Ще два століття тому по Збручу пройшов кордоном між Російською і Австрійською імперією, що розділив Кудринці на дві частини. Цей поділ зберігся і у складі України: є Кудринці Тернопільської області, а є – Хмельницької. Перші (правобережні) входять до Борщівського району Тернопільщини, другі (лівобережні) відносяться до Кам`янець-Подільського району Хмельниччини.
Так як головна окраса села – залишки замку початку XVІI століття знаходяться на правому березі Збруча, то я й помістив Кудринці в «тернопільський» розділ.

Кудринці зустрічаються в письмових літописах вже з кінця XV століття. На початку XVІ ст. вони згадуються вже як місто.
До речі, тоді вони входять до Кам''янецького повіту Подільського Воєводства королівства Польського.

На початку XVІI столітті власник Кудринців шляхтич Гербурт гербу «Павенжа» закладає на стрімкому березі Збруча мурований замок.

Фортеця збудована з пісковику, мала форму неправильного чотирикутника і являла собою, так звану, «односторонню фортецю». Це фортифікаційне поняття зумовлене тим, що фортеця була захищена з трьох боків стрімкими схилами гори, на якій вона була розміщена. З четвертого ж боку вона була захищена міцними 1,5-метровими мурами, двома баштами (всього замок мав три башти), штучним ровом та валом.

Фортеця давала надійний захист місцевому населенню при частих набігах татар впродовж всього XVІI століття, але сильним арміям вона протистояти все таки не могла. В 1648 році, під час війни Хмельницького з Польщею, польський гарнізон покидає фортецю без бою. Оволодівали Кудринцями також і турки, в 1672 та 1694 роках.

На початку XVIII ст. фортеця в Кудринцях переходить у власність Гуменецьких й зазнає суттєвої перебудови. До внутрішнього боку східної стіни було прибудоване житлове приміщення. Це вже не фортеця, а замок, тобто житло володарів Кудринців.

За даними М.Жарких в селі в той час діяло дві церкви – Здвиження та Покрови. На одній з гравюр Наполена Орди (середина ХІХ ст.) видно трибанну церкву, що стоїть на лівому березі Збруча майже напроти замку. Можливо, це одна з тих церков.
Пізніше Кудринцями володіють магнати Козьобродські (Козібродські). Містечко навіть отримує їх родинний герб, на якому було зображено срібного козла у червоному полі на зеленій базі.

Нові власники були охочі до мистецтв та старовини. Відреставрований палац наповнюється цінними творами мистецтва. Деякі експонати кудринецької колекції перебувають зараз в обласному краєзнавчому музею Тернополя.

Замок починає занепадати вже в ХІХ столітті.

В міжвоєнні роки ХХ століття по Збручу знову пролягає кордон. Цього разу між Польщею й СРСР.
Після війни, в середині 1950-х на річці Збруч будується невеличка електростанція, яка дістає назву Кудринецька. ГЕС.
В радянські часи в Кудринцях був побудований також алебастровий завод. Сировину для нього добували тут же – місцеві карстові гори багаті на необхідні для виробництва цього будівельного матеріалу компоненти.

Тут же є поклади й відслоєння мармуру. Він хоч і не до кінця сформувався, має крихку структуру, але це справжній мармур. До речі, власне й замок розташований на горі, яка в своїй основі має багато цього матеріалу. Коли будете підніматись до замку –



дивіться уважно під ноги, неодмінно помітите мармурові виходи у вигляді білих крихких відкладень. Тому Кудринецьку фортецю інколи ще називають «Замок на мармурі».

Зовсім поруч з Кудринцями, біля села Завалля, в 1969 році була відкрита відома гіпсова печера «Атлантида» - унікальна природна пам`ятка. Вона має довжину 1800 м, площу 312 м.кв., об''єм 700 куб.м. Розпорядженням Ради Міністрів УРСР в 1975 році «Атлантида» отримала заповідний статус.