В 1450 році в Олиці литовським гетьманом Петром Яновичем Білим зводиться Петропавлівський костел, що вважається найстарішим вцілілим костелом Волині. Справедливості ради потрібно зазначити, що в Інтернеті зустрічається багато відомостей про те що костел цей був зведений не в 1450, а в 1460 році. Дурниця повна. Хто сумнівається - може звернутися до авторитетного джерела – 4-х томного видання під редакцією М.Жарикова „Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР”

Ось цитата з того довідника:
„ПЕТРОПАВЛОВСКИЙ КОСТЕЛ, 1450 г.
Наиболее ранний памятник латинского культового зодчества Волыни. Был перестроен в 1612г. Впоследствии использовался как часовня. Каменный, однонефный, крестовый в плане (выражен трансепт), с удлиненным прямоугольным пресбитерием. Перекрыт сомкнутыми и крестовыми сводами. Нерасчлененные плоскости стен прорезаны арочными окнами. Главный фасад следует формам архитектуры раннего барокко.”

В XV столітті внаслідок династичних перепитій Олика стає власністю Радзівілів, що позначилося на архітектурі містечка. Якщо в державних (королівських) містах оборонні споруди призначалися для захисту всього міста від зовнішніх ворогів, то у приватновласницьких зв''язок замку шляхтича з містом мав інший характер. Замок з’єднувався з міськими укріпленнями, проте він був відокремлений від міста цілком достатніми оборонними спорудами, що робило його неприступним під час чисельних селянсько-козацьких виступів.
В „Історії української архітектури„ за редакцією професора В.Тимофієнка пишететься:
„Політична та соціально-економічні умови, що склалися в Україні у XIV - на початку XVI ст. зумовили широкий діапазон укріплень населених пунктів: від грандіозних систем мурованих міських фортифікацій найзначніших міст того часу – Львова, Кам''янця-Подільського, Луцька, Києва – до скромних дерев''яно-земляних споруд, які оточували невеликі містечка та села. Переважну більшість поселень захищали сухий або наповнений водою рів і земляний вал. Гребінь валу підсилювала дерев’яна стіна, яка складалася з рублених клітей-городень. У вразливих місцях та над в’їзною брамою височіли дво- та триярусні рублені дерев’яні башти. Відомо, що наприкінці XV - в XVI ст. існували або були збудовані дерев''яно-земляні укріплення у Володимирі-Волинському, частково у Луцьку, Кременці, Старокостянтинові, Дубні та в менших містах та містечках – Олиці, Мацейові (нині – Луків), Чуднові, Любарі, Межирічі-Острозькому та ін.”

Для Речі Посполитої Олика не вважалася таким вже й великим містом, але для Волині це був значний культурний, торговий та ремісничий центр. В 1564 році Олика отримує магдебургське право. В тому ж році завершується будівництво нової резиденції володарів Олики.

Резиденція Радзівілів являла собою замок бастіонного типу. Він був майже квадратний в плані (100 х 125 м) і оточеним з трьох боків ровами.
Таж „Історія української архітектури” описує його елементи досить академічно:
„Наріжні бастіони з казематами у фланках, прикритих закругленими орільонами, мають серцеподібний план, властивий староіталійській системі. Ескарповані каменем куртини з боку двору периметрально забудовані одно- та двоповерховими корпусами. Через південно-західний рів до брами з двоярусною годинниковою баштою вів звідний міст. Навпроти розташований двоповерховий палац з нарізним проходом.”

В 1570 році в Олиці було вже більше 300 будинків. Як в кожному пристойному місті, що мало магдебургське право, була ратуша та Площа Ринок, де проводилися щотижневі торги.
Так як в ті часи були нерідкі татарські набіги на Волинь, то посилюються також міські укріплення Олики. Одна з двох брам міста (Луцька брама), що була включена до оборонної системи земляних валів, збереглася до нашого часу. Зараз в цій споруді розміщений невеличкий магазин, що зустрічає Вас при в’їзді до містечка.

Замок же постійно добудовувався й укріплювався, аж поки близько 1640-их років не набув нинішнього вигляду. Про це можуть свідчити описи та плани 1686 та 1737 років.
У XVII ст. замок мав 202 гармати. Пiд час росiйсько-шведськоi вiйни, в 1706 році, Петро I наказав зняти цi гармати для озброення своєї армii. А за чотири роки до цієї події Олику спалили шведські війська.
В 1635 – 1640 роках на кошти Альбрехта Станіслава Радзивіла зводиться найкрасивіша споруда Олики – колегіальний костел св.Трійці. Цей костел вважався свого часу одним з найелегантніших в Польщі. Зараз, нажаль, можна лише уявити його колишню розкіш.

