Радянське видання «Історії міст і сіл УРСР» пише, що найдавніші матеріальні знахідки на території міста відносяться до доби ранньої бронзи (ІІІ-ІІ тис. до н.е.), але останні матеріали, вже часів незалежності України, стверджують, що люди селилися в цій місцевості ще за доби міді (IV-III тис. до н.е.). В принципі, для нас це суттєвого значення не має і вартість 95-го бензину, вибори київського мера в травні 2008 року і тим більше стан Татарської брами замку князів Острозьких особливо не зачіпає. Отже най буде IV тис. до н.е..
Більш одностайна думка істориків та археологів полягає в тому, що давньоруське городище, досліджене на місцевій Замковій горі можна віднести до ХІ ст. вже нашої ери. Тут, я думаю, також сперечатися не слід.
Ну, а першу датовану згадку про Острог історики відносять до 1100 року, коли це місто згадується в Іпатіївському літописі.
А пишеться в тому літописі про те, що в 1097 році Володимир Мономах (тоді він правда був ще не Мономахом, а князем Переяславським) скликав своїх родичів-князів в Любечі й на тому з’їзді вони вирішили полюбовно розділити руські землі й покласти врешті-решт край князівським міжусобицям. Князю Давидові Ігоревичеві було підтверджено тоді право на володіння Володимирським князівством, де правив до нього його батько. Сидіти б тому Давидові та й тішитись, але ні. Цей амбітний (а може просто не надто далекоглядний) князь намовляє іншому амбітному князю Святополку Київському, що Василько Теребовлянський разом з Володарем Ростиславовичем Перемишлянським намірився одняти в нього київський престол. Що робить Святополк? Будучи людиною обережною, він запрошує до себе Василька, а коли той прибуває то наказує слугам полонити його й віддати Давидові. Ну а амбітний (не далекоглядний) Давид не довго думаючи, виколює «гостю» очі, а потім ув’язнює Василька Теребовлянського. Довідавшись про се, Володар збирає дружину і звільняє свого друга, а затим разом з Васильком на протязі декількох років плюндрують Давидові володіння. Перепадало й обережному Святополкові...
Кінець-кінцем, в 1100 році в Ветичеві знову відбувся князівський з’їзд, де було вирішено позбавити Давида Волинських володінь і залишити йому лише міста Бужеськ, Дубно, Чорторийськ та … Острог.

Хто володів Острогом після смерті Давида літописи не сповіщають, як не сповіщають вони й про більш пізні події (про часи монголо-татарської навали наприклад).
Далі Острог згадується в історичних хроніках вже аж в XIV столітті, як володіння роду Острозьких, що ведуть свій родовід від Рюриковичів.



Вояки Острозькі були відмінні. Перший з відомих князів роду - Данило, в 1341 році завдає поразки війську польського короля Казиміра ІІ Великого. Його син Федір бере участь у Грюнвальдській битві проти тевтонських рицарів (1410р.) та в гуситських війнах (1422-1430 рр..).
Саме за Федора Даниловича інтенсивно будується мурований острозький замок. Коли князь Федір прийняв чернечий сан й доживав свій вік в Києво-Печерській Лаврі, його син князь Василь (Красний) продовжував укріплювати замок.
В XVI столітті Острог стає не тільки надпотужною фортецею Волині, а й перетворюється на крупний торговий, ремісничий та культурний центр регіону.
Розквіт Острога припадає на часи князювання Костянтина Василя (1526-1608). В 1576 році князь фундує Острозьку слов’яно-греко-латинську академію, яка на довгі роки стає головним культурним осередком України. В академії викладали найбільші наукові та релігійні світила тої епохи (Герасим Смотрицький, Кирило Лукаріс, Дем’ян Наливайко, Ян Лятош, Никифор Парасхос-Кантакузен…), а випускники Академії становили культурну та державну еліту нашого краю (Петро Конашевич-Сагайдачний, Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Ісая Борискевич, Захарія Копистянський..).
В 1577 році на кошти Острозького відкривається перша на східнослов’янських землях друкарня, де Іваном Федоровим були видані греко-слов’янський «Буквар», «Острозька Біблія» на кирилиці та деякі полемічні й теологічні твори, назви яких занадто важкуваті для сприйняття сучасного читача.
В 1580 році для потреб друкарні влаштовується власна папірня. Крім паперових справ майстрів в Острозі діяло ще півтора десятки ремісничих цехів, з них такі екзотичні, як сідлярі, олійники, музики та золотарі.
Крім цього Острог був крупним центром іудаїзму не тільки на Волині, а й в Речі Посполитій. Тут діяла вища равинська школа, що мала європейський авторитет.
Зважаючи на високий економічний та культурний рівень міста, а також на його важливе значення при обороні рубежів Польсько-литовського королівства від татарських набігів, в 1585 році король Стефан Баторій надає Острогу магдебурзьке право.

