÷¤ м≥сцев≥сть була заселена ще в сиву давнину (досл≥джена сто¤нка трип≥льськоњ культури), але перша письмова згадка датуЇтьс¤ 1564 роком.
«а час≥в –еч≥ ѕосполитоњ Ћичк≥вц≥ мали укр≥плений замок з системою вал≥в та ров≥в. Ќа жаль, замок не збер≥гс¤. ƒо наших час≥в д≥йшли лише його рештки ≥ то завд¤ки тому, що вони були використанн≥ дл¤ влаштуванн¤ досить ориг≥нальноњ каплички.

ѕоруч з ц≥Їю каплицею стоњть величний костел, нахилений шпиль ¤кого пом≥чаЇш одразу, коли в`њджаЇш в село.

якщо хочете побачити костел ще з дахом, то посп≥шайте Ц в≥н от-от завалитьс¤, балки що його тримають скоро перегниють.

÷ей костел був побудований на початку XVIII стол≥тт¤. «а свою 200-л≥тню ≥стор≥њ ц≥ ст≥ни бачили багато чого, але схоже що дол¤ ц≥Їњ споруду вже вир≥шена. Ќе довго йому залишилось Ц католик≥в в Ћичк≥вц¤х майже не залишилось.

 итайське присл≥в''¤ говорить, що пор≥г об ¤кий витирають ноги не гниЇ, а об пор≥г личк≥вського костелу витирають ноги лише випадков≥ любител≥ старовини що подорожують по ѕод≥ллю та м≥сцев≥ д≥тлахи, що граютьс¤ б≥л¤ його ст≥н.

Ќа тому п`¤тачку б≥л¤ костелу та каплички Ї ще дв≥ ц≥кав≥ кам`¤н≥ скульптури.
ќдна з тих скульптур (зараз в≥д нењ залишились лише Ђножки та рожкиї, точн≥ше, вибачаюсь за цин≥зм, Ђножки та хрестї) була встановлена в пам`¤ть односельц≥в, що померли в≥д еп≥дем≥њ чи то чуми, чи то холери в 1830-х роках.

≤нший обел≥ск встановлений на могил≥ ћ≥хала «абаровського, що загинув в 1812 будучи в званн≥ кап≥тана в в≥йську Ќаполеона Ѕонопарта.

« замкового пагорбу в≥дкриваЇтьс¤ чудовий вид на Ћичк≥вц≥. ¬идно з нього й червоний дах старого панського маЇтку.

«а рад¤нських час≥в в цьому палац≥ д≥¤ла л≥карн¤, а зараз в≥н отримав нового приватного власника. ћ≥сцев≥ говорили, що черепиц¤ на ньому ще стара. ј такий добрий вигл¤д вона маЇ, бо новий хаз¤њн при реставрац≥њ платив м≥сцевому люду по 20 гривень за кожну в≥дмиту черепицю. ƒа, видно що не даремно платив.

јле головна пам`¤тка Ћичк≥вц≥в знаходитьс¤ не в цьому тихому под≥льському сел≥, а в  рак≥вському археолог≥чному музењ. ÷¤ пам`¤тка Ц в≥домий Ђ«бруцький ≥долї.
¬ серпн≥ 1848 роц≥ в р≥чц≥ «бруч, м≥ж селами Ћичк≥вц≥ та √ородище був знайдений ¤зичеський кам''¤ний ≥дол —в¤товида.

 нига Ђ100 найв≥дом≥ших скарб≥в ”крањниї кињвського видавництва Ђјвтографї:

Ђ—кульптурн≥ зображенн¤ ≥дол≥в у давн≥х словТ¤н були досить поширеними. Ќайпрост≥ш≥ з них виконан≥ з дерева, р≥дше Ч з каменю, риси обличч¤ й контури рук у них ледве простежуютьс¤. ‘≥гури ≥дол≥в майже не були детал≥зован≥ й мали вигл¤д грубо обтесаних вузьких деревТ¤них стовп≥в.



