На території Переяслава-Хмельницького виявлено могильник черняхівської культури (III-IV ст. н.е.) з 42 похованнями. В одному з цих поховань, що належало судячи з усього дуже знатній жінці, знайшли крім стандартного поховального набору старовинних предметів ще й повний комплект унікальних скляних шашок. Працівники місцевого історичного музею цим страшенно пишаються й з гордістю повідомляють відвідувачам, що це єдиний повністю комплектний експонат подібного роду на всій території колишнього СРСР.

(Для друнь – «шашки», то не те чим грають в «козаків-розбійників, а те чим грають в «чапаєва».)

Інші археологічні знахідки свідчать про те, що в VII-VIII століттях на місці нинішнього міста вже сформувався крупний торгівельний і ремісничий центр ранніх слов’ян.

Найбільш давня згадка про Переяслав трапляється у «Повісті врем’яних літ»:
«У рік 6415 (907). Пішов Олег на греків… І стали греки миру просити, щоби не пустошив він Грецької землі… І зажадав Олег дати воям на дві тисячі кораблів по двадцять гривень на кочет, а потім давати углади на руські городи – спершу на Київ, а тоді й на Чернігів, і на Переяславль, і на Полоцьк, і на Любеч, і на інші городи, бо по тих городах сиділи князі, під Олегом сущі.»

Шукаючи цю цитату, я перелопатив купу інформації і натикався ще на кілька версій першої згадки про місто. Крім того й з походженням назви Переяслава серед істориків багато суперечностей. Найбільш популярна звичайно попсова версія про бій легендарного Кожум’яки з печенігом, здолавши якого він «перейняв славу» непереможного воїна від поганича.
Як би там не було, але офіційно вважається, що Переяслав-Хмельницький має 1100-літній вік і в цьому році (2007) готуються ювілейні торжества з цієї нагоди. Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» до цієї дати навіть підготував досить цікаву серію буклетів про історичні періоди з історії древнього міста. В буклеті «Переяслав стародавній» можна прочитати наступне:
«Обмеженість писемної інформації та відсутність археологічних матеріалів VIII-IX ст . призвели до виникнення багатьох версій щодо заснування Переяславля Руського. Найпершу висунув літописець Нестор у ХІІ ст., пояснивши також і назву міста. Згодом дослідники пов’язували походження міста та його назви як з місцевими коренями: з ім’ям першого князя-володаря, з власним іменем героя легенди Кожум’яки, з попереднім селищем («Перея славна»); так і з перенесенням назви: з Палестини, де є місцевість Перея, з Болгарії – від древньої церковної столиці міста Преслава разом із заснуванням першої руської митрополії у ІХ ст. чи з переселенцями-болгарами за князя Святослава у Х ст.
Ця проблема залишається однією з найбільш загадкових в давньоруській історії. Завіса над таємницею може піднятися з появою нових писемних джерел або речових матеріалів, здобутих археологами.»

В часів літописного Переяславця збереглося городище Х-ХІІІ ст.. біля злиття річок Альти та Трубіжа. Є відомості, що до Переяславських укріплень докладали руку й Володимир Хреститель й Ярослав Мудрий. Син останнього - Всеволод Ярославович, був першим переяславським князем (1054-1073). Саме при ньому розгортається велике будівництво церков та посилюються укріплення дитинця.

Буклет «Переяслав княжий»:
«Завершував починання князя видатний церковний діяч митрополит Єфрем Переяславський, який очолював переяславську єпархію з 1075 по 1090 рік.
Переяслав був важливим духовним центром - тут перебувала кафедра однієї з найбільших давньоруських єпархій.
До сьогодні дослідників притягує загадка так званої переяславської митрополії, пов’язана із титулом Єфрема та висловом літописця: «бо раніш була в Переяславлі митрополія». Щодо цього існують дві версії, найцікавіша з яких – про перебування в Переяславі найпершої митрополії Русі у ІХ-Х ст.. Інша пов’язується з практикою надання Константинополем звання титулярного митрополита на певний час, яке й носив єпископ переяславський у 60-80-і роки ХІ ст..
На дитинці протягом двох-трьох десятиліть сформувався архітектурний ансамбль, згадуваний у літописах під 1089/90 р., який включав такі визначні споруди як кафедральний собор архістратига Михаїла, Єпископські ворота з надбрамною церквою святого Феодора, церква Андрія та палацеві комплекси резиденцій князя та єпископа. Саме в цей час були закладені Княжий та Єпископський двори, відомі з літописів. Інтерес викликає згадка про спорудження Єфремом загадкової будівлі – «строєніє банное камерно», якої «не було преже в Русі».
Припускають, що це була лазня на зразок візантійських. Князем Всеволодом була заснована також позаміська резиденція – Красний двір та виділені мисливські угіддя неподалік міста – Звіринець.»

