ѕерш≥ в≥рменськ≥ общини стали формуватись в  риму ще в ’≤ стол≥тт≥ (в≥рмени прийн¤ли христи¤нство ще на початку IV стол≥тт¤). ѕредставники тих общин займались переважно торг≥влею. јле коли в друг≥й половин≥ XIII стол≥тт≥ турками-сельджуками була знищена древн¤ в≥рменська столиц¤ јн≥ ем≥грац≥¤ в≥рменського населенн¤ набула массового характеру. «начна частина в≥рмен (не т≥льки торговц≥в, а й рем≥сник≥в) почала селитьс¤ в √алицько-¬олинському кн¤з≥вств≥ та  риму. ¬ 1330 роц≥ по договору з генуезьким кер≥вництвом в  афу (‘еодос≥ю) переселилось дек≥лька тис¤ч в≥рмен, нащадк≥в б≥женц≥в з јн≥. «начна частина в≥рмен оселилась в тод≥шн≥й столиц≥  римського ханства —олхат≥ (—тарий  рим).
Ќеподал≥к —олхату, приблизно в 1338 роц≥ (за ≥ншими данними Ц 1358 р≥к), монахом ќванесом та його дванадц¤тьма однодумц¤ми був побудований монастир що отримав назву —урб-’ач (в переклад≥ з в≥рменського Ц —в¤тий ’рест). ™ легенда, що ц¤ назва походить в≥д того що в≥рменам вдалос¤ вивезти з јн≥ хачкар Ц осв¤чений камТ¤ний хрест й привезти його в  рим. “ам де його встановили згодом з`¤вивс¤ монастир —урб-’ач.

ƒуже швидко монастир стаЇ значним духовним центром кримських в≥рмен. ¬≥н же перетворюЇтьс¤ й на центр писанн¤ в≥рменських л≥топис≥в. –емесло л≥тописц≥в ц≥нувалось дуже високо, декого з представник≥в ц≥Їњ Ђспец≥альност≥ї в≥рменська церква нав≥ть зарахувала до лику св¤тих.

¬ XIV Ц XV стол≥тт¤х при монастир≥ розм≥щувалась школа та духовна сем≥нар≥¤ де викладали визначн≥ в≥рменськ≥ дух≥вники та вчен≥, митц≥ та ф≥лософи. “ут була велика б≥бл≥отека, зб≥рка л≥топис≥в та книг з м≥н≥атюрами. ¬ наш час в спец≥альному сховищ≥ Ђћатенадаранї у ¬≥рмен≥њ збер≥гаЇтьс¤ 240 л≥топис≥в написаних в —урб-’ач≥,  аф≥,  арасубазар≥.

“≥ часи були занадто неспок≥йн≥ дл¤  риму, тому монастир що обростав кел≥¤ми та господарськими спорудами поступово набуваЇ оборонних рис ≥ зараз нагадуЇ справжню фортецю. ¬с≥х в≥дв≥дувач≥в в≥дразу висока зустр≥чаЇ кр≥посна ст≥на з в≥кнами-б≥йниц¤ми.

ћонастир функц≥онував ¤к автономний господарський комплекс.

Ѕув влаштований нав≥ть водог≥н та канал≥зац≥¤. ѕри монастир≥ по даним досл≥дникам було ц≥ле поселенн¤ з садами та виноградниками.

ѕ≥сл¤ захопленн¤  риму в 1475 роц≥ турками-османами частина в≥рмен ем≥грувала з  риму, але значна частина залишилась й продов-



жувала збер≥гати свою в≥ру та культуру. —урб-’ач, незважаючи на досить велику к≥льк≥сть в≥рменських св¤тинь на п≥востров≥, залишавс¤ духовним центром в≥рмен  риму.
 оли  рим опин¤Їтьс¤ в залежн≥сть в≥д –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, по ≥н≥ц≥атив≥ графа ѕ.–ум¤нцева-«адунайського, орган≥зовуютьс¤ переселенн¤ христи¤нського населенн¤ п≥вострова в п≥вденн≥ волод≥нн¤ ≥мпер≥њ. ¬ 1778 роц≥ разом з греками, грузинами та волохами було вивезено майже 12 598 в≥рмен. «начна њх частина оселилась б≥л¤ гирла ƒону й заснувала м≥сто Ќовий Ќах≥чевань. Ѕагато в≥рмен не прижилис¤ на нових земл¤х й поступово стали повертатись в  рим.
«анедбаний —урб-’ач оживаЇ в 1789 роц≥, коли в≥рменська община —тарого  риму отримуЇ дозв≥л на в≥дродженн¤ своњх храм≥в. ¬ т≥ часи в≥рменам у  риму було надане нав≥ть певне самовр¤дуванн¤. « 1808 по 1870 р≥к в —тарому  риму нав≥ть функц≥онувала в≥рменська м≥ська ратуша.

јле з часом було скасоване самовр¤дуванн¤ в≥рмен≥в, а п≥сл¤ 1917 року й сама –ос≥йська ≥мпер≥¤. Ѕ≥льшовики спробували збудувати свою ≥мпер≥ю, але що з того вийшло ми знаЇмо.
¬ 1926 роц≥ монастир був закритий. ѕ≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни в≥рменами була зд≥йснена спроба реан≥мувати св≥й духовний центр, але це була лише спроба. ¬ рад¤нськ≥ часи на територ≥њ монастир¤ був влаштований п≥онерський таб≥р, а згодом Ц склад.

¬ 1963 роц≥ були почат≥ реставрац≥йн≥ роботи по збереженню монастирського комплексу, в 1970-х роках проводились археолог≥чн≥ розкопки.

Ћише на початку ’’≤ стол≥тт¤ монастир передали в≥рменськ≥й рел≥г≥йн≥й громад≥, але н≥ кошт≥в, н≥ людських ресурс≥в катастроф≥чно не вистачаЇ на повне в≥дновленн¤ св¤тин≥.

¬ наш час монастир складаЇтьс¤ з храму —в¤того ’реста з притвором - типового вз≥рц¤ в≥рменськоњ сакральною арх≥тектури, башти-дзв≥ниц≥, трапезноњ та кел≥й, що утворюють дек≥лька внутр≥шн≥х дворик≥в. ѕоруч збер≥гс¤ готель дл¤ паломник≥в. ¬середен≥ церкви залишились розписи XVIII ст. .

“ам же знаход¤тьс¤ похованн¤ насто¤тел≥в монастир¤, що закрит≥ плитами з в≥рменськими написами та Ђсельджукськимї орнаментом.

≤нтер`Їр церкви ще не в≥дновлений, але арх≥тектура справд≥ дуже ц≥кава. ѕрим≥ром таку купель ¤ бачив вперше:

Ќа ст≥нах також можна побачити стар≥ плити, що можуть розпов≥сти сучасним досл≥дникам дещо з ≥стор≥њ —урб-’ачу.

«а монастирем Ї джерело, ¤ке ¤к розпов≥дала нам людина що показувала —урб-’ач, маЇ надзвичайну енергетику. ¬она з цього джерела по водогону проходить п≥д храмом ≥ в≥дводитьс¤ до фонтан≥в, що влаштован≥ на схил≥ трохи нижче монастирських ст≥н.