≥й битв≥ були розбит≥ ’аджи √ераЇм.  алам≥та знов стаЇ портом ‘еодори.

¬ 1475 роц≥ “уреччина захоплюЇ все  римське узбережж¤.  н¤з≥вство ‘еодоро поступово припин¤Ї своЇ ≥снуванн¤.

“урки перейменовують фортецю й порт на ≤нкерман ( ≤н Ц по турецьк≥ УпечераФ, ≤нкерман Ц Упечерна фортец¤Ф). ¬ к≥нц≥ XVI Ц на початку XVII стол≥ть османи перебудовують й укр≥плюють фортецю, насипають оборонний земл¤ний вал. ‘ортец¤ продовжуЇ виконувати функц≥њ оборонноњ споруди й склад≥в. Ќа њњ територ≥њ було всього дес¤ть будинк≥в, кр≥посн≥ ст≥ни до двох метр≥в товщиною з`Їднували ш≥сть веж. Ќаселенн¤ ж, ¤к ≥ ран≥ше селилось на узбережж≥ бухти.
“урки в≥дновлюють добуванн¤ вапн¤ка в каменоломн¤х.

¬ XVI стол≥тт≥ ≤нкерманську фортецю описував польський посол до кримського хана ћартин Ѕроневський. ¬ XVII ст. в ≤нкерман≥ побував турецький мандр≥вник ≈вл≥¤ „елеб≥, в≥н згадуЇ в своњх описах маленький христинський храм на плато коло фортец≥.
¬и¤вл¤Їтьс¤ вс≥ ц≥ неспок≥йн≥ роки христи¤ни проживали в м≥сц¤х де трудивс¤ в каменоломн¤х св.  лимент. “ут селились й кор≥нн≥ христи¤ни  риму й ем≥гранти з ¬≥зант≥њ, що осел¤лись тут з час≥в ≥коноборчества в  онстантинопол≥. Ќезважаючи на мусульманський характер пан≥вного населенн¤  римського п≥вострова, христи¤нськ≥ св`¤тин≥ продовжували своЇ ≥снуванн¤ ≥ нав≥ть розширювали своњ волод≥нн¤.
јле п≥сл¤ рос≥йсько-турецьких воЇн XVIII ст. житт¤ христи¤нського населенн¤  риму почало ускладнюватись. ¬ 1778 роц≥ за ≥н≥ц≥ативи  атерини ≤≤, зд≥йснюЇтьс¤ переселенн¤ христи¤н  риму в п≥вденн≥ губерн≥њ –ос≥њ. —ама ≥мператриц¤ в≥дв≥дала ≤нкерман в 1787 роц≥.
ƒо реч≥, багато ≥сторик≥в вважають катериненське переселенн¤ великою помилкою –ос≥њ.  р≥м занепаду христи¤нських св¤тинь, в тому числ≥ й ≤нкерманського монастир¤, та масового вињзду мусульман, п≥сл¤ остаточного приЇднанн¤  риму до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ,  рим початку ’≤’ стол≥тт¤ був знелюднений. ≤мпер≥¤ вимушена була заохочувати зворотне переселенн¤ народ≥в й заселенн¤ кримських земель слов`¤нами. Ќа в≥дновленн¤ чисельност≥ жител≥в  риму п≥шло б≥льше 50-ти рок≥в
¬ 1850-1852 роках монастир в≥дновлюЇтьс¤ —инодом й отримуЇ назву ≤нкерманський скит св¤тих  лимента та ћартина. ¬ той час будуютьс¤ наземн≥ церкви, житлов≥ прим≥щенн¤ дл¤ монах≥в та паломник≥в. ¬ 1852 роц≥, на кошти купц¤  расильникова, був в≥дновлений ≥ осв`¤чений головний монастирський храм.

ѕ≥д час  римськоњ в≥йни ≤нкерманська фортец¤ ≥ монастир використовувалась рос≥йською арм≥Їю при оборон≥ —евастопол¤. ≤нкерманське бойовище в≥дбулось в жовтн≥ 1854 роц≥. ¬ 1855 роц≥ на м≥сц≥ захороненн¤ загиблих була влаштована братська могила та побудована капличка.
¬ 1875 роц≥ було зак≥нченн¤ буд≥вництво зал≥зничноњ г≥лки Ћозова¤ Ц —евастополь. ¬она пройшла по територ≥њ колишньоњ каменоломн≥ та по територ≥њ монастир¤. ¬с≥ пасажири севастопольських пот¤г≥в, зараз, пр¤мо з в≥кон вагон≥в, можуть побачити химерн≥ н≥ш≥ чернечих кел≥й на вапн¤кових ст≥нах кар`Їру.
¬ 1891 роц≥ пр¤мо п≥д фортечною скалою, був побудований готель дл¤ паломник≥в.
¬ 1917 роц≥ в монастир≥ перебувало 25 монах≥в та 122 послушника.  р≥м наземних храм≥в в монастир≥ нал≥чувалось близько 200 печер.

¬ 1920 роц≥ земл≥ монастир¤ нац≥онал≥зуютьс¤, а монахи загон¤ютьс¤ в арт≥ль. ѕочинаючи з 1924 року церкви й печерн≥ храми ≤нкерманського скиту закриваютьс¤ б≥льшовиками. 8 березн¤ 1932 року монастирське майно було передане —евастопольському музейному об`Їднанню. ¬ тому



ж роц≥ в печерн≥й церкв≥ св.ћартина була влаштована музейна експозиц≥¤, але в 1936 роц≥ њњ закривають, так ¤к експонати стали псуватись, через високу волог≥сть.
ѕ≥д час оборони —евастопол¤ у ƒруг≥й св≥тово≥й в≥йн≥ в печерах монастир¤ перебував штаб 25-њ „апаЇвськоњ стр≥лецькоњ див≥з≥њ. Ќа територ≥њ монастир¤ була влаштована могила загиблим при оборон≥ воњнам.
ѕ≥сл¤ в≥дходу рад¤нських в≥йськ з ≤нкерману, 30 липн¤ 1942 року були з≥рван≥ в≥йськов≥ склади, що розм≥щувались в каменоломн¤х. … зараз вздовж дороги на —евастополь розкидан≥ велетенськ≥ брили, ¤к насл≥док того вибуху.
¬ 1949 роц≥, на потреби в≥дновлюваного —евастопол¤, в кар`Їрах стали добувати б≥лий ≥нкерманський кам≥нь в≥дкритим способом. ¬ старих штольн¤х влаштован≥ погреби ≤нкерманського винзаводу.
¬ 1991 роц≥ в≥дновив свою д≥¤льн≥сть ≤нкерманський скит, правда тепер в≥н називаЇтьс¤ —в¤то- лиментовський чолов≥чий монастир. ѕатр≥архат Ц ћосковський.
‘ортец¤  алам≥та зараз Ї ф≥л≥алом ’ерсонеського запов≥дника.