Переяслав був також і значним ремісничим та торговим центром. Навіть у Візантійських хроніках згадуються переяславські купці. Археологами були знайдені залишки склоробної майстерні ХІ століття з елементами смальти, віконного скла, скляного посуду та прикрас.

Син Всеволода – Володимир Мономах правив Переяславським князівством у 1073-1076 та 1094-1113 роках. Він зводить в 1098 році ще одну церкву – Успіня Пресвятої Богородиці, засновує монастир на річці Альті. В Переяславі Мономах писав свою знамените «Поучення». Саме звідси він відправився княжити в Київ.

В 1950-60-х роках проводились розкопки невеликої церкви-усипальниці знатних жителів Переяслава, яка була зруйнована монголо-татарами. Натрапили на неї випадково – місцевий житель копав льох й наткнувся на древній храмовий фундамент. При розкопках цього фундаменту були знайдені унікальні речі: хорос-люстра, бронзові елементи вівтаря, свічник.
Зараз цей фундамент накритий павільйоном археологічного відділу Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника, де представлені добуті археологами з під переяславської землі експонати .

ХІІ століття в історії Переяслава пов’язане з частими набігами половців та князівськими сперечаннями за київський престол. А сперечання ці (читай – війни) часто-густо проходили на території Переяславського князівства.
Історики визначають населення міста в ті часи в кількості 11-11,5 тисяч.
В 1239 році на Переяславські землі насунула монголо-татарська сарана. Переяслав був вщент зруйнований і більше ніж на століття опинився під азійським ігом й ледь животів. Лише в 1360-х роках, після витіснення литовським князем Ольгердом монголо-татар з Волині, Поділля й Подніпров’я, землі Переяславщини позбулись ординської залежності.
За часів Великого князівства литовського, до складу якого входила Переяславська земля, місто відігравало важливу стратегічну роль оборонного форпосту на південно-східних кордонах князівства, відбиваючись від чисельних набігів ординців.



Після Люблінської литовсько-польської унії землі Переяславщини підпадають під юрисдикцію Варшави й продовжують відігравати важливе прикордонне значення. Ці землі дають також притулок втікачам від магнатських утисків і стають, разом з дніпровськими порогами, місцем формування перших козацьких ватаг.

6 березня 1585 року король Стефан Баторій надає князеві Костянтину Острозькому грамоту на право володінням Переяславською землею впродовж «двох животь», себто двох поколінь:
«…Надали вельможності його і цим листом нашим надаємо в маєтностях наших на Вкраїні, за Дніпром, городище місце пусте, що зветься Переяслав, з грунтами всілякими: з городищами, селищами, з річками, водами, борами, лісами, пущами, дібровами, з полями, сіножатями, рудами, болотами, потоками, з ловами, звіриними, рибними, і всякою власністю, яка колись, тепер і на майбутнє може бути названа, іменована і з тим усім, що з давніх часів той Переяслав в усьому обширі грунтів, обїздах, границях і пожитках мав і володарями отчинними утримуваний і використовуваний був, нічого нами від того Переяславця грунтів, власності і всяких здавна належних йому володінь не займаючи, дозволили і дозволяємо названому князю Острозькому в тім Переяславлі замок збудувати, міста і села людями заселяти, пожитків собі всіляких ширити, множити і прибавляти…»

В той же час Переяславу надається Магдебурзьке право:
«зь ласки нашоє надали єсмо и надаємь право німецкоє, називаємоє майдєборскоє, зо всякою вольностью, порядком и владзою таковою, яко і в інших мєстахь наших короннихь головнихь, то єсть в Краковє і вє Лвовє подданиі наші уживають»

Місто отримує герб, печатку, міськраду-Магістрат і мера-війта. Починається бурхливий розвиток ремесел й цехів – ковальського, чинбарського, кушнірського, теслярського, кравецького, млинарського та інших