Автори Троїцького костелу – архітектори Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна, будівельними роботами керував Р.Бефка, за участю архітекторів Банчоковича, Марковича, Садовського. Костел зведений у вигляді тринавової базиліки з широкою центральною навою та напівкруглою апсидою, оточеною по низу каплицями. Під костелом розміщена крипта.
Костел будувався у стилі раннього бароко й був пишно декорований скульптурами та різьбою. Зараз від колись розкішного декору фасаду, що створений за прикладом фасаду церкви Іль Джезу в Римі, залишились лише жалюгідні скульптурні рештки .
Між пілястрами розміщувались великі живописні полотна, деякі з яких зберігаються зараз у Львівській картинній галереї.
Одночасно з костелом була зведена 16-ти метрова дзвіниця на п’ять пілонів. Територію оточувала мурована стіна з кутовими баштами. Частина стіни та північно-західна башта були розібрані в 60-их роках ХХ століття. Зараз ті мури поступово відновлюються. Відбудовується також і дзвіниця.




Радзивіли по праву пишалися й костелом, й палацом, й своєю вотчиною. Але історія рухалась вперед. В ХVIII столітті замок втрачає своє військове значення й виконує суто господарсько-резидентські функції. Навколо замку розбивається чудовий парк. Надбудовується третій поверх на південно-східному корпусі (цей корпус вважається головним палацом замку).
Але потім приходить кінець польській державності. На своєму надзвичайно змістовному сайті http://www.castles.com.ua Блека пише:
„…вільному життю міста настав кінець з входом Олики у 1793р. до складу Російської імперії. Єдине, що залишилось - ратуша, яка все ще виконувала функції керування містом.
Неначе сама Природа відвернулася від міста: в 1803 та 1823рр. Олику спустошили великі пожежі, під час війни 1812 року палац перетворили на військовий шпиталь - і використовували аж до 1837р. Замок, позбавлений дбайливих господарів, почав занепадатита руйнуватися. Торгові центри відсуваються вглиб Росії, Олику заселяють переважно бідні євреї. У 1838р. завалилися будинки колегії та семінарії, а у 1870р. згоріла ратуша з безцінним міським архівом”.
В 1840 році замок вже незаселений. У 1883 році починаються реставраційні роботи, що тривають майже 30 років. Під час І світової війни замок ушкоджується, але по її закінченню знову починається його реставрація.
Потім була громадянська, совітсько-польська та ІІ світова війни. За радянських часів Олика перетворюється на занедбане провінційне містечко. В Троїцькому костелі влаштовується склад, в палаці Радзівілів – обласна психіатрична лікарня. Як не дивно, але саме останнє дозволило зберегти зовнішню цілісність палацу/замку.
Ну а потім прийшла довгоочікувана незалежність України. Ця незалежність принесла надію на відродження культурних та архітектурних пам’яток, але ці сподівання чомусь оминули Олику.
Єдине що зроблено корисного, це приведення в більш менш пристойний вигляд й використання за призначенням Петропавлівського костелу.
Але грошей на повноцінну реставрацію палацу Радзивілів немає. Костел, що розміщений на старому польському цвинтарі вже здається ніколи не повернеться до свого первісного стану.

Навіть величний Троїцький костел перебуває зараз в жалюгідному стані. Намагаються допомогти поляки, але допомога ця не може повністю задовольнити потреби реставраторів. Нащадки колишніх власників Олики також не мають достатньо коштів для відродження колишньої окраси Волині. Не має коштів й не чисельна місцева католицька громада. Про державу й говорити годі…

Більш того, як розповідав місцевий католицький священик (жаль не пам’ятаю його імені, дуже приємна людина) декілька років тому костел був пограбований, були вкрадені образи, що дивом вціліли за радянських часів. Кажуть що їх вже пропонували на чорному ринку десь в Європі.

Ще в Олиці розташована кам''яна православна церква, яка також вважається пам’яткою архітектури. Має та церква якусь унікальну для Волині архітектуру, але точної назви цієї церкви я не має. Цілком ймовірно що це Стрiтенська церква, яка збудована в 1784 році, але ще раз повторююсь – ці дані не перевірені.