¬важаЇтьс¤, що на м≥сц≥ нин≥шнього «олочева ≥снувало л≥тописне м≥сто –адече, ¤ке було спалене монголо-татарами.
ќсь що можна прочитати в одному пут≥внику про «олоч≥в:
У∆ител≥, ¤к≥ залишились живими, поховались у навколишн≥х болотах. “ам вони будували житло, пересувалис¤ ж, прокладаючи шл¤х за допомогою вбитих у болото дубових палей. “ак починавс¤ нин≥шн≥й «олоч≥в. Ќа початку ’’ ст. у м≥ст≥ прокладали водопров≥д ≥ знайшли от≥ давн≥ УстежкиФ, законсервован≥ у торфовищ≥. ѕерша письмова згадка про м≥сто, знайдена у арх≥вних документах останн≥м часом - 1423 р≥к. “од≥ «олоч≥в перейшов в≥д  ердењв (в≥домий у √аличин≥ р≥д) до яна ћенжика. ” 1427 роц≥, у часи бо¤рського правл≥нн¤, за «олоч≥в велась судова суперечка у родин≥ ўещон≥в. « тих час≥в залишивс¤ у м≥ст≥ так званий «олоч≥вський дв≥р Ц будинок власника м≥ста, вимуруваний з каменю, котрий б≥льше в≥домий ¤к будинок убогих ’V≤≤ ст. —аме тод≥ дв≥р був переданий параф≥¤льному костелов≥ дл¤ оп≥ки над убогими.
” XV- ’VI стол≥тт¤х «олоч≥в живе традиц≥йним м≥ським житт¤м. ¬продовж цього ≥сторичного пер≥оду м≥сто усп≥шно розвиваЇтьс¤, незважаючи на численн≥ татарськ≥ наб≥ги. «олоч≥в був оточений валом ≥ ровом, додатково захищений фортецею на пагорб≥. ” 1523 роц≥ м≥сто отримуЇ ћагдебурзьке право. «ручне розташуванн¤ спри¤Ї розвитку торг≥вл≥ ≥ ремесел... Ф
¬ 1532 роц≥ тод≥шн≥й власник «олочева, —тан≥слав —енинський, продаЇ м≥сто јндр≥Їв≥ √урков≥. ќстанн≥й ще б≥льше укр≥плюЇ «олоч≥вську фортецю.
¬ 1569 роц≥ засновуЇтьс¤ в «олочев≥ ¬асил≥анський монастир. Ќин≥шнього вигл¤ду монастир набуваЇ вже на початку ’’ стол≥тт¤. —лавитьс¤ в≥н коп≥Їю чудотворноњ ≥кони ѕ≥дгорецькоњ Ѕожоњ ћатер≥, ¤ка була передана монастирю вже п≥сл¤ його реставрац≥њ в наш час.
¬ 1624-1627 роках будуЇтьс¤ ÷ерква ¬оскрес≥нн¤ √осподнього.
¬загал≥ в той час у «олочев≥ було дв≥ украњнськ≥ церкви, параф≥¤льний костел, в≥рменська церква, три монастир≥ Ц два латинського обр¤ду та, вже згадуваний, ¬асил≥анський монастир.
1634 р≥к. «амком волод≥Ї як≥в —обеський, батько майбутнього корол¤ ѕольщ≥ - яна ≤≤≤ —обеського. —обеськ≥ успадкували «олоч≥в та ц≥лий р¤д замк≥в в≥д ƒанилович≥в.  амТ¤на плита з датою У1634Ф св≥дчить про р≥к черговоњ перебудови «олоч≥вськоњ фортец≥. Ќайб≥льших зм≥н «олоч≥в переживаЇ, коли ян ≤≤≤ вир≥шуЇ влаштувати тут одну з≥ своњх резиденц≥й. ¬же в 1686 роц≥ мурований замок був оточений потужними баст≥онними укр≥пленн¤ми. Ѕули зведен≥ надбрамний корпус, палац та китайський пав≥льйон.

«олоч≥вський замок може служити вз≥рцем поЇднанн¤ житловоњ та оборонноњ арх≥тектури. јле найб≥льшоњ уваги заслуговуЇ, так званий, китайський пав≥льйон. ÷е Їдиний в ”крањн≥ ≥ один з трьох в ™вроп≥, зразок сх≥дноњ арх≥тектури. ” ньому поЇднано вплив сх≥дноњ культури та Ївропейських традиц≥й. «араз в цьому пав≥льйон≥ влаштовану експозиц≥ю сх≥дних твор≥в мистецтв.