Князь Острозький виконує наказ короля й будує замок.
«Історія міст та сіл УРСР. Київська область. Переяслав»:
«Його спорудили в підвищеному районі міста – на території колишнього дитинця. Це місце назвали Верхнім містом, а рівнинну частину, де проживала основна маса населення – Нижнім містом. У замку розташувався гарнізон, що налічував 200 надвірних козаків. Крім того, тут зберігалася зброя, військові та господарські припаси. Замок мав захищати місто й прилеглу до нього територію від татар, бути опорною базою для польських магнатів і шляхти на Україні.
Щоб збільшити приплив населення до Переяслава, 1585 року йому було надано магдебурзьке право та ряд пільг. Зокрема, переяславські міщани разом з селянами прилеглих до міста сіл звільнялися на 30 років від усіх податків. В 1620-1633 рр. міщани вели постійну торгівлю селітрою, яка вироблялася на Переяславщині й вивозилася до Києва. З 1629 року переяславці платили подимний податок, загальна сума якого становила 600 злотих на рік.
На початку XVII ст. володарем Переяславського староства і міста став покатоличений український магнат Я.Острозький, а з 1620 року – волинський воєвода Я.Заславський. У 1635 році польський магнат – переяславський староста Л.Жолкевський перетворив місто в резиденцію єзуїтів, а через три роки заснував тут колегіум. Він відібрав у міщан і козаків Переяслава селітряні й поташні буди і віддав їх у володіння єзуїтам.»

Переяславська земля була ареною й чисельних козацьких повстань. Найгучніші з них це повстання К.Косинського в 1591-1593 роках та С.Наливайка в 1594 – 1596рр.. Потім під Переяславом була перемога козаків Тараса Трясила над коронним гетьманом Конецьпольским в 1630 році (поема Шевченка «Тарасова ніч») та захоплення міста повстанцями запорожського гетьмана Павлюка (Бута) в 1637 році.

Тут варто сказати декілька слів про Тараса Трясило (Федоровича).
Нажаль історичної інформації про нього збереглося дуже мало, а з того що збереглося можна довідатися наступне. В 1628 році запорозькі козаки на чолі з Михайлом Дорошенком відправились в Крим для підтримки хана у його боротьбі проти претендента на ханський диван Джанібек Гірея. Після кількох вдалих для козаків битв, у вирішальному бою значна частина ханських воїнів перейшли на сторону супротивника. Хан, Дорошенко й велика кількість козаків загинули. Вцілілі козаки обрали Трясила новим гетьманом і під його керівництвом змогли вирватись з Криму й повернутися на Січ. За цей час на Запоріжжі гетьманом вже був обраним такий собі Григорій Чорний, але Трясилу вдається підтвердити своє право на гетьманство. Правда для цього йому прийшлося Грицька Чорного того... Вбити.



Виступаючи за розширення кількості реєстрових козаків Трясило вступив у військову конфронтацію з королівською владою. Він оголошує себе гетьманом України, громить польський гарнізон в Корсуні й підступає до Переяслава. Тут його табір обступає велике польське військо під командуванням коронного гетьмана С.Конецпольского. Козаки витримують двотижневу осаду, а 15 травня 1630 року вриваються в польський табір й громлять польське військо. При цьому були захоплені чисельні трофеї та майже вся артилерія. Результатом цього погрому стала підписана угода за якою козацький реєстр збільшувався з 6000 до 8000 чоловік.
В 1629 році Трясило очолює похід проти турок й татар. Результат цього походу – значна шкода турецькому флоту й багата здобич козаків.
Потім відомості про Тараса Трясила зникають. Є опосередковані думки, що нібито його вбили поляки… Або турки… Є також версія, що в 1635 році він відправився на Дон з невеличким загоном відданих йому козаків.

Йдемо далі. Під час визвольної війни 1648-1654 років, про яку писано-переписано, Переяслав стає столицею одного з найбільших полків України й крупним дипломатичним та військовим центром наряду з Чигирином. До речі сам Б.Хмельницький був свого часу приписаний до Переяславського полку.
За Хмельницького в Переяславі побували чисельні посольства європейських держав. Саме в цьому місті була підписана неоднозначна угода з Московією.
В 1961 році на площі Богдана Хмельницького був встановлений монумент, що призваний увіковічити події 8 січня 1654 року. Зараз правда він сприймається дещо іронічно. Напевно через те, що одна з постатей цього монументу, що символізує Україну, ну дуже нагадує одну відому «жінку з косою».

