Одеса-мама


Одеса відносно молоде місто, яке лише недавно відсвяткувало свій офіційний 200-літній вік.
Хоча ця частина Північного Причорномор’я заселена була задовго до різдва христового (скіфи, кіммерійці, сармати, давні греки…). Вже в І тисячолітті нашої ери залишили тут свій слід гуни, авари, печеніги та половці. Після них тут панують татари, яких на короткий проміжок часу вибиває з насиджених місць Велике князівство Литовське.
Саме за Литви на берегах Хаджибейського лиману постає перша фортеця Качибей. З другої половини XV століття все Північне Причорномор’я переходить під турецький контроль, а в XVІІІ столітті Порта поруч зі зруйнованим укріпленнями Качибея зводять фортецю, яка отримала назву Ені Дунья (Новий Світ). Фортеця мала на озброєнні 12 гармат та гарнізон в 300 багнетів.
В вересні 1789 році цю фортецю за підтримки українських козаків отаманів Головатого та Чепіги здобувають у турків російські війська генерала Гудовича та віце-адмірала Де Рибаса. По закінченню військових дій між Росією та Туреччиною був підписаний Ясський мирний договір (1791 рік) по якому Росія отримала причорноморські землі між Дністром та Південним Бугом.
Вже влітку 1793 року, використовуючи укріплення Хаджибею та Ені Дунья починається будівництво нової фортеці, яка за задумом фортифікатора Франца Де Волана мала відповідати останнім вимогам військової науки. Спорудження нових укріплень було завершене в вересні 1795 року.
В тому ж (1795) році Хаджибей був перейменований на Одесу і цей рік вважається датою заснування міста. Нова назва була надана місту вірогідно від давньогрецького поселення Одессос, що було розташоване на узбережжі Чорного моря.

Маючи підтримку імператора Олександра I перший градоначальник Одеси Арман Емануель дю Плессі, він же - герцог де Рішелье, з завзяттям береться за будівництво міста-порту, що мав стати південними морськими воротами імперії.

В 1803 році в місті починає роботу перший комерційний банк, а в 1808 – зводиться перша церква, яка була освячена як церква Св.Троїці.

В 1809 починає діяти перший міський театр. Ну і само собою інтенсивно забудовується саме місто й облаштовується морський порт. В 1810 році завершується будівництво однієї з найкрасивіших споруд молодої Одеси - палацу Потоцьких. Зараз там розміщений Одеський художній музей.

В 1817 році, вже при генерал-губернаторстві А.Ланжерона, царським указом Одесі надається статус порто-франко.

Порто-франко – походить від італійського «porto franco», тобто «вільна гавань». Це порт, що не відноситься до митної території власної держави й користується правом безмитного ввозу чи вивозу товарів та вантажів. Гроші такий порт заробляє за обробку та зберігання вантажу. Надзвичайно вигідна справа. В Російській імперії такий статус мали крім Одеси лише порти Владивосток та Батумі, але першою була саме Одеса.

Статус порто-франко надзвичайно позитивно відбився на розвитку Одеси. Місто розвивалось і росло чи не найшвидшими темпами не тільки в Російській імперії, а напевно і в Європі. Але митні привілеї сприяли не тільки легальним торговим операціям в Одесі, а й давали надзвичайну спокусу дрібним «підприємцям» робити свій власний бізнес. В Одесі дуже швидко розквітає контрабандний промисел.

Причому молоді «бізнесмени» для короткотривалого зберігання свого нелегального товару почали активно використовувати шурфи видобутку ракушняка, з якого власне й будувалась Одеса. І одеські катакомби не встигаючи звільнитись від будівельного напівфабрикату інтенсивно заповнюються вельми ліквідним крамом. А реалізовували цей крам неперевершені майстри торгівлі – греки, вірмени і звичайно ж …
Хто?
Правильно!
Євреї!!!
До речі, саме євреї на початку ХІХ століття були найбільшою за чисельністю нацгромадою Одеси.

В 1823 році починається ще один епохальний період в розвитку Одеси. На посаду генерал-губернатора Новоросійського краю та намісником в Бесарабії призначається Михайло Семенович Воронцов.

Саме він робить офіційною столицею своїх підвідомчих володінь Одесу й спрямовує значну частину своєї енергії на подальший розвиток міста та порту. Завдяки графу, з 1928 року починається регулярне пасажирське сполучення по Чорному морю. Перші рейси здійснювались до Криму.

При Воронцові формується комплекс споруд Приморського бульвару. Окрасою бульвару стають будівля першої міської біржі, готелі «Лондонський» та «Петербургський», палаци княгині Наришкіної та власне М.Воронцова.

Фото с сайта http://www.otdihinfo.ru

В центрі бульвару в 1828 році за проектом скульптора Мартоса встановлюється пам’ятник Дюку Де Ришельє. Від цього пам’ятника в 1837-1842 роках архітектором Ф.Бюффо було прокладено 192 сходинки до набережної. Цей спуск відомий зараз як «Потемкинская лестница».

В 1850 році Одеса налічувала вже близько 100 000 жителів.

В 1854 році, під час Кримської війни, одеський гарнізон відбив спробу англо-французької ескадри висадити десант в місті. Хоча, в цілому військові дії в Криму не сповільнили розвиток міста.
В другій половині ХІХ століття в місті починають діяти промислові підприємства, які згодом стали крупними заводами та фабриками – завод с/г машин, залізничні майстерні та інші. Проводиться реконструкція та модернізація порту.
В 1865 році відкриває свої двері (чи ворота?) знаменитий «Привоз», який зараз є такою ж візитівкою Одеси, як і Дюк з Дерибасівською вулицею.
В тому ж, 1865 році, починає діяти Новоросійський (зараз Одеський) Університет. Одеса стає крупним культурним центром імперії. Перелік визначних діячів культури та науки, доля яких пов’язана з містом займе ледь не сторінку. Тому не буду Вас занадто загружати.

Фото з сайту http://galleryua.com

Будучи крупним промисловим центром, Одеса стає одним з найбільших осередків революційного руху в Російській імперії.
Під час Громадянської війни в Одесі перебували представники всіх можливих влад, не виключаючи навіть австро-німецьких та антантівських емісарів. Згадайте відомий фільм «Зеленый фургон». Радянська влада була встановлена в місті лише в 1920 році.

В роки Другої світової війни Одеса на протязі 73 днів стримувала гітлерівські війська, за що пізніше отримала звання міста-героя.

В післявоєнний період в Одесі крім промисловості інтенсивно розвивається і курортна галузь. Ну й звичайно ж завдяки своїм жителям місто стає столицею гумору. Відома «Одеська гуморина» проводиться вже в 35 раз!