Оборонні укріплення Острога надійно прикривали місто. Крім власне замку князів Острозьких навколо міста завершується зведення оборонної лінії, що включала в себе вали, рови, потужні муровані башти та сакральні споруди, що мали й оборонні функції. Причому були це й православні церкви, й католицькі костьоли й іудейські синагоги. Нажаль не всі вони вціліли й дійшли до наших часів, але деякі пам’ятки все ж збереглися.

Збереглися до наших часів Луцька брама. Тут в 1985 було відкрито музей книги та друкарства, але на жаль зараз повну експозицію музею з унікальним зібранням стародруків побачити не можна - проводяться ремонті роботи.

Реставрується також костел Успіня Пресвятої Діви Марії.

Чекає реставраторів Татарська брама, яка зараз знаходиться просто в жахливому стані.

Стосовно цієї брами, я думаю, не зайве буде подати інформацію з 4-томника «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР»:



«ТАТАРСКАЯ НАДВРАТНАЯ БАШНЯ, вторая половина XV — начало XVI вв.
Входила в состав городских укреплений, являлась важнейшим звеном в общей системе обороны города, защищала въезд в город со стороны дороги на Звягель (Новоград-Волынский). В плане представляет собой сочетание эллипса с прямоугольником (объем эллипса превышает объем прямоугольной части). Башня полностью выступала за пределы каменной оборонной стены, непосредственно связанной с ее торцовым фасадом, обращенным в сторону города. Такое плановое и объемное решение давало возможность максимально увеличить зону фланкирующего обстрела из бойниц. радиально размещенных в криволинейной части сооружения и на боковых фасадах прямо угольного в плане объема башни. Первоначально сооружение было двухъярусным, в конце XVI—начале XVII вв. надстроен ренессансныи аттик с бойницами. К настоящему времени утрачена значительная часть эллипсовидного объема башни и верх аттика. Сложена из песчаника на известковом растворе, кладка армирована деревянными связями. Трехъярусная, в первом ярусе был сквозной арочный проезд. Третий ярус — аттик с бойницами в форме перевернутой замочной скважины; внутри башня поярусно имела деревянные обходные галереи. Памятник представляет уникальный тип укрепленных городских ворот, который является своеобразно трактованной разновидностью небольшого барбакана, сочетающего функции городских ворот и оборонительной башни Относится к наиболее значительным оборонным сооружениям, сохранившимся до наших дней на территории Украины.»

Невідомо, чи дочекаються реставраторів руїни іншої пам’ятки єврейської синагоги. Про синагогу можна почитати тут:
http://www.jewish-heritage.org/eu94a59r.htm

А от реконструкція іншої оборонної сакральної споруди Острога - Богоявленського собору, який закладався, ще при Василі (Красному) Острозькому в XV століття, практично завершена. З княжих часів, правда, мало що залишилось, собор більшу частину свого віку простояв в руїнах (читайте нижче про діяння Анни-Алуїзи). Автентичними залишились хіба що його фундаменти, а нинішній свій вигляд Богоявленський собор отримав лише в кінці ХІХ століття, коли він був відбудований за проектом архітектора В.Токарева.

Про історію цього храму можна дізнатись з нижченаведеної фотографії.

Але повернімось до історії міста.
На початку XVII століття Острог був центром регіону до якого входило 24 міст та фортець й близько 400 сіл. Але рід Острозьких поступово окатоличується й врешті-решт припиняє своє існування. Останній з Острозьких чоловічої статі, князь Януш Васильович, що Отримав Острог від свого батька в 1603 році, приймає католицьку віру й не зважаючи на те, що був тричі одружений так не залишив нащадків.
В 1613 році славнозвісну друкарню продають до Києва.
В 1620 році власницею Острога стає Анна-Алоїза Олександрівна Острозька (Ходкевич), баба надзвичайно збочена на католицтві. Її релігійний фанатизм доходив до того, що вона перехрестила на католика кістяк свого батька, який вже 33 роки, як спочив. Анна-Алоїза завзято нищила православний дух в Острозі, при ній закривають практично всі православні церкви в Острозі. А в 1636 році вона закриває Острозьку академію і навчальні корпуси розбираються для будівництва колегії єзуїтів. Колегія ця, справедливості ради потрібно відзначити, була одна з найавторитетніших навчальних закладів єзуїтів в східній Європі.

А потім була війна Хмельницького проти Польщі. Острог займається повсталими козаками. На протязі війни він декілька раз переходить з рук в руки, поки після Андрусівського перемир’я не залишається в складі Польщі. Але то був вже не той Острог. Я маю на увазі не Острозький Острог… .

