Дуже дивно, але сучасні туристичні маршрути обходять стороною це селище. В кращому випадку туристам покажуть з дороги костел, що височіє на пагорбі по праву руку від автотраси, якщо Ви їдете до Луцька. Якщо дозволить темп подання інформації, то згадають про церву, що розміщена зліва від траси. І лише деякі екскурсоводи згадають про залишки палацу Чарторийських, що зберігся в Клевані. Остання пам’ятка, як на мене заслуговує на найбільшу увагу, тому що вся історія Клевані пов’язана з іменами саме кількасотлітніх володарів Клевані - князів Чарторийських.

Але про все по-порядку.
Місцевість ця була заселена з давніх давен – на території Клевані виявлені залишки поселення доби бронзи (І тисячоліття до н.е.) в якому були виявлені кам`яні сокири, наконечники стріл, зернотерки та інші причандали. Досліджені також залишки давньоруського городища.
В “Історії міст та сіл Української УРСР, Рівненська область” пишеться, що в додатку до “Повісті времінних літ” (Через своє профанстфо вперше чую про якийсь додаток до цього літопису???? – Кифоренко С.) “...згадується населений пункт Коливань під 1113 роком. На думку деяких істориків , вона тотожна з містечком Клевань”
Господи!... Ну, невже в тому “додатку” згадується “населений пункт”? Чому не написати дослівно як називалась Клевань-Коливань в тому злощасному “додатку”? Написали б ще так:
“ Князь такой-то вышел с дружиной с княжего града такого-то и подошел к поселку городского типа Колывань... А в поселке том был воєвода такой-то, а интересы трудового пролетариата отстаивал секретар подпольной ячейки большевиков кожемяка такой-то... ”
Йо... Ну коли вже видадуть в незалежній Україні нормальну “Історію українських міст та сіл”? Без політичної заангажованості... без класових протистоянь... без замовчувань історичних важливих подій ...?



Ну була ж реальна історія в кожного села, містечка, міста. Ну були ж в багатьох поселеннях власники... Ну історичні реалії такі були... Ну напишіть, шановні історики, реальну історію нині занедбаних п.м.т., а колись квітучих міст...

Вибачаюсь за емоції! Поїхали далі.
Продовжимо розповідь про одне з найбільш процвітаючих колись міст Волині – Клевань.
Отже “населений пункт Коливань” повинен завдячувати своєму становленню й розквіту литовсько-польському магнатському роду Чарторийських.
В 1315 році Великим князем Литовським стає Гедимін (Гедимінас)- дуже войовничий і розумний князь. Його син Ольгерд виголошує девіз, що “вся Русь просто повинна належати литовцям”. Справи зі словами у Ольгерда (Альгердаса) не розходилися. Вже в 1362 році він займає Київ. Майже вся правобережна Україна, в тому числі й Волинь опиняється під владою литовців.
Нащадок Ольгерда – Свидригайло, в 1446 році, дарує Михайлу Васильовичу Чарторийському “имение в Луцкому повіті монастир святого Ніколи на Клеваніі над Стублем же”

Князі Чарторийські (Чарторижські, Чарториські) це представники великого литовського княжого роду що отримали своє прізвище від родової маєтності Чарторийськ на р.Стир. Засновник роду - Василь Костянтинович, син Костянтина Ольгердовича (... – 1386 або 1393 або навіть 1416), князя Чарторийського й Чернігівського. В другому коліні виділяється існуюча й понині, так звана, волинська гілка їх роду, що йде від вже згадуваного Михайла Васильовича. В свою чергу ця гілка також розділилась на дві лінії: старшу – Чарторийську від Олександра Васильовича (згасла в ХVII столітті) й молодшу – Клеваньську від Івана Васильовича.
В другій половині ХV столітті Михайло Чарторийський закладає на правому березі р.Стубла мурований замок, що оточували рукотворні водяні рови. В 1495 році завершує будівництво клеванського замку вже його син Федір Михайлович. Від тієї забудови до нашого часу збереглися східна й західні вежі.

4-томник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» так описує замок:
“Сохранились восточна и западня башни, мост и три корпуса.
Башни кирпичные, пятиугольные в плане. Толщина стен около 3,8 м. Восточная сохранилась на высоте четырех ярусов, западная с напольной стороны имеет три с половиной яруса. Стены прорезаны бойницами. Въезд в замок осуществляется по кирпичному арочному четырехпролетному мосту на высоких пилонах, перекинотому через глубокий ров. Корпуса кирпичные, прямоугольные в плане, 2- и 3-этажные с подвалами, образуют восточную, северную и северо-западную стороны замка, замыкаются с западной стороны башней. Корпус, образующий северный угол замка, - наиболее древний. Это перестроенная надвратная башня. В его первом ярусе расположены замковые ворота, проезд их перекрыт полуциркулярным сводом. Крайнее восточное здание укреплено тремя контрфорсами. Толщина стен наиболее древней части застройки колеблется от 1 до 2,5 мм.”

Черговий власник Клевані, Єжи (Юрій) Іванович Чарторийський (1550 - 1630) після переходу в католицизм будує в Клевані дерев`яний костел. В 1610 році на його місці закладається новий мурований храм. Будівництво його було завершено в 1630 році. Він досить добре зберігся до наших днів і його чудово видно з автотраси.

