“еритор≥¤ нин≥шнього „ерн≥гова була заселена ще 20 тис. рок≥в тому (мезинська сто¤нка). ¬ V ст. до н.е. тут жили ск≥фи, а пот≥м слов`¤нськ≥ племена с≥верц≥в. ¬ VII ЦVIII ст., ¤к вважають ≥сторики, ними був заснований град „ерн≥г≥в.
ƒе¤к≥ джерела пов`¤зують назву м≥ста з кн¤зем „орним („ернегою), могила ¤кого була досл≥джена археологами. јле кн¤зь цей жив, скорше за все, в ’ стол≥тт≥, а багато знах≥док на територ≥њ м≥ста п≥дтверджують ≥снуванн¤ „ерн≥гова за к≥лька стол≥ть до правл≥нн¤ „орного. ™ верс≥¤, що назву м≥сто отримало через чисельн≥ густ≥ л≥си (чорн≥), що оточували с≥верську столицю, або в≥д слова червний (красивий). јле й ц≥ верс≥њ не у вс≥х знаходить п≥дтримку.
ƒостов≥рно в≥домо те, що за час≥в  ињвськоњ –ус≥, „ерн≥г≥в був одним з найважлив≥шим град≥в слов`¤нськоњ держави.

ѕершим христи¤нським черн≥г≥вським кн¤зем був ћстислав ’оробрий, брат кињвського кн¤з¤ ярослава ћудрого. ћстислав ¬олодимирович, ¤кий правив з 1024 по 1036 р≥к, створив незалежне в≥д  иЇва величезне кн¤з≥вство, до складу ¤кого входила майже половина давньоруських земель. ” центр≥ м≥ста були побудован≥ кн¤з≥вський дв≥р та двори бо¤рськоњ знат≥. “од≥ ж було закладено —паський собор - найдавн≥шу буд≥влю —х≥дноњ ™вропи, що збереглас¤ до наших дн≥в. —обор був головним громадсько-культовим, полiтичним i культурним центром мiста i „ернiгово-—iверськоњ землi, а також усипальнею кн¤зiв ћстислава ¬олодимировича, —в¤тослава ярославича, Tз¤слава та iнших. ћожливо, тут похований i кн¤зь Iгор —в¤тославич, авантюрний похiд ¤кого покладений в основу "—лова про Iгорiв похiд".

.
ѕ≥сл¤ смерт≥ ярослава ћудрого в 1054 р. на –ус≥ почалась велика гризн¤ м≥ж численними спадкоЇмц¤ми престолу кињвського. ¬л≥з у цю суперечку нав≥ть засновник  иЇво-ѕечерськоњ Ћаври преп.јнтон≥й. јле в 1069 р., т≥каючи в≥д гн≥ву ≤з¤слава ярославовича, що кн¤жив на той час в  иЇв≥, в≥н опин¤Їтьс¤ в „ерн≥гов≥. “ака соб≥, пол≥тична ем≥грац≥¤. “ут в≥н продовжуЇ свою улюблену справу Ц копаЇ печерний монастир. —аме завд¤ки його д≥¤нн¤м ми можемо сьогодн≥ побувати в печерах, ¤к≥ в≥н почав копати на схилах Ѕолдиних г≥р. «араз вони називаютьс¤ јнтон≥Ївими печерами ≥ ¤вл¤ютьс¤ одними з символ≥в „ерн≥гова.
ѕри кн¤з¤х —в¤тослав≥ та ¬севолод≥ ярославичах, що правили в „ерн≥гов≥, м≥сто стаЇ одним з найб≥льших на –ус≥. “ут велос¤ велике буд≥вництво, зб≥льшивс¤ приплив рем≥сник≥в ≥ р≥зного майстрового люду.
јле пот≥м почалис¤ кн¤з≥вськ≥ чвари, що звичайно позначилось на могутност≥ „ерн≥гова. ¬ к≥нц≥ ’≤ ст. в≥н дек≥лька раз≥в був спустошений половц¤ми. „ерн≥г≥вськ≥ кн¤з≥ турбувались лише про ц≥л≥сн≥сть своњх волод≥нь, але сус≥ди все б≥льше розт¤гували земл≥ кн¤з≥вства. “а „ерн≥г≥в все ще залишавс¤ крупним рел≥г≥йним центром –ус≥. Ќа пiвнiчний захiд вiд —паського собору у першiй чвертi ’II ст. пiд час кн¤зюванн¤ ƒавида —в¤тославича було закладено на залишках будiвлi ’I ст. одноглавий храм-усипальню з великими галере¤ми, названий iменами кн¤зiв Ѕориса i √лiба.

