|
Маліївці
На трасі М20 між Хмельницьким і Кам`янець-Подільським в районі с.Міцівці є поворот наліво. Через 7 км. ви потрапите в село Маліївці, що розкинулось на пагорбах над невеличкою річечкою Ушиця. В цьому селі якимось дивом зберігся палац Орловських з чудовим парком, що колись міг посперечатись з уманським парком "Софіївка".
Якщо заїхати на гору, то справа від Вас буде вхід до садиби. Зараз там знаходиться дитячий протитуберкульозний інтернат. Але краще об`їхати здовж муру й з протилежного боку можна буде в`їхати на територію палацу.
Крім того ви проїдете під "середньовічною замковою вежею". Але то звичайна водонапірна башта, просто виконана в такому архітектурому стилі.
Палац зовні зберігає свій первозданний вигляд. Він був збудований в 1788 році.Найбільш вирогідно автор проекту - французький архітектор Домінік Мерліньє (якщо це не так, виправляйте мене). Власники - родина графів Орловських. Розквіт садиби за Олександра Орловського та його синів Мечеслава і Ксаверія Францішека Орловських. Останній володів маєтком і навколишніми землями до 1918 року.
В садибі була багата бібліотека та колекція польського живопису і європейських майстрів. Наприклад, робота Рафаеля "Свята родина", картини Яна МАтейко, Генріка Семірадського, Юліуша Коссака та інших. Під час громадянської війни, коли на Поділлі перебували частини Денікіна,Ксаверій Францішек Орловський частину колекції та бібліотеки перевозить до Франції. Те що залишилось було передано до різних музеїв, архівів та бібліотек. Але значна частина творів мистецтв була розграбована.
Коли ми зайшли в палац, нам люб`язно відкрили деякі кімнати. Звичайно всередені багато-що перефарбовано й заштукатурено. Але збериглася ліпнина, мармурові панелі на стінах. Досить цікаво виглядали учнівські дошки закріплені на мармурі, або плакати з формулами поміж ліпними орнаментами.
В колишній танцювальній залі стояла прикрашена ялинка.
Після оглядин палацу, дуже раджу спуститись в парк. Колись це був ландшафтний парк. В 70-ті роки ХХ століття його відновлювали й ремонтували деякі господарські споруди, що знаходяться в ньому.
Парк закладався за всіма правилами ландшафтного паркобудівництва справжніми майстрами під керівництвом Д.Клігера. Потім весь час дбайливо доглядався. Останні серьозні зміни відбулись в ньому у 1870-х роках. Роботи проводив паркобудівник Гуркат Гнат Іванович.
Зараз це місце більше схоже на рідкий ліс з чагарниками, в якому є каскад озер і залишки скульптурних композицій.
Колись тут були навіть фонтани. Тепер фонтан, що мав називатись лев, виглядає ось так:
Взагалі, голова лева, що виліплена на підпірній стінці, більше схожа зараз на голову велетенської риби. Але стоячи, коло цього фонтану хоч можна уявити собі, який він був за Орловських. А от фонтан лебеді, то вже не фонтан. То композиція з оббитого каміння чи бетону з шматками арматури, посеред маленького озерця. То монумент нашого відношення до своєї культури й спадщини:
Ще в парку є тесаний з каменю круглий стіл, а навколо нього кругла кам`яна лава. Коли сядете, прислухайтесь. Ви почуєте шум води. Йдіть вниз по парку на той звук. Ви потрапите до рукотворного скельного водоспаду (здається правильно - водограй). Вода підводиться зверху по трубі з якогось джерела, а відводиться внизу да русла річечки по дерев`яних видовбаних колодах. Замерзла вода, створює чудернацькі гроти. Ці крижані гроти прикривають вхід у дві печери. В них збереглися навіть чи то жертвенні столи, чи то вівтарі. Цікаво, який їх вік?
На скелі колись була церква. Зараз там залишився лише камінних хрест та обеліск з обіцянкою відновити храм. Попід водоспадом досить жвава стежка. Багато місцевих приходять за водою.
Ну ось, що запам`ятав - розповів. Краще приїджайте самі. На Поділлі є багато цікавих місць.
|