З другої половини XVII та з XVIII ст.. в Острозі активно діють єзуїтські, капуцинські, кармелітські католицькі монастирі. В сусідньому Межирічі засіли францисканці. Економічне ж значення Острога невпинно падає. На початку з XVIII ст. в місті мешкає всього 2000 жителів.

Після 3-разового розчленування гонорової Польщі Росією, Прусією та Австрією, Річ Посполита припиняє своє існування, а Волинь відходить до імперії Романових. Острог стає повітовим центром спочатку Ізяславського намісництва, потім намісництва Волинського, а з 1797 року – Волинської губернії.
В 1799 році Острог визначається, як адміністративний центр Волинсько-житомирської єпархії російської церкви. В самому місті на той час вже діють Успенський, Миколаївський, Параскеви-П’ятницький та новий Воскресенський православні храми. В приміщенні колишнього колегіуму єзуїтів був влаштований православний чоловічий монастир та навчальні корпуси Волинської духовної семінарії, теж звичайно православної. Анна-Луїза напевно в домовині перевернулась од таких справ.

ХІХ століття було не надто цікавим в історії Острога і тому цілком логічно буде навести просто сухі цитати з заполітизованої «Історії міст та сіл УРСР. Ровенська область»:

«Під час Вітчизняної війни, у вересні 1812 року, в місті містилася головна квартира штабу російської армії під командуванням П.В.Чичагова.
…
Історія міста пов’язана певною мірою з декабристами. Після придушення повстання Чернігівського полку його новим місцем розташування став Острог. Тут 1 серпня 1826 року відбулося публічне покарання – переломлення шпаг над декабристами – офіцерами В.М.Соловйовим, І.І.Сухиновим, О.Є.Мозалевським, А.А.Бистрицьким. 28 серпня з Острога на суд у Васильків була відправлена група учасників повстання.
1846 року під час подорожі по Волині за дорученням Київської археографічної комісії Острог відвідав Т.Г.Шевченко. Про цю поїздку він згадував у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».
…
…
Скасування кріпацтва у 1861 році ліквідувало особисту залежність селян від поміщиків. Сталися помітні зміни в економічному і культурному житті міста. Буржуазні реформи 60-70-х років сприяли розвитку капіталістичних форм господарства. Якщо у 1861 році в місті було лише 6 невеликих шкіряних підприємств (гарбарень), у 1875 році – 14 шкіряних, миловарний, 2 черепичні, пивоварний і спиртовий заводи, то у 1895 році діяли 22 фабрики і заводи, у т.ч. 10 шкіряних, 3 миловарні, 2 свічкові, 2 цегельні, 4 маслоробні, налічувалося 608 ремісників, з них 351 майстер. Найбільше було шевців і кравців. З покоління у покоління передавалося мистецтво виробляти шкіру – просту, баранячу, гамбурзьку і єлицьку.
Місто поступово зростало. Якщо у 1861 році тут мешкало 8926 чоловік, то у 1896 році – 11758, серед них 526 дворян, 49 духовного звання, 318 купців, 342 військові, 9555 міщан, 879 селян.
…
1835 року в місті відкрили дворянське училище. 1850 року його відвідувало 100 учнів, тут працювало 6 учителів. Через вісім років училище реорганізували в прогімназію, а в 90-х роках - у класичну чоловічу гімназію. 1865 року графиня Блудова, заснувала духовне братство, відкрила при ньому початкову школу і підготовче жіноче училище, яке згодом стало працювати за гімназичним курсом.
З 1867 до 1894 року в Острозі діяв будинок селянських вихованців (навчальний заклад-пансіон) для підготовки дрібних урядовців…»

ХХ століття для Острога було більш насичене історичними (і більшим чином трагічними) подіями.
А починалась бурхливе століття зовсім вже й не так і страшно. Починалось навіть на хвилі культурного відродження древнього міста. В 1909 році було створене Братство імені князів Острозьких. Це культурно-просвітницьке об’єднання місцевої інтелігенції ставило за мету збереження та популяризацію історичної та культурної спадщини Острогу. В 1910 році було засноване братське «давньосховище», історичні та архівні матеріали якого, а також вироби мистецтва могли б багато чого розповісти про історію міста. Давньосховище мало також дуже цікаву колекцію стародруків, якими опікувались священники Михайло Тучемський та Михайло Струменський. Зараз ці стародруки становлять основу колекції Острозького музею книги та друкарства.
Незважаючи на початок Першої світової війни, коли Острог стає прифронтовим містом, архітекторами П.Покриштакіним та В.Леонтовичем продовжується реставрація Вежі Мурованої, в стінах якої в серпні 1916 року починає діяти історичний музей.