як св≥дчать археолог≥чн≥ й письмов≥ джерела, давн≥ словТ¤ни найчаст≥ше виготовл¤ли деревТ¤н≥ статуњ божеств, надаючи њм людського вигл¤ду. ѕро них, насамперед, можна дов≥датис¤ з давньоруських л≥топис≥в. “ак, п≥д 980 р. у Уѕов≥ст≥ минулих л≥тФ розпов≥даЇтьс¤, що кн¤зь ¬олодимир —в¤тославич у  иЇв≥ Упоставив кумири на пагорб≥ за тюремним палацом: деревТ¤ного ѕеруна, з≥ ср≥бною головою та золотими вусами, пот≥м ’орса, ƒажбога, —трибога, —имаргла й ћокошаФ.
∆одноњ деревТ¤ноњ статуњ дотепер не знайдено. Ѕ≥льш≥сть њх п≥сл¤ прийн¤тт¤ христи¤нства спалили або скинули в р≥чки. “а й дерево не Ї довгов≥чним матер≥алом.
—удити про зовн≥шн≥й вигл¤д словТ¤нських ≥дол≥в можна т≥льки за к≥лькома камТ¤ними стату¤ми. ¬они дуже масивн≥, на в≥дм≥ну в≥д деревТ¤них, над≥лених легкими ≥ стрункими пропорц≥¤ми. ” камен≥ лише нам≥чен≥ обриси очей, носа й рота. ‘≥гури ц≥ в≥др≥зн¤ютьс¤ рисами декоративност≥, близькими за манерою до художньоњ обробки дерева.
Ќайун≥кальн≥шим Ї всесв≥тньо в≥домий «бруцький ≥дол, датований IX-’ ст. …ого в 1848 р. б≥л¤ п≥дн≥жж¤ пагорба неподал≥к р≥чки «бруч, б≥л¤ села Ћичк≥вц≥в (тепер √ус¤тинського району “ерноп≥льськоњ област≥), випадково знайшли прикордонники. «араз ≥дол збер≥гаЇтьс¤ в јрхеолог≥чному музењ в  раков≥ (ѕольща). ” давнину п≥д час руйнуванн¤ капища, в центр≥ ¤кого в≥н височ≥в, христи¤ни, ймов≥рно, скинули його у води р≥чки, приблизно тод≥, коли кињвського ѕеруна т¤гли Ѕоричевим узвозом до ƒн≥пра. „отирилику статую згодом зат¤гнуло товстим шаром намулу, й на момент в≥днайденн¤ вона чудово збереглас¤.
«а усталеною традиц≥Їю ≥долов≥ було приписано ≥мТ¤ —в¤товита, тому що стату¤ давньословТ¤нського поганського бога —в¤товита, котра сто¤ла в давнину в јркон≥, також мала форму чотириликого ≥дола. ” перв≥сному, ¤зичницькому значенн≥ це ≥мТ¤ означало Унад≥лений чудод≥йною ≥ добротворною силоюФ.
Ќа думку академ≥ка Ѕ. –ибакова, «бруцький ≥дол даЇ ч≥тке у¤вленн¤ про словТ¤нську космогон≥ю. ÷¤ три¤русна монументальна памТ¤тка розпов≥даЇ про будову складного ¤зичницького пантеону. ”гор≥ знаход¤тьс¤ божества-покровител≥ небесноњ сфери; у центр≥ Ч люди, ¤к≥ њх прославл¤ють; унизу Ч божества п≥дземного св≥ту, що п≥дтримують земну тверд≥нь ≥ небозв≥д.

