Я об’єднав ці населені пункти, тому що їх історія пов’язана єдиними історичними подіями і власне сучасна Надвірна повинна завдячувати своєму винекненю саме Пнівському замку.
Шукаючи інформацію про ці місця, я знайшов непоганий сайт:
http://nadvirna.by.ru
Це офіційний сайт міста Надвірна і деякі відомості я просто здеру з його сторінок.
“Перші поселенці на теренах Надвірної з''явилися у ІІ тис. до н.е. Про це свідчить археологічна розвідка, яку провели в 1991 р. археологи Б.Василенко та І.Кочкін. За містом на східному пагорбі вони виявили поселення бронзового віку, яке було зруйноване під час будівництва Пнівського замку”.
Стоп! А це вже дурниця. Це що? Виявляється поселення епохи бронзи існувало до XV століття...?
А, зрозуміло! На тому сайті “використано матеріали з рефератів Надвірнянських учнів”!

Ох, Інтернет... Чого тут тільки не вичитаєш...
Добре, буду фільтрувати інформацію.

Досліджено, що тут проживали праслов’янські і слов’янські племена, які залишили по собі могильники, відомі, як Карпатські кургани, а на горі поблизу міста – залишки свого поселення, знане як “городище”. Його досліджував у 1934 археолог Л.Пастернак. Він визначив його вік - Х-ХІІІ століттями. В 1960 р. ці дані підтвердив О.Ратич та інші дослідники. Городище розташоване на північно-західній околиці Надвірної на високому відрозі гори Городище на лівому березі Бистриці. Внутрішній майдан мав прямокутну форму, його розміри становили 60 х 45 м”.
Потім були часи Галицько-Волинської держави, через територію якої проходили чисельні торгові шляхи що вели від Центральної Європи і Польщі через Галичину до Києва і Чорного моря.. Тому не дивно, що тут у підніжжя Карпатських гір, була створена митниця.
Після того, як Галицьке князівство-королівство підпало під владу польських королів, його землі почала прибирати до рук польська знать. Польськi магнати волоського поxодження Куропатви, в другiй половинi XIV ст. отримали місцеві землi за вiйськову службу вiд короля Владислава Опольського.
Можливо, вже перші Куропатви почали зводити на місці нинішнього замку укріплене поселення, але перша датована згадка про Пнівський замок відноситься до 1482 року.
Потім, на протязі століття, замок розбудовувався й укріплювавався і на кінець XVІ ст. перетворився на наймогутнішу твердиню Підкарпаття.

Фото з сайту http://kingdom.kiev.ua/ukraine

Куропатви міцно тримали свої володіння. Укріплювавши Пнів, вони не забували про торгівлю. Вважається, що саме Куропатви заснували поруч з Пнівським замком поселення Надвірна (поселення під двір) для забезпечення зручності торгівлі й збирання мита, а також для проживання купців.
Ще є версія, що в Надвірній проживала надвірна челядь та різні служби Куропатвів. Пани вони були багаті, мали численну прислугу, от і виросло те поселення у місто. А тут ще лісосіки й соляні шахти поряд. Надвірна швидко розросталась.
Зрозуміло, що такий ласий шматок часто привертав увагу татар, які полюбляли робити набіги на цю місцевість.
У зв’язку з наслідками одного з таких набігів і згадуєть вперше Надвірна. В 1589 році в протестації, яку подав до суду М.Куропатва йдеться про напад татар на Галичину, внаслідок якого було знищені документи на право власності магната на села Пнів, Битків і містечко Надвірна.
Потім Надвірна згадується в письмових актах від 1595 р.
У другій половині XVI ст. Надвірна отримала статус міста і користується широкою внутрішньою автономією. Міщани мали право обирати війта - панського урядника.
Герб Куропатвів використовували і як герб Надвірної.
Я знайшов опис того герба:
“Родовий герб являв собою щит на блакитному тлі з підковою, повернутою кінцями вгору, всередні якої містився хрест. Над щитом на короні, розташованій над лицарським шоломом з опущеним забралом було зображено яструба з піднятими до польоту крильми, поверненим вправо відносно щита”.
Я особисто тричі перечитав цей опис, поки зрозумів що над чим розміщено і куди повернуто:-).
В 1601 р. була побудована ратуша, в якій розмістився міський магістрат. У місті було запроваджено 2 колегії: лаву і раду, які складалися з виборних урядників, що виконували адміністративно-судові функції. Війта призначав вже власник міста - Куропатва.
Біля ратуші поселялись переважно поляки. Тут були відведені місця для крамниць, майстерень та торговельної площі . В 1609 р. брати Павло та Микола Куропатви збудували в Надвірній перший костел св.Трійці. В тому ж році в Надвірній було створено римо-католицьку парафію.
Убогі категорії населення проживали на околицях і займалися землеробством. Міщани виконували різноманітні повинності на користь Куропатв, хоч це і суперечило нормам Магдебурзького права.
Надвірна, як і переважна більшість міст Прикарпаття, була аграрним містечком. Поряд із традиційним землеробством розвивалося і скотарство. Особливу увагу приділяли відгодівлі волів. Майже в кожній хаті обробляли волокна із льону і конопель, з яких виготовляли тканини.
Поступово, на протязі XVIІ ст., Надвірна стає важливим господарським осередком і значним ремісницьким центром. Спочатку великого розвитку набули будівельні професії (потрібно було відбудовувати місто від частих татарських набігів). Розвивалося також кушнірство, чинбарство, кравецтво, бондарство.
Ремісники об''єднувалися у цехи. Кожен цех затверджував свій статут в магістраті. У цеховій організації провідну роль відігравили майстри, між якими велася боротьба за місце. Щоб стати майстром, треба було кілька років побути підмайстром й одержати атестат від майстра.