¬ 1239 „ерн≥г≥в був вз¤тий монголо-татарами. ѓх заг≥н очолював хан ћенгу. ћ≥сто було спалене, захисники, на чол≥ з ћстиславом √л≥бовичем, перебит≥. јле духовенство пор≥вн¤но легко пережило ц≥ под≥њ, хоча де¤к≥ церкви були зруйнован≥. ™пископ черн≥г≥вський спочатку був вз¤тий в полон, але згодом в≥дпущений. “атари розум≥ли, щоб утримувати в покор≥ завойован≥ народи, в≥ри њх позбавл¤ти не варто. ÷ерковн≥ волод≥нн¤ залишались за монастир¤ми та храмами. ј от кн¤з≥ черн≥г≥вськ≥ були змушен≥ њздити в орду й випрошувати соб≥ ¤рлик на волод≥нн¤. ќдного з тих кн¤з≥в, ћихайла в ќрд≥ нав≥ть стратили. як пишуть писц≥, за в≥дмову виконати татарськ≥ рел≥г≥йн≥ обр¤ди. Ќе знаю чи правда це, але церква канон≥зувала ћихайла ≥ його бо¤рина ‘едора, ¤к мученик≥в за в≥ру.
ѕоки черн≥г≥вськ≥ кн¤з≥ мотались в ќрду й назад, њх кн¤з≥вство прибрали до рук кн¤з≥ ¬олодимирськ≥. ј в тих його в≥д≥брали велик≥ кн¤з≥ литовськ≥. ¬ середин≥ ’≤V ст. „ерн≥гово-—≥верськ≥ земл≥ потрапили п≥д владу ¬еликого кн¤з¤ литовського ќльгерда. ћонголо-татарам вже було не до „ерн≥г≥вщини, вони сам≥ почали д≥лити ≥мпер≥ю „инг≥з-хана.
Ћитва того часу була ч≥ткою централ≥зованою державою. —вари кн¤з≥вськоњ черн≥г≥вськоњ верх≥вки припин¤ютьс¤. ”правл≥нн¤ „ерн≥г≥вщиною зд≥йснюЇтьс¤ повн≥стю залежними в≥д самодержц¤ уд≥льним кн¤з¤м. Ќа в≥дм≥ну в≥д давньоруських кн¤з≥в, ¤к≥ "ц≥лували хрест" перед народним в≥чем, ольгердов≥ кн¤з≥ видавали њм "прис¤жну грамоту".
Ќе зважаючи на це, пол≥тика литовц≥в спочатку була досить л≥беральною: с≥льське населенн¤ залишалос¤ в≥льним, самост≥йно волод≥ло землею, сплачуючи лише певну "данину" на користь м≥сцевого правител¤. ”д≥льн≥ кн¤з≥ литовськоњ династ≥њ з часом зовс≥м обрус≥ли, спов≥дували православ''¤, перейн¤ли руськ≥ звичањ та культуру. ¬они вважали себе руськими, руськими сприймало њх ≥ населенн¤.
—итуац≥ю зм≥нило одруженн¤ великого кн¤з¤ литовського ягайла на спадкоЇмиц≥ польського престолу ядв≥з≥ й укладенн¤ в 1375 роц≥ ун≥њ - об'Їднанн¤ Ћитви ≥ ѕольщ≥. ѕол¤ки були католиками, причому католиками войовничими. —тали призначатись польськ≥ чиновники, прийшли католицьк≥ св¤`щенники. ѕол≥тика ун≥ат≥в, викликала р≥зкий протест, що доходив до збройних конфл≥кт≥в. Ќезадоволенн¤ литовсько-польським централ≥змом спри¤ло зростанню симпат≥й с≥верськоњ знат≥ до сус≥дньоњ ћосковськоњ держави.


