Якщо їхати з Тернопіля в Теребовлю (траса М19), то в с.Дружба, буде вказівник на Бучач і Підгайці. Звертаєте, й по помітним дороговказам, через 25 км, в`їдете в невеличке село - Зарваниця. Невеличке за розмірами. але дуже величне духовно.
Зарваниця відома, як місце, де було явлення Божої матері.
Згідно з переказами греко-католиків, у 13 столітті київо-печерський монах, що втікав на захід від Києва від монголо-татар, які якраз вторглися на Київську Русь, опинився в цьому місці. Виснажений і хворий після своєї подорожі, монах молився у лісі на березі річки Стрипа, і заснувши, побачив уві сні Діву Марію. Коли він прокинувся, помітив щось, що виблискувало у струмку поруч. Він знайшов там ікону і одразу зцілився. Монах вирішив залишитися на тому ж місці, де тепер село Зарваниця.
Той монах побудував капличку й помістив там ікону. Народ з навколишніх сіл почав приходити й молитись на ікону Діви Марії. Згодом в цієї ікони почали проявлятися чудодійні властивості. Зарваниця стає великим центром паломничества.
Ось, яку інформацію, я знайшов на сайті http://www.radiosvoboda.org, й думаю вона буде тут доречна:
"Паломництво, проща, індивідуальна чи групова мандрівка або подорож до місць освячених релігійними подіями, наприклад, пов’язаних з історією спасіння, з особистим одкровенням. У християнстві, скажімо, до Віфлеєму, Єрусалиму, Риму, Асизії, Лурду, Фатіми.
Паломництво, проща вважається засобом здобуття особливої милості Бога. Паломництво символізує шлях людини до Бога.
Греки і римляни, наприклад, мандрували до віддалених храмів. Германці сходилися до священних гаїв. Юдеї у великі свята щорічно мандрували до Єрусалиму. У християнському світі проща в країну, де здійснювалися божественні діяння Спасителя, стало повсякденним проявом в 4 ст. головно під впливом святої Олени, подорож котрої до святих місць стала причиною здвигу Христа Господнього.
Христові походи, по суті, були грандіозними масовими прощами. Католицька церква розрізняла здавна великі і малі прощі. До перших відносили мандрівки до Святого Гробу Господнього, Риму, Копмостели в Іспанії і Лорети в Італії. Під малими прощами розуміли відвідини місцевих вітчизняних святинь. Велику і малу прощу церква накладала як покуту, а з 13 століття навіть світські суди Західної Європи почали присуджувати до прощ вбивць. Хоча потім вони обмежувалися лише малими прощами.
Дозволялося також, щоб багатий пан міг замінити себе на примусові прощі слугою або найманцем. Утворилися навіть світські цехи професійних найманців прочан.
Реформація значно загальмувала паломництва, але вони стають все більш масовими в 19 столітті.
Одним із перших українським паломників був, мабуть, святий Антоній Печерський, який народився у першій половині 11 століття в містечку Любичі під Києвом. Названий тоді іменем Антипа. Відомі його прощі на святу Гору Афон, де він був пострижений під іменем Антонія, після яких він заснував Печерний монастир у Києві.
Початок ХХІ століття став добою релігійних прощ. Вже не тисячі, навіть не сотні тисяч, а мільйони вирушали до Святої Землі, до Туринської плащаниці, на Синай і до Лурду.
У цьому океані і українська річка. Вона стікала з карпатських гір і таврійських степів туди, де палала святість, де буденність відступала перед натиском духу, де моління зливалися у багатоголосся народного запиту до Всевишнього..."

Після здобуття Україною незалежності, в Зарваниці був створений цілий культовий комплекс, що складається з вхідної брами з Надбрамною церквою Благовіщення, величного собору Зарваницької Матері Божої , чотирьохярусної дзвінниці(висота - 60м), відкритою каплицею зі стелою, що зображує Богоматір, каплиці з джерелом, співочого поля на 50000 паломників, чотирьохповерхового побутового будинку. Весь комплекс має дуже охайний вигляд.
Храм збудований за проектом архітекторів М.Нетриб`яка, А.Водоп`янова, І.Гебури. Трохи не звично бачити такий храм. Він має сучасні риси, я б сказав - техностиль.

Від цього комплексу нагору, до монастиря студитів, веде дорога, офоромлена скульптурними композиціями, що зображують путь Христа на Голгофу. Сам монастир активно розбудовується. На його території зведено дерев`яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

Чудотворна ікона зберігалась в різних церквах Зарваниці. Вони руйнувалися і відновлювались, потім знов руйнувались. На місці колишньої дерев`яної церкви, що згоріла, поставлений пам`ятний хрест.

До наших днів дожила церка Пресвятої трійці, що була побудована в 1745 році на кошти власника села, графа А. Мьончинського.