Місцевість надзвичайно красива. - мальовничі пагорби, великі ставки й чудовий замок. До речі, мабуть в ставках добре ловиться риба, бо на мосту через р.Свірж було багато машин, коло яких “тусувались” рибаки. А над цим рибним ставом, на пагорбі красується дуже охайний замок з червоною черепицею.

Вперше Свірж згадується в історичних хроніках за 1427 рік. Тоді його відвідав польський король Владислав ІІ. Точної дати заснування тут замку я не знайшов. В державному реєстрі національного культурного надбання України приводиться 1484 рік, а на державній охоронній дошці замку – 1482 рік. В 1546 році біля замку був побудований костел Успіня Богородиці. В ХVI столітті замок належав шляхтичам Свірзьким.
Під час війни Хмельницького 1648 – 1654 років, замок декілька раз брали українські козаки, а от турки з татарами в 1672 і 1675 роках взяти його не змогли.
З середини XVII століття по XIX століття замком володіють графи Цетнери. Вони надають йому сучасного вигляду, закладають парк з ставками. Свірж стає їх родинною резиденцією й все більше втрачає своє військове призначення. На його території з`являється все більше господарських споруд.

ХІХ століття в історії замку, відзначене частими змінами його володарів.
В 1907 року замок переходить у власність графа Роберта Лямезана Салянса. Він відразу проводить ґрунтовну реставрацію замку, оздоблює його цінними меблями, картинами. Влаштовує бібліотеку.

Але на жаль під час Першої світової війни замок повністю спалюють російські війська. Потрібно віддати належне графу Роберту, до 1926 року, замок знову був відновлений. Але настав 1939 рік і Свіржський замок стає народним, тобто нічийним. А тут ще й друга світова війна грянула...
До 1975 року замок стояв в руїнах. Так би й руйнувався він потрохи, якби не заслужений архітектор України Андрій Шуляр. Він добився реставрації замку в с.Свірж. Були проведені великі роботи в 1975 – 1983 роках. Відновлювальні роботи проводяться й зараз, але коштів катастрофічно не вистачає. Хоча ззовні замок виглядає значно краще багатьох інших старовинних оборонних споруд України.

Коли ми перебували в Свіржі, була неділя, й нажаль в замку нікого не було. Принаймі скільки ми не стукали в двері замку, нам ніхто не відкрив.

Попитали перехожих про замок, але крім того що тут знімали фільм “Дартаньян і три мушкетери” нічого цікавого взнати не змогли.
Ми походили по саду, обійшли навколо замку, сфотографувалися.