.

ѕочинаючи з к≥нц¤ XIV стол≥тт¤ уд≥льн≥ кн¤з≥ то передавалис¤ ћоскв≥, то знов визнавали над собою владу –еч≥ ѕосполитоњ. “¤ж≥нню до ћоскви спри¤ло ≥ послабленн¤ в≥йськовоњ могутност≥ митропол≥њ, що вже не була здатна захистити край в≥д наскок≥в кримських татар, що п≥д проводом хана ћенгл≥ √ера¤ в 1482 ≥ 1497 роках спалювали „ерн≥г≥в.
¬≥чн≥ коливанн¤ уд≥льних кн¤з≥в м≥ж ћосквою ≥ ѕольщею врешт≥-решт призвели до в≥йни м≥ж двома державами, що зак≥нчилас¤ перемогою ћоскви ≥ приЇднанн¤м „ерн≥гово-—≥верських земель до ћосковщини. “а це приЇднанн¤ не принесло чогось путнього: п≥д впливом татарськоњ навали уд≥льно-в≥човий лад рухнув ≥ на ѕ≥вноч≥, московськ≥ цар≥ вже сам≥ вдалис¤ до "збиранн¤ –ус≥" - до створенн¤ м≥цноњ централ≥зованоњ держави. ƒуже скоро с≥верська аристократ≥¤ в≥дчула сильну руку ћосковського цар¤: черн≥г≥вський кн¤зь —емен ћожайський був позбавлений свого уд≥лу, а Ќовгород-—≥верський кн¤зь Ўем¤ка до того ж - посаджений у кутузку.
ѕ≥сл¤ приЇднанн¤ до ћоскви, було встановлене воЇводське управл≥нн¤, ≥ншими словами, почалос¤ "годуванн¤" м≥сцевого чиновництва ≥ московських гарн≥зон≥в, що зайн¤ли головн≥ м≥ста —≥верщини. ќднак ц≥ гарн≥зони ви¤вилис¤ нездатними захистити населенн¤ в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в - у 1611 роц≥ „ерн≥г≥в був спалений польським воЇводою √орностаЇм. ѕост≥йна загроза з боку ѕольщ≥ ≥  риму, викликала у населенн¤ сплеск патр≥отизму. «''¤вл¤лис¤ см≥лив≥ й незалежн≥ люди, що збиралис¤ в загони ≥ на св≥й страх ≥ ризик боронили край, а при нагод≥ й сам≥ робили наскоки на татар. ¬ ”крањн≥ њх називали "козаками", а на „ерн≥г≥вщин≥ - "севруками".
“ак званий "смутний час" призв≥в до послабленн¤ ћоскви ≥ передач≥ „ерн≥гово-—≥верських земель ѕольщ≥. “ут не аби ¤ку роль в≥д≥грало й козацьке в≥йсько та украњнськ≥ гетьмани —агайдачний ≥ ƒорошенко. ” 1619 р., за ƒеул≥нським перемир'¤м, до ѕольщ≥ перейшла —тародубщина, а 1634 р., за ѕол¤н≥вською угодою - „ерн≥г≥вщина. « приЇднанн¤м до ѕольщ≥ у крањ поновилос¤ встановленн¤ њњ пор¤дк≥в. ƒе¤к≥ земл≥ були закр≥плен≥ за њх попередн≥ми власниками, решта ж потрапила до польського чиновництва ≥ шл¤хти. Ќа „ерн≥г≥вщину знов ринуло польське дух≥вництво, що прагнуло опол¤чити њњ населенн¤. ѕор¤д з поширенн¤м католицизму розповсюджувалас¤ ун≥атська церква, що збер≥гала православну обр¤дн≥сть, але визнала над собою владу римського папи.

