олись, приблизно 150 млн. рок≥в тому, тут був д≥ючий вулкан. «араз кратер його знаходитьс¤ на дн≥ мор¤. ј ми можемо побачити дивовижн≥ природн≥ монументи, що утворила природа за час, в≥дколи вулкан згас.
“ут зн≥малось безл≥ч ф≥льм≥в. Ќу, а ¤к же к≥ношникам не використати в≥дом≥ "«олот≥ ворота", "„орт≥в перст", "ѕр¤н≥чного п≥вн¤". ’имерних скель на  арадаз≥ превелика к≥льк≥сть.

ўоб не видумувати те, що вже написано, приведу статистичн≥ та дов≥дков≥ дан≥ з дек≥лькох пут≥вник≥в:
У арадазький природний запов≥дник (до 1997 р.  арадазький державний запов≥дник) ≥снуЇ вже 20 рок≥в. ѕроте ≥стор≥¤ його створенн¤ нал≥чуЇ б≥льш н≥ж 70, а вивченн¤ природних особливостей г≥рськоњ групи  арадаг понад 200 рок≥в.
–озташований запов≥дник у п≥вденно сх≥дн≥й частин≥  римського п≥вострова на в≥дстан≥ 36 км на п≥вденний зах≥д в≥д м.‘еодос≥њ м≥ж ќтузькою на п≥вденному заход≥ ≥  октебельською долинами на п≥вн≥чному сход≥, м≥ж населеними пунктами  октебель, ўебетовка,  урортне.
÷е один з найприм≥тн≥ших та мальовничих куточк≥в  риму. ¬≥домий досл≥дник “авриди  . ≤. √аблиць, а пот≥м академ≥к ѕ. —. ѕаллас першими звернули увагу на своЇр≥дну, екзотичну красу  арадагу. ј. ј. ѕрозоровський √ол≥цин у 1881 роц≥ ви¤вив його вулкан≥чне походженн¤, а ј. ≈. Ћагор≥о склав першу геолог≥чну карту  арадагу. ѕроте т≥льки з орган≥зац≥Їю у 1914 роц≥ “. ≤. ¬¤земським  арадазькоњ науковоњ станц≥њ з`¤вилась можлив≥сть проводити тут систематичн≥ науков≥ досл≥дженн¤ ≥ постало питанн¤ про запов≥данн¤  арадагу. ¬перше науково обгрунтував це у 1922 роц≥ академ≥к ќ. ј. ѕавлов, ¤кий вважав, що ориг≥нальн≥ форми рельЇфу та пейзаж≥ його можуть посперечатис¤ з найв≥дом≥шим у св≥т≥ …Їллоустонським нац≥ональним парком —Ўј. —початку  арадаг отримав статус пам`¤тки природи м≥сцевого, пот≥м республ≥канського значенн¤, а в 1979 роц≥ за р≥шенн¤м ”р¤ду ”крањни державного запов≥дника.
ѕлоща  арадазького природного запов≥дника становить 28,742 км2, куди входить 8,091 км2 акватор≥њ „орного мор¤. ќхоронна зона включаЇ середпьов≥кове поселенн¤ “епсень площею 9,4 км2.


.

Ћандшафт запов≥дника особливо вражаЇ своњми незвичайн≥стю ≥ самобутн≥стю. ÷е залишки величного вулкан≥чного масиву юрського пер≥оду, до ¤кого п≥дход¤ть степи р≥внинного  риму. ¬улкан Ї природним музеЇм м≥нерал≥в сердол≥ку, халцедону, агату, ¤шми, р≥зноњ форми ≥ в≥дт≥нк≥в застиглоњ лави, що справл¤Ї на в≥дв≥дувач≥в незабутнЇ враженн¤.