Фото з сайту http://kingdom.kiev.ua/ukraine




Дослідження залишків фундаментів на території Пнівського замку свідчать, що сам будинок Куропатвів, власників Надвірної, розміщувався посеред замкового двору.
Крім татар, Надвірна та Пнів привертали увагу також і місцевих опришків. У 1621 р. на Покутті діяв опришківський загін Гриня Кардаша. В Пневі був свій ватажок Степан Буклашко. Його родич показав йому місце, де можнa було пiдкопaтися пiд муром i дiстaтися в зaмок. Обєднавшись, обидва ватажки зі своїми людьми зробили підкоп і проникли на територію Пнівського замку. Вібдулась сутичка з залогою, Олександра Куропатву було поранено, а опришкам вдалося винести зі сховища більшу частину золота і грошей. Шляxтa оргaнiзувaлa погоню і врештi з 48 учaсникiв нaпaду нa зaмок, рівно половина потрaпило в руки шляxти й пiсля тортур вони були стрaченi в Коломиї i Нaдвiрнiй.
Взагалі незадоволені своїм становищем міщани Надвірної часто поповнювали ряди опришків. Шляхта періодично влаштовувала на них облави. В місті та замку проводилися показові розправи над ними, але знаходились нові відірвиголови і все починалась заново. Аж після загибелі головного бунтівника Олекси Довбуша (1745 р.) , опришківські загони перестали турбувати Надвірну.
Під час війни Хмельницького з Польщею, на Прикарпатті почався власний рух непокори польській шляхті. Микола Куропатва очолив загін, що боровся з повсталими. Восени 1648 р. військо С.Височана, чисельністю 15000 повстанців, підійшло до Пнівського замку. Воно два тижні облягало його, але замок не вдалося здобути (польські історики). Хоча за деякими даними повсталі таки здобули його (українські історики). Потім С.Височан пішов на з'єднання з Б.Хмельницьким до Львова.
В 1668 р. Гaлицький сейм видiлив влaсниковi Пнівського замку, Петровi Куропaтвi, 1000 злотиx для ремонту укрiплень. Та й своїх коштів у нього вистачало. Нова реконструкція надає замку закінчених форм.

Фото з сайту http://kingdom.kiev.ua/ukraine

Михайло Максим'як так описує Пнівський замок:
“У планi - це неправильний п'ятикутник з виступними нарiжними оборонними баштами, спорудженими в рiзний час. Зовнiшнi мури, складенi з ламаного каменю й цегли, завтовшки до пiвтора метра. Доступ до замку зi сxiдного боку утруднював досить глибокий рiв, iз заxiдного - кiлькаметровий сxил плоскогiр'я. Натомiсть з двоx бокiв вiд замку була рiвнина. Отже, природнi умови в обороноздатностi твердинi вiдiгравали другорядну ролю. Неприступним замок став завдяки добре продуманiй системi штучниx засобiв оборони. Так, обороннi башти мали три яруси стрiльниць, стiни - два яруси: долiшнi для гармат, горiшнi для ручної вогнепальної зброї.

