Територія нинішньої Чернігівської області вже в VII-VIII ст. була заселена східно-слов`янськими племенами сіверян. В ІХ ст. ці землі входять до складу Київської Русі. Згодом утворюється досить сильне Чернігівське князівство, але протягом ХІ-ХІІ століть воно роспадається на Новгород-Сіверське, Путивльське, Рильське, Муромо-Рязаньське та на деякі інші одно-, дворічні князівствочка. Князі гризлися поміж собою, хто з них самий могутній та великий, поки не прийшли татари в 1239 році. Суперечки якось самі собою припинились років на 100-150. Потім знову почали тліти чвари. Дотлілося до того що Чернігівщина в ХІV столітті опинилася під владою Литви, а з 1503 року під Москвою. Але тут почало вже тліти в Москві, та не просто тліти а горіти. Горіти "Смутою" до 1618 року, поки не вигоріло Деулинським перемирьям, за яким чернігівщина відійшла до Польщі. Поляки в 1635 році створюють Чернігівське воеводство. Після визвольної боротьби Б.Хмельницького землі Черніговського воєводства приєднуються до Московії, щоправда реорганізувавшись у Черніговський, Ніжинський, Прилукський та Стародубські полки. Починається розквіт гетьманьської столиці - Батурина.
Ну а там де чотирі полковники, там вісім гетьманів. А тут ще й Іван Мазепа з Карлом ХІІ. Й закрутилось. Петро І руйнує Батурин в 1708р. Катерина ІІ спалює Січь в 1775р. Адміністративно-полковий поділ скасовується й вводяться спочатку Чернігівське й Новгород-Сіверське намісництво (1782 - 1796рр.), потім Малоросійська губернія (1797 - 1802рр.), потім Чернігівська й Полтавська губерніі (1802 - 1918рр.). Останній період був періодом перетворення прикордонних неспокійних земель Чернігівщини в тиху провінцію Російської імперії.
І тільки в страшному 1918 році це приграничне росташування українських земель вилилося трагічним боєм під станцією Крути. Прийшла Радянська Влада, що в 1932 році й визначила нинішні кордони Чернігівської області.