ƒуже мальовничою Ї ≥ берегова смуга запов≥дника з численними, надзвичайноњ краси затишними бухтами з прозорою водою, що оточен≥ стр≥мкими скел¤ми.
 л≥мат  арадагу Ї перех≥дним в≥д субсередземноморського до степового, пом≥рно теплого, сухого, характерного дл¤ степовоњ частини  риму. —ередн¤ температура лютого дор≥внюЇ +1,5 ∞—, липн¤ + 23,8 ∞— при абсолютному максимум≥ + 40 ∞— ≥ м≥н≥мум≥ 24 ∞—. ѕер≥од ≥з сн≥говим покривом у прибережн≥й зон≥ триваЇ в середньому 21 день, а в горах до 65 дн≥в. “емпература води в мор≥ зм≥нюЇтьс¤ в≥д 5 до 22 ∞—.
–ослинний св≥т  арадагу надзвичайно багатий ≥ представлений трьома по¤сами:
1) в≥д р≥вн¤ мор¤ до 250 м степ≥в, чагарник≥в ≥ р≥дкол≥сс¤;
2) до 450 м пухпастодубових л≥с≥в ≥
3) вище 450 м скельнодубових ≥ грабових л≥с≥в.

Ќижчих рослин тут нал≥чуЇтьс¤ 538 вид≥в, у тому числ≥ 111 пр≥сноводних д≥атомових водоростей, 87 синьозелених водоростей пр≥сноводних водойм та 40 ірунтових, 63 види ф≥то патогенних гриб≥в, 94 лишайник≥в, з ¤ких 6 занесено до „ервоноњ книги ”крањни. ÷е порела водоростепод≥бна, летар≥ела переплутана, пармер≥¤ грубозморшкувата, торнабеа щитопод≥бна та ≥нш≥.
¬ищих судинних рослин тут 1169 вид≥в, що становить 46 % флори  риму. « них 74 Ї ендемами (астрагали зверхуволосистий та под≥бний, еремур ёпге, роговики товстуватий та Ўмальгаузена, ремнепелюсник коз¤чий, клен —тевена, ластовень кримський, роман стерильний, шавл≥¤ скаб≥озолиста, чебрець ƒзевановського, роговик Ѕ≥берштейна тощо), 61 вид занесено до „ервоноњ книги ”крањни ≥ 28 до ™вропейського червоного списку.
–ослинн≥сть запов≥дника представлена широколист¤ними л≥сами з дуба пухнастого, граба, ¤сена, р≥знотравно ковилово злаковими степами, шибл¤ковими та фр≥ганоњдними угрупованн¤ми, ¤л≥вцевими та ф≥сташко дубовими р≥дкол≥сс¤ми. ƒо «еленоњ книги ”крањни занесено формац≥њ ¤л≥вцю високого, ф≥сташки туполистоњ ≥ степовоњ, угрупованн¤ з ковил Ѕрауцера, понт≥йськоњ, асфодел≥ни кримськоњ, п≥вон≥њ тонколистоњ.

.