Потрапити до замку можна було лише через в'їздову башту, до якої вiв перекинений через рiв звiдний мiст. У разi небезпеки мiст пiдiймали i вiн правив за зовнiшню браму. Отвори, крiзь якi проxодили ланцюги звiдного меxанiзму,



добре збереглися донинi. У цьому ж примiщеннi був кaмiн, коло нього в xолоднi днi грiлися вaртовi. Пiдсилювaв оборону в'їзду прибрaмний корпус у виглядi непрaвильного чотирикутникa, який гострим кутом виступaв дaлеко зa межi оборонної стiни. Це трияруснa спорудa з численними стрiльницями. Стрiльницi долiшнього ярусу виxодили в оборонний рiв (нинi мaйже повнiстю зaсипaний).
Знaчно збiльшувaли обороноздaтнiсть зaмку шiсть бaшт рiзної конфiгурaцiї. Усi вони, крiм трикутної, були трияруснi, з численними стрiльницями; нa другому i третьому ярусi є прорiзи для вiкон. Круглa з контрфорсом бaштa не збереглaся - її aж до пiдмурку розiбрaно в XIX ст. Бiльшiсть бaшт мaлa пiдвaльнi примiщення, якi тепер повнiстю зaсипaнi.
Зa перекaзaми, iз зaмку йшов пiдземний xiд з виxодом у Нaдвiрнiй, десь нa територiї нинiшнього пaрку. Iснує легендa, що тaкий xiдник сполучaв зaмок зi Скитом Мaнявським, що зовсiм непрaвдоподiбно...
У польсько-турецькиx вiйнax XVII сторiччя Пнiвський тa iншi гaлицькi зaмки являли собою опорнi пункти для польськиx вiйськ. Особливо зросло їxнє знaчення пiсля того, як 1672 р. турки здобули Кaм'янець-Подiльську фортецю, що прикривaлa кордони Руського воєводствa з пiвдня. До числa нaймiцнiшиx твердинь увiйшлa тодi порiвняно молодa Стaнiслaвськa фортеця (з 1662 р.). У 1676 р. Стaнiслaвський ключ стaв метою спецiaльного поxоду турецької aрмiї Iбрaгiм-пaшi (Шaйтaнa), що призвело до сплюндрувaння крaю. Впaло 13 прикордонниx зaмкiв, зокремa й Гaлицький. Tурки зруйнувaли тaкож Скит Мaнявський. Обложили Стaнiслaвську фортецю i Пнiвський зaмок, проте здобути їx не змогли”.
В XVІІІ ст., з розвитком артилерії Пнівський замок врачає своє віськово-стратегічне значення і поступово починає занепадати. Зате Надвірна продовжує розвиватись. В 1713 р. будується новий костьол.
В 1745 р. помирає останній представник роду Куропатвів і більшість його земель викуповують магнати Сенявські. Але дуже швидко власником Надвірної і Пніва стає архімаршалок Галичини Ігнатій Цетнер.
Граф Цетнер надав Надвірній свій родовий герб, хотів спорудити тут палац, однак ця ідея не знайшла свого втілення.
Нaприкiнцi XVIII ст. Цетнери обмiняли свої мaєтностi нa землi в околицяx Монaстириськa. Пнiвський зaмок рaзом з iншими їxнiми маєтностями стaв влaснiстю держaви.
Після закриття у 1785 р. Манявського скиту головну монастирську церкву Воздвиження Чесного Хреста розібрали і перевезли до Надвірної. Відтоді у всіх документах вона значиться як Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії.
У 1787 р. місто перейшло у власність Австрійської корони. Була створена надвірнянська домінія (адміністративно-господарська одиниця). Вибори до магістрату Надвірної проводилися з дозволу старости. Збіднілі міщани не мали права голосу.
Від 1805 р. в місті почало діяти камеральне управління (тобто державне). Основним органом влади була рада. Староста тепер очолював тільки міський суд.
Нa почaтку ХІХ ст. орендaрi розiбрaли споруди Пнівського зaмку нa будiвельнi мaтерiaли, з якиx у Нaдвiрнiй спорудили пивовaрню тa iншi будiвлi
З офіційного сайту Надвірної:
“На початку ХІХ ст. цехове виробництво в Надвірній почало занепадати. Основними причинами цього були систематичне порушення статуту цеховою верхівкою та внутрішня боротьба. З''явилися також позацехові майстри-партачі. Населення охоче користувалося їхніми послугами, їхній товар був дешевий і добротніший. Цехи витіснило й фабрично-заводське виробництво.
У другій половині ХІХ ст. велика фабрично-заводська промисловість повністю витіснила цехове виробництво. У 1843 р. в Надвірній було споруджено одну з найбільших в Галичині фабрик хліборобських машин. Вже в 1844 р. вони експонувалися на Другій міжнародній виставці у Відні.
В 1870 р. вступили в дію сірникова фабрика Симона Губнера і броварня Вільгельма Бухміллера, а в 1877 р. - лісопильний завод. У 1886 р. держава почала експлуатацію нафтових родовищ у Пасічній, а пізніше - в інших селах, неподалік від Надвірної. Сировину до Надвірної перевозили підводами в дерев''яних бочках. Для її переробки в місті побудовано кустарну дестилярню, в якій з нафти одержували гас. Пізніше головну увагу спрямували на виробництво бензину. Тому дестилярню перебудували, і на початку ХХ ст. тут почав діяти нафтопереробний завод.
З 1784 р. Надвірна набула статусу значного торгового центру. Місто отримало дозвіл влаштовувати восьмиденні ярмарки 5 разів на рік.