ЌемаЇ сп≥льноњ думки ≥ щодо ≥дентиф≥кац≥њ божеств на головному, верхньому ¤рус≥. Ѕ. –ибаков вважав, що на «бруцькому ≥дол≥ зображено р≥зних бог≥в. Ќа фасадному боц≥ Ч ћокош Ч Умат≥р урожаюФ, навколо ¤коњ розташовано ≥нш≥ божества, ¤к≥ њй прислуговують. Ѕогин¤ з к≥льцем Ч Ћада, богин¤ весни, оранки й с≥вби, покровителька шлюбу та коханн¤. ѕостать ≥з конем ≥ мечем Ч ѕерун, бог грози ≥ в≥йни. Ѕог ≥з сол¤рним символом Ч ƒажбог, словТ¤нський сон¤чний јполлон. ” нижньому ¤рус≥ Ч зображенн¤ ¬елеса, одна з ≥постасей ¤кого повТ¤зана з п≥дземним св≥том померлих.
‘орми «бруцького ≥дола дуже прим≥тивн≥ й умовн≥. —тил≥стика обробки камТ¤ного блока св≥дчить про навички майстра Ч р≥зьб¤ра на дерев≥, а не на камен≥. “е саме п≥дтверджують ≥ чотиригранн≥сть зображенн¤, й дуже низький плаский рельЇф.
Ќадаючи камТ¤н≥й брил≥ невластивих њй форм деревТ¤ного стовпа, майстер ≥ще дужче ускладнював непросте дл¤ себе завданн¤ Ч створенн¤ монументального багатоф≥гурного рельЇфу, насиченого складною символ≥кою. ¬ зображенн¤х «бруцького ≥дола уособлено ¤к≥сь певн≥ почутт¤ чи ≥дењ. ’удожник прагнув передати ≥ ол≥мп≥йський спок≥й небожител≥в у верхньому ¤рус≥, ≥ безпорадн≥сть людей Ч у середньому, ≥ гн≥в та зл≥сть на обличч¤х Ч у нижньому.
” 1984 р. ≤. –усанова ≥ Ѕ. “имощук знайшли городище-св¤тилище Ѕогит, на ¤кому височ≥в у давнину «бруцький ≥дол. —уд¤чи з≥ знах≥док, це св¤тилище було зруйновано т≥льки в середин≥ XIII ст. ¬оно м≥стилос¤ на вершин≥ гори й було укр≥плене з ус≥х бок≥в земл¤ними валами. ƒо меж≥ IXЧX ст. в≥днос¤ть основн≥ буд≥вл≥, досл≥джен≥ на його територ≥њ. ” центр≥ св¤тилища було УтребищеФ, хороми ¤кого могли одночасно вм≥стити до 500-600 ос≥б.

Ќа самому мис≥ гори на особливому узвишш≥ було зведено УкапищеФ, вимощене з кам≥нн¤ у вигл¤д≥ восьмипелюстковоњ розети д≥аметром 15 м. ”середин≥ кола, утвореного в≥сьмома заглибинами, археологам пощастило знайти квадратну в план≥ ¤му, ¤ка була основою «бруцького ≥дола, скинутого п≥сл¤ перемоги христи¤нства у води р≥чки, що прот≥каЇ внизу. «авд¤ки цьому вин¤тково важливому в≥дкриттю вдалос¤ в≥дновити ор≥Їнтац≥ю граней ун≥кальноњ памТ¤тки. ¬ход¤чи з п≥вноч≥ на територ≥ю св¤тилища, людина могла бачити зображенн¤ ћокош≥. ¬≥дпов≥дно, на зах≥д був звернений ѕерун, а на сх≥д Ч Ћада. ÷ентральний жертовник св¤тилища м≥стивс¤ б≥л¤ н≥г сон¤чного ƒажбога, культ ¤кого не зник нав≥ть п≥сл¤ хрещенн¤ –ус≥.