Благовіщенський костел побудований в стилі раннього бароко з шикарним декорованим фасадом. В костелі довгий час була усипальниця Чарторийських. Після реставрацій 1747, 1830 та 1901 років костел дещо втратив свою первозданність. До того ж реставрація, що почалася після отримання Україною незалежності повністю не завершена. Але все одно незважаючи на свій 400-літній вік костел виглядає дуже добре.

В 1632 році Єжі (Миколай) Юрійович Чарторийський (1585 – 1661) – князь Чарторийський, каштелян Волинський (1633), воєвода Подільській (1655), воєвода Волинський (1657), передає замок у володіння отців-єзуїтів, які в свою чергу після деякої реставрації влаштовують на його території єзуїтську колегію. В 1652 році Клевань була спалена татарами, але замок вистояв.

Король польський, Ян Казимір, 30 березня 1654 р. надає Клевані статус міста - Магдебурзьке право. На гербі и печатці міста був зображений Св.Михаїл. В місті діяли пекарський і ткацький цехи. Клевані надається право на проведення січневого й вересневого ярмарку. Хоча те що місто являлось значним торговим центром Волині й до надання Магдебурдії, свідчать знахідки на території Клевані польських, литовських та чеських монет XIV – XV століть.

Місто живе й розвивається. Тут бували Карл ХІІ та Петро І.

Православна громада уживалась з католиками. В 1777 році за Казимежа Костки Чарторийського, в Клевані зводиться мурована церква Різдва Христового.

«Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР»:
«Главный фасад решен в строгих формах классицизма, оформлен глухим пилястровым портиком тосканского ордера с треугольным фронтоном, завершен аттиком, центральная часть которого решена в виде высокого полуциркулярного фронтона с люнетом о тимпане. Композиция фасада дополнена большим прямоугольным окном с арочной перемычкой, обрамленным простыми наличниками с импостами. Другие фасады имеют по одному высоко расположенному круглому окну. Углы объемов подчеркнуты лопатками. В середине ХІХ в. средняя часть сооружения перекрыта небольшим деревянным верхом, высотно разделяющим внутреннее пространство в традициях украинского деревянного зодчества.»

В 1844 році біля церкви Різдва була зведена мурована дзвіниця.
По другому поділу Польщі між Росією, Прусією та Австрією в 1793 році Волинь відходить до Романових.
В 1817 році в палаці Костянтин Чарторийський влаштовує польську гімназію, але проіснувала вона лише до 1831 року. Потім на протязі 1834-1836 років тут також діяв навчальний заклад, але не довго.
В 1860 році Чарторийські продають Клевань удільному відомству. В палаці деякий час розміщувалось управління маєтками царя Олександра ІІ.
В 1866 році Клевань стає волосним центром.
“Історія міст та сіл УРСР, Рівненська область”:
“Чимале значення для розвитку Клеваны мало прокладання залізничної колії Київ – Брест у 1873 році. Тоді починає розвиватися ще Клевань Друга, де поселяються робітники, службовці, які працювали на залізниці. Сприяло розвитку Клевані Другої і прокладена у 1882 році залізниця Степань – Клевань.
Спорудження шосейної дороги і залізниці зумовило збільшення кількості населення Клевані. Коли в 1889 році в містечку проживало 3226 чоловік, то у 1897 році вже 4230 чоловік. Пожвавлюється економічний розвиток Клевані. З 1913 року починають діяти металообробна майстерня, водяний млин. Далі розвивається торгівля, щомісячно відбувалися ярмарки. Але про освіту трудящих ніхто не дбав. У Клевані працювала тільки початкова школа, заснована 1867 року. А 1877 року до Клеванського замку було переведено духовне училище з села Дермань.”
Після Першої світової війни й пістряви зміни різних влад, Клевань відходить до Польщі (осінь 1920). До 1939 року промисловість Клевані поповнилась невеликим цегельним заводом та майстернею по виготовленню запчастин для с/г машин.
Після початку Великої Вітчизняної війни, вже 3 липня Клеванть займають німецькі війська. В приміщенні школи № 4 був влаштований табір для радянських військовополонених.
Зимою 1944 року німці були вибиті з Клевані.

За радянських повоєнних часів в приміщеннях замку був влаштований якийсь навчальний заклад, але що то за заклад, я так і не дізнався.
Може в замку був дитячий протитуберкульозний санаторій, який був відкритий невдовзі після війни. Можливо це було професійно-технічне училище по підготовці механізаторів (створене в 1953 році), можливо це був навчально-виробничий комбінат глухонімих, який виготовляв меблі (створений в 1956 році).



Хто знає що розміщувалось в замку Чарторийських в другій половині ХХ століття – напишіть.

Відразу після отримання Україною незалежності навчальний заклад закривається й будівлі замку кидаються напризволяще. Зараз вони стоять з пустим віконням, з обшарпаними стінами. Двір замку заростає чагарниками. Величезні підвали завалені сміттям. Ще трохи й почнуть валитись стіни.