У 1882 р. у місті було засновано кооперативний банк.
Із зародженням промисловості в місті з''явилися поодинокі автомобілі, власниками яких були великі підприємці.
Улітку 1893 р. розпочалося спорудження залізничної вітки Станіслав - Вороненка, яка мала проходити через місто. В ньому взяли участь сотні спеціалістів з Італії, Австрії, Німеччини. Крім того, до робіт залучалися багато місцевих жителів. У 1894 р. зведено станційний будинок, поряд з яким встановлено збірники для нафтової сировини. Перший пробний поїзд пішов новозбудованою колією 21 жовтня 1894 р., а офіційне відкриття залізниці відбулося 19 листопада. На ньому були присутні урядовці зі Львова та Відня.

Фото з cайту http://www.mycastles.narod.ru/nadvirna.html

Поряд з економічним та громадським життям міста розвивалася і його культура”.
У 1867 р. було створено Надвірнянський повіт на чолі зі старостою. У віданні повітової адміністрації, яка підлягала намісницькому правлінню, були всі справи крім судових.
У 1869 р. уряд Австро-Угорщини запровадив у Галичині обов''язкову освіту для дітей від 6 до 12 років.
На початку 1887 р. Надвірна перейшла у власність Міського кредитного закладу у Відні, а від 1891 до 1918 р. належала австрійському цісареві.
У кiнцi XIX ст. консервaторське упрaвлiння Сxiдної Гaличини зaцiкaвилося руїнaми Пнiвської твердинi. Tодi склaдено його першi описи, зроблено свiтлини, змiцнено Пiвнiчну i Зaxiдну бaшти.

В iсторичнiй лiтерaтурi є вiдомостi про те, що 1904 р. один iз прaцiвникiв консервaторського упрaвлiння Сxiдної Гaличини нaтрaпив нa aрxiв Пнiвського зaмку, що тодi зберiгaвся в Делятинi, в упрaвлiннi держaвниx лiсiв i мaєткiв. Вiн вилучив двi тисячi документiв, a решту знищилa того року пожежa. Дaльшa доля вивезениx документiв не вiдомa.
В 1914 велика пожежа майже повністю спалила Надвірну. Згоріло близько 300 будинків та старовинна деревяна церква.
В тому ж році почалася Перша світова війна, яка завдала відчутного удару по економіці міста.
З осені 1914 по весну 1915, Надвірна була окупована російськими військами.
В кінці травня 1919 р. Надвірну зайняли польські війська.
У 1930 р. Надвірнянський нафтопереробний завод купив італієць Кварцо.
До 1939 року Надвірна була повітовим центром у складі Польської держави. Потім було “визволення” радянських військ. Наприкінці січня 1939 року на підставі указу Президії Верховної Ради УРСР у складі Станіславської області було створено Надвірнянський район.
1 липня 1941 р. місто зайняли угорські війська. А в кінці липня місцеві жителі виявили п'ять могил закатованих НКВС людей. Всього знайдено 82 трупи. 3 серпня, незважаючи на заборону військової жандармерії, їх було перепоховано в присутності 20 тисяч людей з навколишніх сіл.
Наприкінці серпня до Надвірної ввійшли німецькі війська. Було відновлено стару адміністративно-територіальну систему: ґміни, повіти, округи.
У середині липня 1943 р. до міста наблизилися загони партизанів Ковпака. Було введено комендантську годину. Місцева лікарня була переповнена розквартированими тут солдатами.
30 березня 1944 р. перша гвардійська танкова бригада



полковника В.Горєлова заволоділа Надвірною. 18 травня під тиском німців радянські війська залишили Надвірну. Бої за остаточне звільнення Надвірної відбувалися 25 липня 1944 р.
Підрозділи УПА чинили опір радянській адміністрації в районі Надвірної аж до 1952 року.
Адміністративний поділ УРСР 1965 року, визначив нинішні кордони Надвірнянського р-ну Івано-Франківської області.
В 1995 році був відкритий музей історії Надвірнянщини.