ќпис «бруцького ≥дола. ¬исокий чотиригранний стовп, виготовлений ≥з м≥сцевого с≥рого вапн¤ку, прикрашений ≥з чотирьох бок≥в барельЇфними три¤русними малюнками, що ≥нод≥ переход¤ть у р≥зьбленн¤. ” цьому план≥ техн≥ка обробки камТ¤ного блока близька до декоративних прийом≥в р≥зьбленн¤ на дерев≥.  олись його вкривав шар ¤скраво-червоноњ вохри, сл≥ди в≥д ¤коњ ще збереглис¤ в де¤ких найзаглиблен≥ших м≥сц¤х. ¬исокий (2,7 м) стовп «бруцького ≥дола ув≥нчуЇ чотирилика голова у давньоруськ≥й кн¤з≥вськ≥й шапц≥ з н≥би хутр¤ною оторочкою. ”с≥ УликиФ Ч два чолов≥ч≥ ≥ два ж≥ноч≥ Ч мають довгаст≥ вит¤гнут≥ пропорц≥њ з пласкими, ледь окресленими рисами обличч¤.
 ожна грань под≥л¤Їтьс¤ на три, ¤к на перший погл¤д, окрем≥ ¤руси, що в≥дпов≥дають тогочасним рел≥г≥йним у¤вленн¤м про три св≥ти: верхн≥й ¤рус зображаЇ небо ≥ словТ¤нських бог≥в, ¤к≥ сто¤ть; середн≥й Ч землю ≥ невелик≥, дуже стил≥зован≥ ф≥гурки людей; нижн≥й Ч пекло ≥ нап≥вф≥гури з п≥дн¤тими догори руками, ¤к≥ начебто п≥дтримують два верхн≥х ¤руси (заповнен≥ т≥льки три клейма, одне залишилос¤ гладко в≥дпол≥рованим).
”с≥ чотири божества у верхньому ¤рус≥ композиц≥њ сто¤ть на низькому постамент≥. ѓхн≥ застигл≥ ≥Їратичн≥ пози засв≥дчують УнеземнеФ походженн¤. ¬они зображен≥ в однакових довгих ≥ широких, п≥дперезаних сорочках, ≥з-п≥д ¤ких видн≥ютьс¤ схематично зображен≥ бос≥ ноги. –уки щ≥льно притиснут≥ до грудей, причому њхн≥ жести ≥дентичн≥: права з≥гнута в л≥кт≥ й дещо п≥дн¤та, л≥ва також з≥гнута в л≥кт≥, але опущена донизу. «даЇтьс¤, що вони показан≥ в момент ¤коњсь кл¤тви: двоЇ з них тримають у прав≥й руц≥, поза сумн≥вом, маг≥чн≥ чи ритуальн≥ предмети. ” руц≥ ж≥ночого божества Ч р≥г, ¤кий давн≥ словТ¤ни використовували п≥д час жертвоприношенн¤.
јтрибутом ≥ншоњ богин≥ Ї притиснуте до грудей к≥льце.  ист≥ рук двох ≥нших антропоморфних божеств показан≥ з широко розчепленими пальц¤ми. „олов≥ч≥ образи над≥лен≥ характерними рисами. “ак, до широкого по¤са божества за допомогою двох тоненьких рем≥нц≥в п≥дв≥шений вкладений у п≥хву меч ≥з ч≥тко карбованою руко¤ттю. ѕ≥д ним, на тл≥ довгого од¤гу, Ч ф≥гурка кон¤. Ќа од¤з≥ божества на сус≥дн≥й гран≥ зображений малопом≥тний знак сонц¤ (коло з ш≥стьма промен¤ми всередин≥).
Ќа середньому ¤рус≥ Ч чотири досить прим≥тивн≥ ф≥гурки з розведеними вр≥зноб≥ч руками. «даЇтьс¤, н≥би вони, вз¤вшись за руки, утворюють хоровод, ¤кий водночас п≥дтримуЇ верхн≥й фриз, на зразок елл≥нських кар≥атид.
Ќижн≥й фриз «бруцького ≥дола найсхематичн≥ший. ѕоказан≥ на ньому антропоморфн≥ нап≥вф≥гури ледь окреслен≥: одна з них зд≥йн¤ла догори руки з розчепленими пальц¤ми, ≥нша приклала правицю до грудей, трет¤ Ї великою головою, ≥, нарешт≥, на четверт≥й гран≥ чотиригранного стовпа в цьому м≥сц≥ зображенн¤ взагал≥ в≥дсутнЇ. «бруцький ≥дол Ч видатна памТ¤тка давньоруського образотворчого мистецтваї