√рамотою —иг≥змунда, „ерн≥гову було надане ћагдебурзьке право. ƒл¤ розвитку м≥сцевоњ торг≥вл≥ купц¤м ≥ м≥щанам були надан≥ де¤к≥ п≥льги, наприклад, право монопольноњ торг≥вл≥, право гуральництва, право орган≥зовуватис¤ в цехи.
ѕ≥сл¤ в≥йни ’мельницького, „ерн≥гов входить до складу –ос≥њ. ¬ м≥ст≥ де¤кий час збер≥гаЇтьс¤ магдебургське управл≥нн¤. Ќа „ерн≥г≥вщин≥ були створен≥ „ерн≥г≥вський, Ќ≥жинський, —тародубський полки та де¤к≥ сотн≥  ињвського полку. јндрус≥вська угода 1667 р. ћ≥ж ѕольщею та –ос≥Їю остаточно закр≥пила „ерн≥г≥в за ћосквою. ѕричому, при п≥дписанн≥ ц≥Їњ угоди, думкою украњнц≥в н≥хто не ц≥кавивс¤.

¬ 1657 р. „ерн≥г≥вським арх≥Їпископом став ректор  иЇво-ћогил¤нськоњ академ≥њ Ћазар Ѕаранович. ¬≥н був активним пол≥тиком, великим знавцем Ївропейськоњ культури ≥ науки, поетом ≥ ритором. ¬еликий внесок в≥н зробив у нац≥ональну культуру. ¬ 1671 роц≥ у Ќовгород≥-—≥верському своњм коштом в≥н влаштував друкарню, ¤ку згодом перев≥в до „ерн≥гова. ƒрукарн¤ славилас¤ мистецтвом своњх гравер≥в, у н≥й було видруковано багато св≥тських ≥ духовних книжок, п≥дручник≥в. “реба вз¤ти до уваги, що книгодрукуванн¤ в той час було великою р≥дк≥стю.
1672 року Ћазар Ѕаранович заклав “роњцький монастир на Ѕолдин≥й гор≥. √оловна споруда монастир¤ - “роњцький собор - стала першою великою кам''¤ною буд≥влею, зведеною в „ерн≥гов≥ п≥сл¤ великоњ кн¤жоњ доби ≥ одним з найкращих храм≥в XVII стол≥тт¤ на територ≥њ Ќаддн≥пр¤нськоњ ”крањни. ÷ей собор ≥ понин≥ Ї найб≥льшою культовою спорудою м≥ста. “роњцький собор, збудований за проектом Iоанна Ѕаптиста («ауера) в 1679 - 1695 рр. ƒо ансамблю “роњцького монастир¤ вход¤ть одноповерховi келiњ, трапезна з двоглавою церквою ¬веденн¤ у храм та iншi споруди. Ќад ними домiнуЇ п''¤ти¤русна 58-ми метрова надбрамна дзвiниц¤, збудована одночасно з огорожею у 1774 - 1778 рр. у стилi пiзнього барокко.

” 1700 роц≥ в „ерн≥гов≥ було в≥дкрито колег≥ум - середн≥й навчальний заклад, в ¤кому здобувало осв≥ту багато прињжджих з р≥зних м≥ст Ћ≥вобережноњ ”крањни. ” висотнiй - захiднiй частинi будинку колегiуму мiстилас¤ дзвiниц¤ кафедрального собору i невелика церква Iоанна Ѕогослава дл¤ учнiв колегiуму, а у двоповерховому корпусi - церква ”сiх —в¤тих при трапезi.

