Інформації про Перемишляни я знайшов дуже мало, тому вимушений користуватись таким не дуже об’єктивним джерелом, як радянське видання “Історія міст та сіл Львівської області”. Там зазначається наступне:
“...встановлено, що на цій території уже в добу енеоліту (ІІІ тисячоліття до н.е.) існували досить великі за розміром землеробські поселення трипільської культури. Виявлені на території самого міста та в його околицях глиняний посуд і знаряддя праці періоду бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.) і ранньозалізного часу (І тисячоліття до н.е.), а також могильник перших століть н.е. свідчать не тільки про постійне заселення цього району, але й про стабільність основних видів занять населення, якими були землеробство і скотарство.
(У мене питання до авторів цих рядків - Ну а чим тоді ще можна було займатись крім землеробства і скотарства? Машинобудуванням? )
...Можна лише припустити, що тут існувало поселення уже в першій чверті ІІ тисячоліття н.е. Назва Перемишляни співзвучна з такими назвами, як Перемишль, Перемиль, які в цей час відомі як давньоруські городи”.
Назва дійсно співзвучна, але в польських джерелах дається свій варіант походження назви Перемишляни – Peremyshlyany. Походить від поєднання “Slavic” і “promysl/przemysl”, в перекладі щось типу “Слава Труду”.
Цілком ймовірно, що поселення дійсно закладав хтось з литовсько-польських панів. Та й власне перша письмова згадка про Перемишляни знайдена саме в польських джерелах ( до складу Польщі ці землі входять з 1375 року). В “Актах городських та земельних” за 1437 рік селище Перемишляни згадуються в зв’язку з розмежуванням земель між місцевими селами.
В джерелах кінця XVI – початку XVII століття Перемишляни згадуються вже як велике село, що часто зазнавало нападів татар. В 1515 році татари дуже поруйнували Перемишляни з усіма його укріпленнями. В 1620 та 1626 роках, відбувались також дуже спустошливі напади татар.
В ті часи воно належало шляхтичам Уляницьким, Поляновським, Куропатницьким та іншим польським магнатам. Останнє прізвище дуже нагадує прізвище володарів Надвірної на Прикарпатті - Куропатв, родини зовсім не бідної. Можливо, радянські історики, трохи підправили його. Для співзвучності, так би мовити.
В 1623 році Перемишляни отримали Магдебурзьке право й починається активне заселення міста ремісниками й дрібними торговцями.




В кінці XVII столітті Перемишляни вже були укріпленим містом з земляними валами й ровами, про що свідчить відомий, чи то посол, чи то шпигун - Ульріх Вердум в 1671 році:
“місто з двома церквами, обведене земляними валами, на яких стоять деревяні стіни, складені з колод...”.
На той час Перемишляни належали коронному хорунжому Сенявському. В місті діяв домініканський монастир і костьол святих Петра та Павла, який звели в 1645 році.
Костьол зберігся й понині.

Коли ми були в Перемишлянах зимою 2005 р. то оглянули його лише ззовні, хоча якийсь чоловік, що був у дворі пропонував його відкрити. Жаль часу було обмаль.
В 1675 р. місто було в черговий раз зруйноване ордою. Розорення було настільки сильне, що польський уряд звільнив мешканців від сплати податків на 4 роки. В 1690-их роках в місті налічується вже близько сотні дворів. Основне заняття жителів – хліборобство, і зовсім мало – ковальство, кушнірство, ткацтво.
В 1728 році був виданий новий магдебурзький привілей, який підтверджувався в 1733 році. Він надавав право жителям Перемишлян виготовляти горілку та пиво для власних потреб, а місцевим купцям торгувати будь-яким товаром.
В 1758 році в місті сталась велика пожежа. Для відбудови міста уряд звільняє мешканців Перемишля від сплати податків на 3 роки.
Після входження цих земель до складу Австрійської імперії, Перемишляни продовжують залишатись невеличким провінційним галицьким містечком. В середині ХІХ століття в місті було 372 двори і близько 3000 мешканцями.
Основним власником Перемишля був граф Потоцький, якому належало 647 гектарів землі.
Перемишляни входили до Золочівської округи, а після 1860 року стають повітовим центром.

Перемишляни були заселені в основному поляками. Хоча були й єврейські та українські громади. В місті в кінці ХІХ століття діяла всього одна польська школа і приватна школа бджільництва.
В 1909 році через місто була прокладена залізниця Львів – Потутори (Підгайці) що позитивно позначилось на економіці міста. Перемишляни стають одним з центрів лісозаготівлі.
Після Першої світової війни Перемишляни відходять до Польщі.



З серпня до вересень 1920 року, місто займала Червона армія, але після розгрому червоних кіннотників під Варшавою, Польща закріплює ці землі за собою до 1939 року.
Потім Друга світова, німецька окупація та боротьба УПА. Аж до початку 1950-их років не було спокою на цій землі.
В радянські часи райцентр живе тихим провінційним життям, яке продовжується й зараз. Хоча під час “Помаранчевої революції” цей спокій був порушений.

І останнє.
Шукаючи в Інтернеті інформацію про видатних людей, доля яких пов’язана з Перемишлянами я знайшов дані про священика Омеляна Ковча, меморіальну дошку якому встановлено в місті. Це стаття Наталі Кравчук с газеті “Наше слово”. Повний текст можна знайти тут:
http://free.ngo.pl/nslowo/podija/wjazen_2399_parox_majdaneka.htm
А я подам лише короткий уривок з тої статті.