Взагалі село Нирків, Заліщицького району, Тернопільської області, нічим не відрізнялось би від сотень подільських сіл, якби на його околицях не був побудований свого часу найкрасивіший замок-палац Поділля.
Крім того, тут розташований найбільший рівнинний водоспад України.

Залишки замку розташовані всередині здоровенного кратеру. Стінки кратеру мають червоний колір, через великий вміст у грунті оксидів заліза. Саме через червоний колір землі й має це місце, ще одну назву – Червоноград.
Вціліли на сьогоднішній день від колишнього красеня лише дві вежі, залишки стін палацу та стіни католицького костьолу.

Раніше на цьому місті було могутнє укріплене поселення – Червоноград. Історики вважають, що ще в XIV столітті тут була дерев`яна фортеця. Ця фортеця належала спочатку литовським магнатам, а згодом перейшла до поляків. Нею володіли шляхтичі Бучацькім, потім Язловецькі (чи навпаки?). В 1448 році Червоноград отримує магдебурзьке право, а це про щось, та говорить.
Трохи згодом Червоноград перейшов до Даниловичів. Саме вони почали зводити в XVII столітті кам`яну фортецю. Але з розвитком артилерії Червоноград втрачає своє військове значення. Дуже вже зручно було обстрілювати фортецю, що розташована у глибокому каньйоні.
Після розділу Польщі на початку XVIII ст. Червоноград переходить у власність австрійського уряду й занепадає.




В 1778 році ця місцевість була продана урядом Австрії князю Каролю Понінському. Він на початку XIX століття перебудовує по проекту архітектора Юліана Захаровича замок на палац. Його син перебудував дві вцілілі замкові вежі й надав їм сучасного вигляду (сучасного – за нинішніми формами й розмірами). Да, розумілись в той час на прекрасному. Самі дивіться:

В середині ХІХ століття Гелена Понінська, після передчасної смерті своїх дітей зводить у Червонограді величний мавзолей в їх пам`ять.

Фото з сайту: http://www.mycastles.narod.ru

Надгробок виконав геніальний скульптор свого часу Бертель Торвальдсен. Робота унікальна. Зараз той надгробок перебуває у Львівській картинній галереї. Сам же мавзолей перетворився на руїну. Що з ним зробили роки й люди, можна побачити на цій фотографії:

Крім усипальниці Понінських, коло цвинтаря збереглися ще руїни католицької каплички. Стан також, жахливий.

Мало того, до каплички ще й не так просто добратись. Потрібно через такі хащі продиратись, що одежа навряд чи цілою залишиться.

А тепер, повернімось до історії палацу. На стику ХІХ й ХХ століття, він став власністю княгині Любомирської. Продовжував вважатись однією з найкрасивіших садиб Польщі, але під час обох світових воєн палац зазнавав руйнувань, й не відновлювався.
Найбільшої шкоди цьому чудовому палацу нанесла в радянський час одна мудакувата істота – голова колгоспу с.Нирків (дуже жаль, що я не знаю прізвища цього придурка). Він наказав розібрати стіни палацу, а з добутого каменю побудувати ...... свинарник.
Радянська влада в 1970-их роках побудувала поряд з замком бараки піонерського табору. Назва для піонерського табору наче нормальна _ “Ромашка”. Але коли бачиш в якому місці виросла та “Ромашка”, то голову не полишає думка, що щось тут не те. Ну дуже не гармонує той табір з замковими вежами. Не табір тут повинен бути. Невже не зрозуміло, що перебування цього закладу поряд з такою пам`яткою, ну ніяк не сприятиме її збереженню.
До речі шукаючи інформацію про цей палац, я так і не знайшов жодної відомості, що цей палац є пам`яткою архітектури.
В 2003 році, поруч з руїнами замку та костьолу оселились монахи. Можливо хоч вони призупинять руйнування замку коло с.Нирків, якщо нашій державі наплювати на такі архітектурні шедеври. Хоча я вже чув багато думок, що й монахи не дуже переймаються збереженням палацу.

Поруч з замком протікає річка Джурин. На цій річці за 500 метрів від залишків замку є чудовий водограй. Його висота складає 16 метрів.
Поряд з водоспадом залишились стіни чи то млина, чи то електростанції ще польської побудови. Зараз, наче, монахи планують відбудувати на водоспаді гідроелектростанцію. Якщо це правда, то ідея не дуже добра. Я так думаю. Хоча, може хтось вважає інакше...

Потрібно відзначити, що водоспад цей був створений штучно. Русло річки Джурин було змінено близько 100 років тому. Недалеко від водоспаду залишився й зараз мурований міст через старе русло.

Коло водоспаду починається ліс. Місце надзвичайно красиве. Красиве, але засмічене. За останні роки воно стало надзвичайно популярним місцем відпочинку жителів Тернопільської, Хмельницької, Івано-Франківської, Чернівецької областей. Після двох років, які я не був у Червонограді, відразу впадає у вічі наскільки багато сміття з`явилося навкруги. Ну чому місцевій владі не влаштувати вивіз сміття з цього чудового місця. Зрозуміло, що на це кошти потрібні, то зробіть платний в`їзд в Червоноградську долину. Поставте магазинчик. Створюйте інфраструктуру для відпочинку. Хто це крім Вас буде робити? Монахи? Ті зроблять, не сумнівайтесь!
Ну добре, це вже питання риторичне. Й, нажаль, не тільки Червонограда стосується.