Після укладання Переяславської угоди укріплені українські (гетьманські) міста поділили на, так звані, штатні та позаштатні. Переяслав, так як і Київ, Чернігів, Ніжин та Перевалочна отримує статус штатної фортеці, а значить в ньому розміщується гарнізон московських стрільців. Крім того спішно проводяться фортифікаційні роботи відповідно до вимог того часу, зводяться бастіони, равеліни й 3-метровий земляний бруствер, підсилюються вали й рови.
Арабський мандрівник Павло Алепський побував в Переяславі в 1655 році й залишив про місто такі спогади:
«Прибули у велике місто, яке конкурує з Києвом своїм багатством і відоме в усіх країнах як столиця і колишнє місцеперебування князя. Ім’я йому Переяслав. Він оточений незчисленними земляними насипами і має троє воріт в укріплених стінах: одні виходять на сушу, двоє інших – супротив мостів, перекинутих через велике озеро, яке оточує місто, маючи своїм витоком річку, що в нього впада.»

Вже згадуваний гарнізон московських стрільців в Переяславі налічував близько 2000 чоловік. Під час бурхливих подій другої половини ХVII ст. в Україні не рідко виникали народні повстання проти засилля москалів. Вибухнуло таке повстання і в Переяславі в липні 1666 року. Козаки й міщани під керівництвом сотника Максима Хоменка спробували взяти переяславську фортецю, але стрілці її втримали. Через місяць повстання було придушене.

Можна скільки завгодно обурюватись московською експансією й підступністю російських царів, але для православ’я України кінець ХVII – початок ХVII століть були зовсім навіть позитивними. Вигнавши ксьондзів, козацька старшина почала завзято розбудовувати вже існуючі православні святині й зводити нові.

Буклет «Переяслав козацький»:
«Архітектурними домінантами міста періоду козаччини були церкви, довкола яких розміщувались двори різних станів: духівництва, козацтва, міщанства. Переяславські храми є чудовими зразками дерев’яної та монументальної архітектури періоду українського бароко, збудовані переважно місцевими майстрами. Фундаторами та меценатами їх будівництва виступала козацька старшина – полковники Вук Сербин (Троїцька церква), Іван Миронович (Покровська церква). Федір Лобода (Михайлівська церква).

На території міста в різний час було споруджено також Успенську, Воскресенську, Спаську, Миколаївську, Варваринську церкви та Вознесенський собор, зведений в 1695-1700 рр. на кошти гетьмана Івана Мазепи.

На початку XVIII ст. в Переяславі засновуються два чоловічі монастирі – Михайлівський та Вознесенський. А в 1733 році відновлюється Переяславська єпархія.
Переяслав козацького часу – значний культурницький та освітянський осередок. В 30-х рр.. XVII ст. в місті відкривається єзуїтський колегіум.


При Миколаївській, Покровській та Успенській церквах працювали церковно-парафіяльні школи. Велике значення мало відкриття в жовтні 1738 року загальноосвітньої школи-колегіуму.
Його засновником був єпископ Арсеній Берло. У 1753 році в колегіумі викладав курс поетики великий український філософ-просвітитель Григорій Сковорода.»

З 1780-х років колегіум був перетворений на духовну семінарію, а в 1862 році цей заклад був переведений в губернську столицю Полтаву.
Зараз в приміщенні колишнього колегіуму діє музей великого філософа. Розташований він на нинішній вулиці … Вгадайте назву… Правильно - Г.Сковороди. До речі, на цій же вулиці й розташований й комплекс споруд Вознесенського монастиря.

В 1865 році в Переяславі проживає близько 10000 жителів, з них 1645 - ремісників. В місті працювало 5 цегельних заводів, 4 салотопні, тютюнова та свічна фабрики. Місто славилось своїми шевцями й чинбарями.

В ХІХ столітті в Переяславі бували, працювали або жили багато відомих особистостей: Гоголь, Глінка, Шевченко, Горький. Саме тут був написаний Тарасовий «Заповіт».
Тут же, в Переяслові, 2 березня 1859 року в Нохума Рабиновича народився син Шолом, який згодом стане відомим всьому світу як Шолом-Алейхем.

В 1873 році в Переяславі почала діяти жіноча гімназія.

