Якщо будете прямувати туди з Острога, то обов’язково заїдьте спочатку в Межиріч, а вже звідти по жахливій волинській бруківці прямуйте до Новомалина. В центрі села по праву руку від дороги побачите головну пам’ятку Новомалина – колишній замок місцевих власників Малинських, який в пізніші часи вже іншими власниками - польськими шляхтичами Сосновськими, був перебудований в чи не найгарніший палац на Волині.

В XIV столітті цей населений пункт мав назву чи то Глухні, чи то Глухи. В 1392 році глухнівський замок від князя литовського Ягайла отримує інший литовський князь Свидригайло. На початку XV століття новий власник розширює і укріплює замок.
В 1446 році замок в Глухні по дарчій грамоті отримує слуга Свидригайла – Оліфер Єло-Малинський. З цих пір на протязі декількох століть його рід володів цією місцевістю. В 1590 році Вацлав Єлович-Малинський отримує королівський дозвіл на заснування на місці глухих Глухів славне місто з більш благородною назвою - Новомалин. Місто отримало Магдебурдію, самоврядування, певні митні привілеї та право на проведення щорічних торгів.
Замок в свою чергу укріплюється у відповідності, до фортифікаційних вимог того часу. В XVІІ столітті він має потужні мури з бійницями, що з’єднували п’ять наріжних башт.

Всередині розміщувались склепінчасті каземати з підземними ходами. По периметру замок був обнесений валом і ровом, що заповнювався водою. До в’їзної брами вів дерев’яний підйомний міст (пізніше на його місці був влаштований стаціонарний мурований міст).

Наприкінці XVІІІ століття, коли рід Малинських згасає, власниками Новомалинського маєтку стають їх родичі шляхтичі Сосновські. Вони перетворюють похмурий магнатський замок на шикарну панську садибу.

На базі замкових мурів та башт був створений повноцінний садибний комплекс з двоповерховим палацом, господарськими флігелями та житловими приміщеннями для челяді.
Перлиною цієї садиби стала каплиця, яка зводилась ще за попередніх власників. На початку ХІХ століття вона перебудовується й набуває неготичних рис. Особливого шарму каплиці надають круглі готичні башточки на зламах стін.

Рід Сосновських був не з бідних родин. В палаці була влаштована чудова бібліотека, картинна галерея, експозиції старовинних гобеленів, старожитностей та скульптур (про скульптури буде трохи нижче). Біля палацу був закладений парк, який терасами спускався до ставка, який з трьох сторін оточував садибу.

Після Сосновських садибою в Новомалині володіє рід Ходкевичів, а за ними Довгелів(Довгаллів). Але грянула Перша світова війна. Страшні воєнні роки принесли розорення в Новомалин. Сам маєток був зруйнований й пограбований. За Польщі садиба була відновлена, але почалася Друга світова, після якої садиба вже зовсім осиротіла. В повоєнні роки для відбудови своїх помешкань все село розбирало мури палацу. Що дійшло до наших часів, можна бачити на фотографіях.

Зараз місцева влада виношує плани про відбудову палацу, про прокладання до села нормальної дороги від Острога, про влаштування тут туристичного центру, про… . Ви вірите, що все це зроблять? Я не вірю… Нажаль…

До речі про дорогу. Дорога жахлива. Мало хто добирається сюди власним автотранспортом, хіба ходову не жаль. Деякі туристи добираються сюди на велосипедах, деякі мандрують пішки. А деякі оглядають красоти Новомалина з гелікоптера, як ці хлопці, яких я бачив в лютому 2008 року.

І останнє. Декілька слів про найвідомішого представника родини Сосновських – видатного скульптора Томаша-Оскара Сосновського (1810–1888).
Його батько – власник Новомалина, острозький маршалок Станіслав Сосновський, забезпечує сину Томашу чудову освіту в Кременецькому ліцеї. Маючи художній та мистецький хист, молодий Сосновський в 1832 році зараховується до Варшавської академії мистецтв. Потім вивчає скульптуру в академіях Берліна та Рима. В Римі він назавжди пов’язав своє життя з академією мистецтв Святого Луки, де в 36 років стає професором скульптури.
Хоча більшість часу він проводить в «вічному місті», але й не забуває про свої володіння в Новомалині. Тут в 1861 році на його кошти зводиться нова дерев’яна церква.
За ескізами Сосновського перебудовується вже згадувана капличка, яка прикрашається його власними мармуровими скульптурними композиціями. Найвідоміша з цих робіт «Мадонна з немовлям» зберігається зараз в Острозькому краєзнавчому музеї.
Взагалі скульптури Сосновського експонуються зараз в музеях Житомира, Рівного, Чернігова, Рима, Варшави, Єрусалима… . Сам скульптор був почесним членом двадцяти чотирьох національних академій мистецтв.
В 1870 році Ватикан доручає Сосновському зробити гіпсовий відбиток черепа Рафаеля Санті, забуте поховання якого було знайдене через 350 років по смерті автора «Сікстинської Мадони». Потім ця гіпсова копія була подарована церквою місту Урбіно, де народився Рафаель.
В 1878 році Томаша-Оскара Сосновського обирають на посаду регента Академії мистецтв Св.Луки, яку він обіймав до самої смерті.
Помер великий скульптор і наш земляк в Римі. Похований Сосновський там же, на цвинтарі Верано.