Ќе менш р≥зноман≥тним Ї ≥ тваринний св≥т  арадагу. Ћише наземних безхребетних тут понад 2300 вид≥в, метелик≥в 1650 вид≥в, 51 з ¤ких занесено до „ервоноњ книги ”крањни, 16 до ™вропейського червоного списку. ” „ервону книгу ”крањни занесено богомола емпуза смугастого, аскалафа строкатого, жужелицю молюскоњда, вусача чорнокрила  еллера, бджолу тесл¤ра ф≥олетову, дибку степову, емб≥ю рел≥ктову, метелик≥в калл≥маха, бражника кроатського, карликового, шовкопр¤да Ѕалл≥она, совку “рейчке та ≥нших. « 8 вид≥в плазун≥в 4 значатьс¤ в „ервон≥й книз≥ ”крањни, 1 у ™вропейському червоному списку.
” запов≥днику зареЇстровано 210 вид≥в птах≥в, 31 з ¤ких занесено до „ервоноњ книги ”крањни, 4 види до ™вропейського червоного списку. ÷е чубатий баклан, балобан, сапсан, орлан б≥лохв≥ст, гриф чорний, деркач, крохаль довгоносий, лунь польовий, реготун чорноголовий, сип б≥логоловий та ≥нш≥.
‘ауна ссавц≥в нал≥чуЇ 29 вид≥в, з них 11 занесено до „ервоноњ книги ”крањни, 1 до ™вропейського червоного списку. “ут вод¤тьс¤ лисиц¤, кабан, козул¤, куниц¤ кам''¤на, б≥лка, заЇць русак, њжак, б≥лозубка мала. –≥дк≥сн≥ тварини трапл¤ютьс¤ в малодоступних м≥сц¤х. ÷е рукокрил≥ п≥дковоноси малий ≥ великий, н≥чниц¤ трикол≥рна, широко вух Ївропейський, нетопир середземноморський; серед морських тварин дельф≥ни (афал≥на, азовка, б≥лобочка чорноморська).
” загальних рисах морська б≥ота запов≥дника представлена типово чорноморською флорою (454 види) ≥ фауною (близько 1000 вид≥в). Ќал≥чуЇтьс¤ 118 вид≥в м≥кроскоп≥чних д≥атомових водоростей, 182 вили макроф≥т≥в, з них зелених 45, бурих 45, червоних 92 види. ƒо „ервоноњ книги ”крањни занесено 5 вид≥в водоростей д≥кт≥ота дихотом≥чна, кладостефус губчастий, немал≥он глистопод≥бний тощо. « ¬9 вид≥в риб 9 Ї р≥дк≥сними б≥луга чорноморська, лосось чорноморський (занесений також до ™вропейського червоного списку), морський коник чорноморський, зубарик звичайний, п≥скарка бура й с≥ра, бичок рижик звичайний, морський п≥вень, арноглос. « ракопод≥бних до „ервоноњ книги ”крањни занесено морського крота, ксанто пореса, краб≥в грав`¤ного, волохатого, мармурового, ¤к≥ Ї морськими сан≥тарами. ƒо перел≥чених треба додати ще 200 вид≥в бснтосних тварин, з них 109 паразит≥в риб, 113 вид≥в зоопланктону тощо. Ќа початку 80 х рок≥в вселивс¤ гребневик мнем≥опсис ендем≥к атлантичного узбережж¤, ¤кий поњдаЇ ≥кру та личинки чорноморських риб. ¬ останн≥ роки морськ≥ екосистеми зазнали пом≥тних негативних зм≥н внасл≥док забрудненн¤ „орного мор¤ хлорорган≥чними сполуками, нафтопродук гами. ѕорушуЇтьс¤ репродуктивна здатн≥сть г≥дроб≥онт≥в, зокрема риб, зникають р≥дк≥сн≥ види.Ф

ўось забагато ≥нформац≥њ. јле, що маЇмо те маЇмо.

Ќа зах≥дних своњх кордонах запов≥дник межуЇ з селищем  урортне, а за тим селищем рок≥в дес¤ть тому був чудовий оазис дикого в≥дпочинку з нудистський пл¤жем Ц дуже зручна бухточка. ¬ студентськ≥ роки, дек≥лька рок≥в п≥др¤д, ¤ в≥дпочивав там. ћожна було поставити палатку або на самому берез≥, або м≥ж пагорбами, або в Узеленц≥Ф Ц невеличкому клаптику з досить густими заросл¤ми. “ам в≥дпочивали справжн≥ туристи, ¤к≥ старались дуже дбайливо ставитись до природи. ѕо вечорам в бухт≥ завжди можна було почути г≥тару , а ставленн¤ в≥дпочиваючих один до одного було вельми дружелюбне.

’оча зустр≥чались ≥, так би мовити, - УнеформалиФ. јле њх було мало й до них ставились досить поблажливо. Ќажаль вже в 2001 роц≥, в бухт≥ вже все було загажено цими УнеформаламиФ. ÷е переважно були московськ≥ панки, х≥пп≥ й прост≥ наркомани. У«еленкуФ майже всю вирубали, а схили г≥р засрали (в пр¤мому смисл≥ слова). Ќормальних в≥дпочиваючих в т≥й бухт≥ вже не було. ј дуже жаль...