Місто на березі річки Стугни заклав ще князь Володимир Великий і нарік його своїм християнським ім’ям, отриманим при хрещенні в Херсонесі, — Василів.
Ось що пише в «Історії України-Русі” Микола Аркас: “У 995 році ізнов Печеніги прийшли до Полян і напали на город Васильєв (Васильків), що Володимир назвав на своє християнське імя. У тому Васильєві раніш, як ще Володимир був поганином (язичником), були його тереми, а в них жили його жінки. Володимир вийшов проти Печенігів з невеликою дружиною, але Печеніги її розбили, а сам князь, пересидівши який час під мостом, ледве втік.”
А ось, ще одна цитата, з літопису Руського - першої датованої писемної згадки про місто -“Печеніги до Василева, і Володимир з дружиною вийшов супроти них.А коли зступилися вони, не зміг Володимир устояти проти натиску їх. Підбігши, став він під мостом і ледве укрився од противників.І тоді обіцяв Володимир поставити у Василеві церкву святого Преображення,бо був празник Преображення Господнього в той день, коли сталася ця січ (6.07.996).
Оскільки Володимир уник небезпеки сеї, він поставив церкву і справляв празник, зваривши триста перевар меду. І скликав він бояр своїх і посадників, і старійшин по всіх городах і людей многих, і роздав триста гривень убогим.
І празникував князь Володимир тут вісім днів..."

В 1009 році у Василеві народився засновник Києво-Печерської лаври Феодосій Печерський.
Пізніша згадка про Васильків датується 1057 роком, коли місто переходить в удільне володіння Васильку Юрійовичу. Цей князь більше відомий в історії під ім`ям Василько Теребовлянський (про нього більше інформації на сторінці Тернопільщина/Теребовля). Вважається, що тоді місто й стало називатися Васильків.
В 1159 році онук Володимира Мономаха Андрій Юрійович передає Васильків Лаврі. Ченці збудували тут дерев"яну церкву пам"яті святих Антонія і Феодосія, щоб закріпити зв"язок між містом та найстарішим монастирем Русі (до речі, і досі побутує легенда, що від собору аж до самої Лаври було прокладено підземний хід).
Під час татаро-монгольської навали 1240 року згоріла і церква і все місто. Життя надовго зупиняється у Василькові.
В середині ХІV століття Васильків разом з київськими землями на декілька століть входить до Литовської, а потім до Польсько-Литовської держави. Але при цьому залишається у власності Києво-Печерської Лаври.
Національно-визвольна війна Хмельницького 1648-1654 років сильно поруйновала місто. Та не судилося Василькову отак просто зачахнути, залишивши по собі лише літописні спогади та купи попелу на місці величних споруд. Наприкінці ХVІІ століття починається його відродження. Саме тоді тут з`являються перші ремісницькі цехи, а трохи згодом місто стає важливим торговельним, промисловим та прикордонним пунктом.
В 1755 році архімандрит Києво-Печерської Лаври Лука доручив тоді вже 63-річному будівничому Лаври Степану Ковніру збудувати нову кам"яну церкву святих Антонія та Феодосія. І от за три роки (1755-1758) на місці старої кам"яної будівлі постало це архітектурне диво, котре ми маємо щастя бачити і сьогодні.


.

Ковніру вдалося так органічно поєднати українське бароко з елементами класицизму, що його творіння своєю вишуканістю та ідеальними пропорціями по праву може бути віднесено до числа кращих храмів України.

Розміри храму 20 х 20 метрів, висота центрального куполу в інтер`єрі 28 метрів. Чотирі бокові куполи увінчують квадратні приміщення між рукавами апсид. Вікна прикрашені фігурними наличниками.
Приблизно в цей же період будується ще одна церка, що дійшла до нашого часу (до речі, колись у Василькові було сім храмів, зараз залишилось – три).

В 1792 році була побудована Свято-Миколаївська церква.

Вона славиться своїм убранством, та особливо – чудовим різним іконостасом. Взагалі в оздобленні цієї церки, дуже багато різних деталей.



.

З нагоди 1000-ліття Василькова, коло церкви була відкрита капличка з цілющим джерелом. Потрібно віддати належне церкві - досягнення науки і техніки, вона сповна використовує. Вода з джерела подається за допомогою електродвигуна, що вмикається виключателем на стінні каплички.

В 1787 році, під час подорожі Катерини ІІ по Україні, її шлях пролягав через Васильків. З тих пір переказують одну легенду.
Виїхавши з Києва, Імператриця задрімала в своїй кареті. Коли ескорт в`їхав у Васильків, у імператорської карети відпало колесо. (потрібно відзначити, що й зараз при в`їзді у Васильків, зі сторони Києва, дуже погона дорога з численними вибоїнами). Імператриця прокинулась й запитала, що це замісто. “Васильків” – відповіли їй. Поки ремонтували колесо, імператриця знов заснула. Коли карета після кількагодинного ремонту рушила, Імператриця знов прокинулась. На своє запитання - “Що це за місто?”, вона отримала знову відповідь – “Васильків”. “Велике місто” – підсумувала Катерина ІІ.
Можливо саме через цей випадок в 1797 Васильків стає повітовим містом.
Після війни з Наполеоном у Василькові дислокується Чернігівський полк. У місті жив знаменитий декабрист Сергій Муравйов-Апостол, що разом з Миколою Бестужевим-Рюміним 29 грудня 1825 року очолив повстання південного товариства “декабристів”. На відміну від петербурзьких повстанців, які простояли на Сенатській площі шість годин, васильківські протрималися шість днів і якби були рішучішими, своїми трьома тисячами багнетів цілком могли б захопити Київ.
В 1852 році Васильків отримує власний герб. Починається бурхливий розвиток промисловості в місті. Працювали тютюнові фабрики, миловарня, пивоварний і шкіряний заводи.
Перші десятиліття ХХ століття у Василькові, були багаті на політичні події. В лютому 1918 року місто було окуповане австро-німецькими військами , а в листопаді цього ж року тут вже стояли війська Директорії. Місто декілька разів переходило під контроль військ більшовиків.



Досить сильно постраждало місто й під час Другої світової війни. Через це збереглося дуже мало будинків з дореволюційною архітектурою.
За радянських часів Васильків славився своїм військово-повітряним училищем. Зараз на його базі створений Військовий авіаційний центр України. Літак коло входу в цей центр, зустрічає всіх, хто потрапляє до Василькова.

Ще зацікавила мене у Василькові – водонапірна башта. Вона розташована за Собором Антонія та Феодосія. Можливо нічого особливого. Башта, як башта. Але має вона дуже великий діаметр.