.

«аради справедливост≥, потр≥бно все ж згадати, що в —амчиках (’мельницька область) також Ї буд≥вл¤ зведена в сх≥дному стил≥. јле китайський пав≥льйон в «олочев≥, все ж, залишаЇтьс¤ еталоном споруд цього стил≥ в ”крањн≥.
ѕ≥дкреслюЇ дух сходу в «олочевському замку також альтанка, в ¤к≥й ще б≥льше пом≥тн≥ китайськ≥ арх≥тектурн≥ риси.

Ќажаль, ¤ не знаю, ¤к≥ под≥њ в≥дбувались в «олочев≥ п≥д час в≥йни ’мельницького з ѕольщею в 1648-1654 роках. ¬≥домо мен≥, що замок брали турки в 1672 роц≥. ѕ≥зн≥ше полонен≥ ж турки укр≥плювали його. ”кр≥пили добре, бо в 1675 роц≥ кримська орда ’адж≥ √ера¤ не змогла здобути замок.
«олоч≥в належав —обеським до 1737 року. ѕот≥м переходить до –адз≥в≥л≥в. јле у тих було вдосталь ≥нших маЇтностей й замок занепадаЇ. ∆итт¤ ж самого «олочева продовжуЇтьс¤. ¬ 1763 роц≥ зак≥нчуЇтьс¤ буд≥вництво дуже красивого костьолу ¬ознес≥нн¤ √осподнього.
ƒал≥ знову ≥нформац≥¤ з пут≥вника про «олоч≥в:
У« 1772 року «олоч≥в Ц у склад≥ јвстр≥йськоњ ≥мпер≥њ. јвстр≥йський ур¤д закриваЇ два монастир≥ латинського обр¤ду. ќдин з них, п≥¤рський (перший раз чую таку назву. —. .), в≥ддають п≥д церкву украњнськ≥й громад≥. —аме тод≥ в≥дбуваЇтьс¤ обм≥н м≥ж украњнською ≥ польською громадами (д≥йсний ≥ понин≥).  олишн≥й параф≥¤льний костел стаЇ украњнською церквою, а монастирський Ц параф≥¤льним костелом. ÷≥ дв≥ сакральн≥ споруди, зведен≥ майже поруч, з р≥зницею у час≥ майже в стол≥тт¤, з ¤скравими ознаками ренесансу Ц церква ≥ бароко Ц костел, додають особливого шарму обличчю м≥ста, що посилюЇтьс¤ боЇм годинника на веж≥ костелу...
«а австр≥йських час≥в на м≥сц≥ колишн≥х оборонних вал≥в закладаютьс¤ так зван≥ УспацериФ Ц прогул¤нков≥ сквери. ”  раков≥ так≥ називають планти, под≥бн≥ сквери Ї й у ¬≥дн≥ та Ћьвов≥.
«ручне розташуванн¤ «олочева Ц на трас≥ м≥ж Ћьвовом ≥ “ернополем, зал≥зниц¤ з 1871 року, мальовнича околиц¤, м≥стечко —ас≥в за 10км в≥д «олочева з в≥домими на всю јвстро-”горщину водол≥карн¤ми, де зупин¤вс¤ нав≥ть ≥мператор ‘ранц-…осиф, спри¤ли розвитку новочасного м≥ста. «олоч≥в набуваЇ рис м≥ста емерит≥в. —юди на пост≥йне проживанн¤ њдуть заможн≥ люди з великих м≥ст. Ѕудинки, збудован≥ у давнину, ≥ дос≥ вражають своЇю красою ≥ неповторн≥стю.Ф
¬ 1840 роц≥ останн≥ власники «олоч≥вського замку,  омарницьк≥, продали фортецю австр≥йському ур¤дов≥. —початку там були розм≥щен≥ в≥йськов≥ казарми, а з 1872 року у прим≥щенн¤х «олоч≥вського замку була влаштована вТ¤зниц¤ та судов≥ установи.
ѕольща в пер≥од м≥ж св≥товими в≥йнами також використовуЇ замок ¤к вТ¤зницю. Ќе став м≥н¤ти Упроф≥льФ «олоч≥вського замку ≥ –ад¤нський —оюз, до складу ¤кого в≥д≥йшли ц≥ земл≥ в 1939 роц≥.