«Історія міст та сіл УРСР»:
«На початку ХХ ст. Переяслав хоч і був повітовим містом, проте більше скидався на село. 1904 року з 2257 будинків у місті було 72 кам’яних і 2185 дерев’яних; критих залізом – 894, соломою – 1363. Місто поділялось на три частини річками Трубежем і Альтою. Центральна частина його була найбільш занедбана, з вузькими кривими вуличками, заселеними біднотою й ремісниками. Найкращий район, т.зв. міський форштадт, знаходився безпосередньо за фортецею. Тут у центрі містився базарний майдан. Вулиці були прямі, здебільшого забруковані, але й вони майже не освітлювалися.»
В роки громадянської війни 1917-1922 рр.. в Україні, Переяславщина переживала часту зміну влад, але в ті роки реальна влада в краї належала чисельним селянським ватажкам. Це може підтвердити хоча б той факт, що 15 липня 1919 року в Переяславі, зібравши на центральній площі міста купу народу отаман Зелений (Данило Терпило), привселюдно скасував Переяславську угоду 1654 року з Росією.
В роки іншої війни – Другої світової, в районі Переяслава, восени 1943 року, проходили жорстокі бої. Після війни в будівлі Вознесенського собору був влаштований музей з діорамою «Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени1943 році».
До речі, про музеї. В місті безліч музеїв. Лише їх перелік займе пів сторінки, тому кому це цікаво, то зайдіть сюди - http://www.novasich.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=31 . Тут можна знайти перелік всіх музеїв Переяслава-Хмельницького й їх адреси з телефонами.
А взагалі-то, те що Переяслав має таку кількість музейних закладів, ми маємо завдячувати одній людині Михайлу Сікорському. Ось що писала про це «Газета по-Київські».:
«Пятьдесят пять лет назад в Переяславе-Хмельницком был один музей, в котором хранились 32 экспоната и работали четыре человека. В 1951 году его директором стал Михаил Иванович Сикорский, и теперь «маємо, що маємо» – 27 музеев. Сикорскому очень помог уроженец Переяслава академик-архитектор В.И. Заболотный. По просьбе академика музейщики Киева открыли запасники для директора из райцентра.
В начале пятидесятых Переяслав-Хмельницкий переживал тяжёлые времена: промышленности и денег нет, рождаемости нет. Заболотный очень любил свою малую родину, - проводил здесь отпуск, приезжал на выходные, - и он попросил о помощи Н. С. Хрущёва, с которым был дружен. Никита Сергеевич помог: в городе открыли швейную фабрику, расквартировали военную часть и дела пошли на лад, в особенности с рождаемостью.
Естественно, в Переяславе-Хмельницком есть мемориальный музей академика В.И. Заболотного, который находится в доме его родителей. Отец архитектора «при царе» был золотых дел мастером в Вознесенском монастыре и человеком зажиточным – дом не маленький даже по нынешним меркам.
Самая известная работа Заболотного – здание Верховной Рады в Киеве (1939 г.), по его же эскизам был оформлен интерьер. После модернизации внутреннего убранства Рады кое-какая мебель: книжные шкафы, столы, депутатские кресла были переданы музею. Приехавшие на экскурсию депутаты прошлого созыва, посмотрели на эту мебель и удивились: «Бедненько...Бедненько…И кресла такие неудобные». Так при Иосифе Виссарионовиче на работе, развалившись, не сидели! И не спали, так что удобные кресла сталинским депутатам были ни к чему.
У академика, как и у всех, сон тоже был некрепкий. «Архитектор Заболотный продолжает проявлять себя резко антисоветски, – докладывали Н. С. Хрущёву сотрудники госбезопасности. – В одной из бесед он заявил: «Я – украинец, я за Украину, люблю её хорошую, дорогую страдалицу, как сын. И умру за неё, за Украину». Только благодаря Хрущёву делу не был дан ход.»
Ну а на останок, звичайно ж потрібно згадати ще один музей Переяслава-Хмельницького - музей народної архітектури та побуту, що знаходиться на околиці міста.
Я бував у всіх скансенах України і повинен зазначити, що Переяславський найцікавіший і найрізноманітніший серед наших музеїв під відкритим небом. Тут представлена вся лінійка житла від трипільської культури до початку ХХ століття. Продумане планування й хронологічність експозицій. Є й панський двір, й базарна площа, й корчма, й навіть укріплений посад. В музеї влаштовано близько 2-х десятків тематичних експозицій.