За церквою повертаєте на грунтовку й через декілька сот метрів побачите залишки старовинного замку, від якого й взяло селище свою назву.

Фортецю в цьому місці звів в 1600 році представник давнього литовського роду Ян Бучацький. Вона захищала їх родинну резиденцію - Бучач, з півночі.

По смерті одного з Бучацьких – Івана, його сестра одружується з Андрієм Потоцьким і Бучач зі своїми околицями стає власністю роду Потоцьких. Вся подальша доля села була нерозривно пов`язана вже з Потоцькими.


Замок пережив бурхливу першу половину XVII століття і був зруйнований турками в 1676 році. З тих пір він як фортеця не використовувався.

4-томний довідник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» описує замок в Підзамочку так:
«Построен из песчаника на пологом спуске горы над рекой. Регулярный, приближается в плане к пятиугольнику. Две короткие стороны, северная и южная — служили наиболее важными оборонительными узлами. С севера — это две башни и прямоугольное в плане полуразрушенное здание между ними. Одна из башен пятиугольная, двухъярусная, без перекрытий, в прилегающей к ней внутренней стене здания имеется дымоход. От другой башни сохранилась одна внешняя стена в два яруса и небольшие участки угловых стен. Укрепление южной стены представлено двумя башнями и воротами между ними. Одна из них пятиугольная, сильно выдвинута за линию оборонительных стен с целью расширения зоны флангового обстрела, другая — четырехсторонняя меньшего размера. Башни двухъярусные без перекрытий, имеют бойницы, соединяются между собой боевым коридором, проходящим над воротами.

Въезд перекрыт полуциркульным сводом, оформлен с внешней стороны в стиле ренессанса белокаменным рустом и резными рельефными изображениями двух львов с картушем. Восточный угол замка укреплен пятиугольной башней, сохранившейся на высоту одного яруса. Памятник представляет поздний тип башенного замка с характерным для Подолья ренессансным декором и является примером оборонной архитектуры Правобережной Украины.»

До середини XVIII століття деякі споруди замку використовувались як житлові. Потім на території фортеці Потоцькими була влаштована паперова мануфактура. А з припиненням її діяльності замок почали розбирати місцеві жителі на будівельний матеріал.

Зараз на території замку місцеві дітлахи грають у футбол, благо внутрішня площа відносно рівна. А в одній з башт селяни влаштували сміттєзбірник – явище досить типове для провінційних фортець.

І останнє фото.