јле те, що творилось тут в 1939-1941 роках опису просто не п≥ддаЇтьс¤. ¬ червн≥ 1941 року н≥мц≥ знайшли на територ≥њ замку 649 трупи вТ¤зн≥в Ќ ¬—.

«араз в головному палац≥ «олоч≥вського замку влаштована експозиц≥¤, що нагадуЇ про т≥ страшн≥ под≥њ. ™ там стенд з фотограф≥¤ми вТ¤зн≥в «олоч≥вськоњ тюрми 1939-1941 рок≥в. я не дуже люблю високопарн≥ фрази, але мушу написати.  оли ¤ дививс¤ на т≥ фото, то в≥дм≥тив про себе, що вс≥ люди, ¤к≥ дивились на мене з фотокарточок були над≥лен≥ ¤коюсь внутр≥шньою ≥ндив≥дуальн≥стю, ≥нтелектом, самосв≥дом≥стю. ÷е були особистост≥. ÷е були не Урад¤нськ≥Ф люди. ÷е були в≥льн≥ люди, ¤к≥ мали свою власну думку й власне св≥тосприйн¤тт¤. Ћюди з такими лиц¤ми були просто приречен≥ на загибель в –ад¤нському —оюз≥.
«араз коло ст≥н «олоч≥вського замку, в замковому парку побудована капличка-памТ¤тник жертвам Ќ ¬—, закатованим у замку. јвторами ц≥Їњ роботи Ї скульптор - “еодоз≥й Ѕриж, арх≥тектор Ц ¬асиль  аменщик, художник ™вген Ѕезн≥ско.
“юрма в замку була до 1954 року. ѕот≥м тут було розм≥щене ѕ“”. јле старанн¤ми невтомного директора Ћьв≥вськоњ √алерењ мистецтв Ѕ.√.¬≥зницького прийн¤то р≥шенн¤ про влаштуванн≥ в «олоч≥вському замку музею. ¬ 1979 роц≥ почались реставрац≥йн≥ роботи, ¤к≥ продовжуютьс¤ й понин≥. «роблений колосальний обТЇм роб≥т. «амку повертаЇтьс¤ вигл¤д корол≥вськоњ резиденц≥њ яна ≤≤≤ —обеського.
 оли ¤ був в «олочев≥ (вересень 2004 року) реставрац≥йн≥ роботи на територ≥њ палацу все ще велись. ¬≥дновлювавс¤ баст≥он перед входом до фортец≥.

ѕроводились роботи в головному палац≥ замку. ¬же був зроблений перекидний м≥ст б≥л¤ вТњзноњ брами.

Ќа територ≥њ замку розбит≥ клумби та дор≥жки, висаджен≥ дерева та встановлен≥ старовинн≥ скульптури.

ќсобливу увагу у турист≥в викликають камен≥, що встановлен≥ коло вТњзного корпусу. ѕро них дуже добре написала √алина ћиць:
У« трьома камен¤ми, ¤к≥ Ђживутьї у «олоч≥вському замку, повТ¤зана давн¤ прекрасна легенда. ѕри вход≥ на територ≥ю «олоч≥вського замку сто¤ть три велик≥ камен≥.

Ќа с≥рому т≥л≥ цих велетн≥в в≥дв≥дувач≥ охоче розгл¤дають Увир≥зан≥Ф нев≥домою мовою л≥тери - ц≥лий р¤док, ¤к≥ д≥йшли до нас з глибини стол≥ть. ўе нев≥домий художник зобразив на камТ¤ному полотн≥ ¤к≥сь давн≥ символи - терновий ≥ живий в≥нки, ¤к≥ переплелис¤, мов дв≥ обручки. ≤ просвердлив в одному з камен≥в дуже акуратну д≥рочку.  ажуть, ¤кщо маЇш потаЇмне бажанн¤ ≥ хочеш, аби воно зд≥йснилос¤, потр≥бно покласти до т≥Їњ д≥рочки палець, подумати про бажане ≥ швидко повернути палець довкола ос≥.