” м≥ст≥ жили ≥ працювали в≥дом≥ д≥¤ч≥ того часу. ¬ той же пер≥од була збудована  атерининська церква, що ¤вл¤Ї собою ц≥кавий зразок украњнського барокко.
¬ 1772-75 роках будуЇтьс¤ ¬оскресенська церква в бароковому стил≥.
1781 року в Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ (так зван≥й ћалорос≥њ) було введене губернське управл≥нн¤ з утворенн¤м трьох губерн≥й: „ерн≥г≥вськоњ, Ќовгород-—≥верськоњ ≥  ињвськоњ. ќдночасно було впроваджено ≥ всю систему рос≥йських адм≥н≥стративних ≥ судових заклад≥в. ” 1783 роц≥  атерина ≤≤ ввела на ”крањн≥ кр≥посне право ≥ скасувала прив≥лењ до того часу в≥льних город¤н, прикр≥пивши њх до своњх стан≥в ≥з зобов''¤занн¤м займатис¤ лише ремеслом або торг≥влею.
ѕ≥сл¤ под≥л≥в ѕольщ≥, „ерн≥г≥вщина стаЇ внутр≥шньою пров≥нц≥Їю ≥мпер≥њ. « 1801 року м.„ерн≥г≥в - адм≥н≥стративний центр „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ.

ѕромислов≥сть в м≥ст≥ розвиваЇтьс¤ мало. јле „ерн≥г≥в чомусь дуже полюбили в≥дставн≥ чиновники та в≥йськов≥. ¬ м≥ст≥ часто сел¤тьс¤ державн≥ пенс≥онери, щоб тихо доживати св≥й в≥к на берегах спок≥йноњ ƒесни. “а й з  иЇвом та ћосквою було зручне транспортне сполученн¤.
ѕ≥д час ѕершоњ —в≥товоњ в≥йни „ерн≥г≥вщина перетворилас¤ на тиловий край, м≥сце евакуац≥њ державних установ, г≥мназ≥й ≥ населенн¤ з зах≥дних рег≥он≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ¬ цей час посилилас¤ б≥льшовицька пропаганда, в губерн≥њ з''¤вилис¤ перш≥ дезертири.
Ќу а пот≥м була революц≥¤ та громад¤нська в≥йна. ¬ 1918-1921 роках влада в „ерн≥гов≥ зм≥нювалась багато раз≥в. –ад¤нська влада в „ерн≥гов≥ була встановлена остаточно в 1921 роц≥ п≥сл¤ придушенн¤ опору украњнських во¤к≥в, ден≥к≥нц≥в, врангел≥вц≥в, внутр≥шньоњ контрреволюц≥њ, вигнанн¤ н≥мецько-австр≥йських в≥йськ ≥ б≥лопол¤к≥в. ” результат≥ „ерн≥г≥вська губерн≥¤ ув≥йшла до складу ”крањнськоњ –—–.
¬ жовтн≥ 1932 року було утворено „ерн≥г≥вську область, до складу ¤коњ ув≥йшли не т≥льки територ≥њ колишн≥х  онотопськоњ, Ќ≥жинськоњ, „ерн≥г≥вськоњ ≥ Ќовгород-—≥верськоњ округ, що ран≥ше входили до губерн≥њ, але й значна частина ѕрилуцькоњ округи з колишньоњ ѕолтавськоњ губерн≥њ.
¬ 1927-30 роках зак≥нчилось буд≥вництво зал≥зниць ѕрилуки-Ќ≥жин-„ерн≥г≥в-√омель, а також „ерн≥г≥в- оростень. „ерн≥г≥в став зал≥зничним вузлом. ѕеред ƒругою св≥товою було побудовано дек≥лька промислових п≥дприЇмств.
” роки в≥йни „ерн≥г≥вщина перетворилас¤ на партизанський край. « окремих загон≥в було утворене потужне з''Їднанн¤, частини ¤кого нав≥ть брали участь у —ловацькому нац≥ональному повстанн≥. „ерн≥г≥в був зданий фашистам у вересн≥ 1941 роц≥, а зв≥льнений 21 вересн¤ 1943 року.
ѕот≥м була повоЇнна в≥дбудова, хрущовська в≥длига, брежнЇвський заст≥й, горбачовська перебудова, що завершилась Учерн≥г≥вською ковбасною революц≥ЇюФ. ќсь ¤к описуютьс¤ под≥њ тоњ революц≥њ на черн≥г≥вському сайт≥



http://www.cn.ua:
У≤скрою дл¤ вибуху стала проста дорожньо-транспортна пригода: 6 с≥чн¤ 1990 року, у самий переддень православного –≥здва ’ристового на одному з перехресть „ерн≥гова "¬олга" - службовий автомоб≥ль обласного чиновника - вдарилас¤ в приватний автомоб≥ль "∆игул≥". ” багажнику, що в≥дчинивс¤ в≥д удару, перехож≥ побачили не просто њжу, а те, що на той час здавалос¤ вишуканими дел≥катесами. ѕочутт¤ несправедливост≥ викликало обуренн¤, ¤ке тут же переросло у стих≥йн≥й бунт. Ќатовп, що з≥бравс¤, перевернув "¬олгу", на њњ днище видр¤пувалис¤ люди, розмахуючи захопленими з машини "трофе¤ми". јвтомоб≥ль громили вс≥м, що потрапл¤ло п≥д руку. ѕроста випадков≥сть стала причиною сер≥њ багатотис¤чних м≥тинг≥в протесту проти комун≥стичного режиму. —≥чнев≥ под≥њ в „ерн≥гов≥ ув≥йшли в ≥стор≥ю —–—– п≥д назвою "ковбасна революц≥¤". “од≥, в умовах горбачовськоњ перебудови, в≥дносноњ демократизац≥њ сусп≥льства, люди зрозум≥ли, що можна в≥дкрито висловлювати своњ претенз≥њ до влади. ќпозиц≥¤ остаточно вийшла з п≥дп≥лл¤. У
÷е просто коротка ≥стор≥¤ м≥ста. ¬ласн≥ враженн¤ в≥д перебуванн¤ в м≥ст≥, так≥:
-гармати на валу (це зараз один з символ≥в м≥ста)
-б≥лочки в парку (зовс≥м ручн≥, беруть њжу пр¤мо з рук)

-багато церков ( нав≥ть на м≥сцевому пив≥ зображенн¤ церкви)
-печери (спочатку захоплюЇ дух, але пот≥м розчаруванн¤ Ц дозволений дл¤ в≥дв≥дуванн¤ дуже короткий в≥др≥зок)

ўе так≥ ц≥кав≥ факти вдалос¤ взнати:
- олись в парку на валу був в≥домий фонтан У∆абкиФ. …ого чомусь зовс≥м недавно зруйнували. ¬ м≥ст≥ ледь не вибухнула чергова революц≥¤ Ц жаб`¤ча. «араз в „ерн≥гов≥ впроваджуЇтьс¤ громадський проект Ужабки повертаютьс¤Ф. «бираютьс¤ грош≥ на в≥дновленн¤ цього фонтану, ¤кий ви¤вл¤Їтьс¤ вс≥ черн≥г≥вц≥ дуже любили, незважаючи на досить низьку його художню ц≥нн≥сть. ’очетьс¤ побажати усп≥ху цьому проекту.
-Ќа валу 12 гармат. 13 гармата - м≥сце зустр≥ч≥ закоханих. “еж громадський проект, ¤кий вже реал≥зований.  р≥м гармати ще й макет ≈йфелевоњ веж≥ спорудили.
- оло валу ¤ пом≥тив пам`¤тник —тал≥ну. јле п≥д≥йшовши ближче взнав, що то не —тал≥н, то ‘рунзе.